Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

а все-таки я сангвінік...

18 февраля´08 19:36 Просмотров: 1423 Комментариев: 71
А все-таки я сангвінік:
- спочатку заклало вухо-горло-ніс, але нічого, подумав, чудова можливість побайдикувати і напитись чаю;
потім прийшла повістка з війскомату - теж нормально, подумав, залізний привід прогуляти роботу і зробити аналізи на шару;
- понеділок. Не приїхала маршрутка, забув про автобус і пішов пішки (непогана розминка, подумав я), згадав про автобус вже коли він мене обігнав, за сотню метрів від зупинки десь на третині шляху (згадав різними словами), ну що ж, зате зекономив пару гривень, обломав витіклі замерзлі мізки, засунув черепок поглибше в шапку і пішов далі;
- військомат. Тут все пройшло нормально - без черг і чекання з майбутніми захисниками вітчизни на яких явно вплинула радіація, всередині мені одразу сказали, що в армію вже не заберуть, але комісію прийдеться пройти, потім полилися лестощі з намаганнями затягти мене чи на контракт чи державну службу у військомат, я спитав невже так важко заповнити цю вакансію, але потім згадав з ким стояв в одних трусах пів року тому і все зрозумів;
- поліклініка. Тут все як звичайно: майонезні баночки, продирявлені пальці, величезні черги і бажаючі пропертися першими - втикнув плеєр і проводжав поглядом медсестричок;
- додому звісно я теж йшов пішки, бо черга в останній кабінет виявилась завелика - добре, що нікого не було і я зміг наспівувати вголос свій улюблений блюз і рок, навіть йшов в ритм...добре, що ніхто не бачив;
- маршрутка. Набіса всім захотілося їхати в ній саме тоді? Зайшов і одразу якась дівчина наступила на мій замшевий черевик, смачно наступила, хоч зліпок знімай - спокійний як удав. Майже приїхав, проштовхується мати з дочуркою, мала вилазить на платформу переді мною і так як не знаходить за що вхопитись, береться за перше ж ліпше, так як зростом вона мені по пояс, можна вгадати за що вона вчепилася...звісно якби то була її мамка, мені б можливо і сподобалось...ну нічого, зате мала не впала.
І зараз, не зважаючи на неповне одужання, у мене чудовий настрій - який настрой, таке і самопочуття.
Пожаловаться
Комментариев (71)
Отсортировать по дате Вниз
вівсяне_печиво    08.05.2008, 22:28
Оценка:  0
вівсяне_печиво
та добре, дякую за папір...він такий особливий, як дарунок...ну оскільки від тебе...ще й останній, як від серця...
вівсяне_печиво    08.05.2008, 19:38
Оценка:  0
вівсяне_печиво
Максе, ми ж не в лісі))
Maximus_83    08.05.2008, 19:38
Оценка:  0
Maximus_83
яка різниця, все було від щирого серця
вівсяне_печиво    06.05.2008, 20:32
Оценка:  0
вівсяне_печиво
в тому то й справа, усе матеріальне наживне...а дійсно вагомі вчинки, які змінюють свідомість, безкорисно роблять не часто...ми всього лише люди, що пройняті хворобою егоцентризму в більшій або меншій ступені...
Maximus_83    06.05.2008, 20:32
Оценка:  0
Maximus_83
значить від паперу відмовляєшся, ну і як хоч
а загалом звісно ж ти права
вівсяне_печиво    25.04.2008, 15:50
Оценка:  0
вівсяне_печиво
таких людей лише четверо...і їх я знаю з пелюшок....довірою до інших так і не навчилась пройматись...хоча усе попереду...може за рік, або два зустріну когось, кому без питань подарує свою нирку))
Maximus_83    25.04.2008, 15:50
Оценка:  0
Maximus_83
може...
Настюш, останнім клаптиком туалетного паперу в лісі, я б з тобою мабуть вже поділився
вівсяне_печиво    15.04.2008, 20:50
Оценка:  0
вівсяне_печиво
і про це також....
думав чи варта людина такого дарунку?...це було запитання....якщо людина близька таке не обдумують...відповідь сама в голові з"являється і одразу....
Maximus_83    15.04.2008, 20:50
Оценка:  0
Maximus_83
таких людей для мене дуууууже мало
вівсяне_печиво    11.04.2008, 22:01
Оценка:  0
вівсяне_печиво
тобто ти подумав тиждень , другий, а потім виніс вердикт?

