Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

КазкаПроМаленькеХоробреСамотнєСерденько

13 февраля´08 23:58 Просмотров: 303 Комментариев: 0
Одного прекрасного сонячного ранку, у маленькій затишній кімнаті пронизливо продзвенів будильник.І Маленьке Хоробре Самотнє Серденько, потягнувшись на своєму маленькому м*ягенькому ліжечку, підвелось на свої малесенькі ніженьки і занепокоєним поглядом привітало новий день.Потім Серденько пішло на кухню, зварило собі кави і знову повернулось до своєї маленької кімнатки.Маля сіло на краєчок свого ліжечка і почало розглядати свою кімнатку.У цій кімнатці було буквально все - в ній не бракувало світла і тепла, вній було маленьке ліжечко, маленька шафка, де Серденько зберігало свій одяг; маленький столик біля ліжечка, на якому стояв отой пронизливий будильник,який своїм нахабним вереском кожного ранку змушував Серденько покидати ту чарівну країну,яка щоночі йому снилась; над столиком висіла поличка, в якій було складено багато-багато маленьких книжечок(Серденько любило читати); На рожевих стінах висіло багато-багато маленьких картин - Хоробре Серденько саме їх малювало; на підлозі простягся великий пухнастий килим - Серденько любило мріяти,розлігшись на ньому; також у Серденька було багато сувенірчиків з різних міст і країн. У Маленького Хороброго Самотнього Серденька було все. Ну, майже все...
Йому чогось бракувала і воно ніяк не могло зрозуміти, чого саме. Воно уже цілий тиждень прокидалось отак зранку і майже всі дні проводило в роздумах.Однак, одного дня, Маленьке Хоробре Самотнє Серденько вирішило піти до Мудреця, Який Усе Знав.
- Чого ти хочеш від мене? - спитав Мудрець, як тільки Серденько увійшло в його маленьке, погано освітлене помешкання.
- Розумієте...У мене все є, але чогось все ж таки бракує...
- Як то так може бути?- здивувався Мудрець,-Щоб усе було і чогось не вистачало?
І Маленьке Хоробре Самотнє Серденько розповіло Мудрецю і про свою маленьку затишну кімнатку, і про своє маленьке ліжечко, і про килим, і про рожеві стіни і про шафку,і про свої книжечки, і про свої картини, і про сувеніри....
- Мммммм....Все зрозуміло.Тобі бракує Любові, - відповів Мудрець Який Все Знав.
- Лю-бо-ві?А де її шукати?
- Всюди. - відповів Мудрець і за хвилю Маленьке Хоробре Самотнє Серденько вже було на вулиці.Воно було схвильоване і радісне, воно дізналось чого йому бракує, залишилось лише знайти її, Любов...
І воно поринуло у пошуки.Серденько шукало її всюди: і на вершинах гір, і на дні океану, і в лісових гущавинах і на степових пустирях, і в пустельних гарячих пісках, і в суворих північних снігах...І ніде, ніде Маленьке Хоробре Самотнє Серденько її не знайшло.
Але воно було хоробрим,тому не втрачало надії і продовжувало шукати Любов на вулицях міста.Воно почало запитувати інші серця, чи знають вони де знайти Любов.
- Скажіть будь ласка, а ви не знаєте,де можна знайти Любов? - Спитало маленьке Серденько у Брехливого Серця.
- Не знаю, - відповіло Брехливе Серце.
І це вперше воно говорило правду,адже там, де панує обман,нема місця Любові...
- А ви не знаєте де знайти Любов? - спитало Хоробре Серденько у Ображеного Серця.
- Не знаю і знати НЕ ХОЧУ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! - гримнуло у відповідь воно.
Образи роблять серця сліпими,дурними і грубими,тому Любов не навідує їх...
- Пробачте, а Ви не скажете, де живе Любов?
- Любов?...А навіщо тобі вона, від неї одні проблеми...,- відповіло Зневірене Серце...
Впродовж дня Маленьке Хоробре Самотнє Серденько опитало сотні сердець, але жодне з них не знало, де живе Любов.Ще сотні навіть не відповіли на запитання, бо були надто заклопотаними і кудись спішили....Ще сотні просто проходили повз,навіть не помічаючи Маленького Серденька...
Під кінець дня Маленьке Хоробре Самотнє і зовсім знесилене Серденько присіло на холодний похмурий асфальт і самотньо плакало.Воно плакало довго-довго,аж поки не виплакало всі сльози, і не помітило, що настала темна ніч.Зіщулившись від холоду, воно продовжувало схлипувати і зітхати, воно зовсім зневірилось,йому ставало дедалі важче дихати,а в очах темніло....Воно відчувало,що не доживе до ранку...
Раптом чийсь веселий і безтурботний голос змусив Маленьке Хоробре Самотнє Серденько розплющити свої заплакані блакитні дитячі оченята. Перед ним присів Великий Рожевий Метелик.
- А Ви знаєте, де знайти Любов?- лагідно спитав Він.
Та Серденько вже не мало сил говорити,воно лише мовчазно роздивлялось легкі барвисті крила Метелика.Метелик гладив Маленьке Серденько, і не зводив з нього погляду.Краєчком ока Хоробре Серденько помітило як з-за рогу вийшло двоє Прекрасних Серць.Пройшовши повз Метелика, вони взялися за руки і почали битись в десятки разів частіше. І тут Маленьке Хоробре Самотнє Серденько все зрозуміло!!!
- Любов.... - тільки й зуміло прошепотіти воно....І зупинилось.....
Але Любов не дозволила йому померти...Вона узяла його у свої руки, закутала у свої обійми і понесла й Маленьке Хоробре Самотнє Серденько у ту чарівну країну, яка щоночі йому снилась...


Любов завжди поряд.Не женіться за нею.Просто вірте в те,що вона існує.Вона обов*язково прийде до вас.

З ДНЕМ ЗАКОХАНИХ!
Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама
Реклама