Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

,,,

6 февраля´08 19:11 Просмотров: 289 Комментариев: 2

Був сірий день.
Дув вітер, шелестіли трави.
Кругом стояли люди.
Неначе чергою за щастям.
Стояли всі сумні.
Та між заплаканих облич не виділось розради.
Усі стояли колом щільним.
А в центрі, наче постамент,
Труна легесенько гойдалась на ціпах.

Була мертвенна тиша.
Лише ворона віддавала останню шану
Своїм сумним протяжним “Кар!”
Кого ж вони всі проводжали?
Чому зібрались тут?
Та купа незнайомих і сумних, заплаканих облич?
Кого ж ховали?
Вони не знали.
Можливо дівчину?
Чи хлопця?
Слабкі, не витримали зради,
Схопились за ножа чи лезо?
Були в застиглій крОві, і тепер, лежать тут,
Тихо, як мерці?
Ховали і не дівчину,
І не хлопця, ховали мрію.
І в цій великій чорній та химерній домовині,
Покоїлась вона.
Яку закопають у землю
Й не зможуть вони воскресити уже.

Пожаловаться
Комментариев (2)
Отсортировать по дате Вниз
Toll    19.02.2008, 09:59
Оценка:  0
Toll
красиво....
Vedmochka666    19.02.2008, 09:59
Оценка:  0
Vedmochka666
спасибо) я старалась)
Реклама