Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

А мабуть з гуль ніс знайдуться людці, хто радів би з того, що поряд з ним

2 февраля´08 22:12 Просмотров: 259 Комментариев: 0
А мабуть з гуль ніс знайдуться людці, хто радів би з того, що поряд з ним людина-маленьке кошенятко, або людина-маленьке сонечко... Припустимо, я, мабуть, дурію, або просто помиляюсь, але ж чому людям подобається удавати з себе кошенят...?
І чому обов`язково кошенят...? А якщо ти -- э крокодилятко.., слоненятко..., мавпенятко..., носорогоненятко..., айайненятко..., гиененятко.., гипопотамоненятко..., страусоненятко.., леопарденятко.., антелопогнуненятко..., жирафенятко..., койотоненятко..., дикособакодінгоненятко та, можливо, інше австралійське та південноамериканське ендеміконенятко (від „ендеміки”)...
Ви вдивляєтесь мені у вічі..., бо бачите крокодилятко.., .і не кажіть мені всім своїм єстеством, що перед вами кицюня... – я крокодилятко... А я в свою чергу не буду вдавати, що не бачу перед собою гиененятко... Обіцяю...

Ти спитай мене, чому на моїй піжамі знов відірвана кишеня....Відповім...із задоволенням....--В усьому винні двері... - або ні, не двері..., а дверні ручки...
Уявляєш, якщо миттю треба вибігти з кімнати, бо стукають у двері, бо комусь, край. як потрібно тебе нагородити своєю присутністю, або, що ще гірше .., -- задзвонить телефон і на вимушено-веселе ”Ало?!”, ти в протяг часу вислухатимеш як якійсь курві не сподобались черевики подруги...,-- тут дверні ручки і стають тобі у зручну нагоду..., бо совість твоя залишається чистою – тебе безпардонно схопили за гарман і не відпускали.., ну не поспіла..., -- а вони, прибульці, пішли собі геть, бо не встигла відчинити двері, не встигла підняти слухавку...ото ж..
Воно б ще нічого..., а якщо ти, навпаки, - чатуєш рятувального телефонного дзвінка, або чекаєш когось з друзів..., а ручки знов нахабно хапають тебе за кишені ....Не хапайте, досить..., мені вже це не подобається..., мені все це починає набридати....досить кажу вам...!!
Ви гадаєте я забула...? Ні..., я все пам`ятаю...
Це був справжній удар...— Пригадую ... , -- несподівано задзвонив черговий телефонний дзвінок, а я в цю мить випадково згубила на підлозі сережку, а коли підвилась, то закричала від болі, бо ви, без усякого жалю і поваги до мене, як до володарки цієї оселі, дзизнули мене по руці....ООО це був такий фін гель..!! А я, ну, щоб не було зайвих балочок, вимушено вигадувала, що мене відлупцював мій кавалер...І навіщо мені підозріливі зацікавлені погляди начальства...Ну навіщо...

Я тебе брюки купила...,
А ты мне напился, сламал швабру и сделал нервы...


Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама
Реклама