хм...це мало не одне й теж...випадки, коли чужі ближчі за рідних стають правилом...
і знаєш, як відчуваю, що людина стала мені близькою...коли в розмові не звертаю увагу на свій текст...тобто одразу говорю, що на думці...нічого не коректую...
Maximus_83    11.04.2008, 22:01
Оценка:  0
Maximus_83
про що подумав, про шмат печінки чи нирку?
вівсяне_печиво    10.04.2008, 22:11
Оценка:  0
вівсяне_печиво
так ніколи не було...справді, друзі дуже близькі люди...але так, щоб віддати заради них нирку або шмат печінки, як батьку, брату чи матері, бабусі чи сестрі...я б не змогла...хоча ні, змогла, тільки душею кривила...зробити добру справу, ще не означає зробити щось від чистого безкорисливого бажання допомогти...частіше ми допомагаємо, щоб про нас погано не подумали, а не тому, що насправді хочемо допомогти...альтруїзм істинний в тому випадку, коли "ущемляешь" свої права і можливості заради іншого, а в душі навіть натяку пожалкувати не виникає...
Maximus_83    10.04.2008, 22:11
Оценка:  0
Maximus_83
навіть для рідної людини на таке не кожен здатен, тоді я говорив не про поріднення, а просте зближення поглядами, думками, характерами
вівсяне_печиво    09.04.2008, 19:42
Оценка:  0
вівсяне_печиво
знаєш, в мене справа в іншому...не те, що звикла,радше -це вже спосіб існування,і звикати доводиться до протилежного стану речей...хоча ні,давненько не доводилось

коли в нас з"явився інтернет, могла днями просиджувати...але усе набридає, зараз ті ж 1-2г на день або на тиждень
нічого дивного-таким чином вони лише познайомились,а подальші відносини продовжувались,чи навпаки вони лише почались з реалу...і досі тривають...звичайно,вони кілька разів розходились і знову повертались...це на початку було(десь через рік), коли все один про одного знаєш і стає не цікаво...хочеться гостріших відчуттів або просто розваг за які ніхто не стане докоряти...подруга каже, що зараз не уявляє себе з іншим...її хлопець вже не просто хлопець,а рідна людина
Maximus_83    09.04.2008, 19:42
Оценка:  0
Maximus_83
можна і так сказати

а ось це вже знайомо, коли занадто довго спілкуєшся з людиною і тобі це цікаво, то поступово і справді якимось чином поріднюєшся
вівсяне_печиво    03.04.2008, 21:26
Оценка:  0
вівсяне_печиво
чим особисто зараз і займаюсь...
тільки що з шкільною подругою розмовляла...вона мене вичитала, що не дзвоню, а потім поцікавилась чи не з"явився в мене хлопець...коли почула ту саму відповідь - зізналась, що вони ставки роблять на те (дату і рік назначають)...почала сміятись....а вона сказала, що не шуткує...
повідомила новину - почала винаймати квартиру зі своїм хлопцем...до речі, історія їх знайомства зав"язалась через мене...я морознулась, як завжди. а вона підтримувала спілкування(5 років тому смс були популярні і різні телефонні знайомства через ті ж смс...)...життя так склалось, що вони досі разом...напевно влітку одружаться...
Maximus_83    03.04.2008, 21:26
Оценка:  0
Maximus_83
особисто я вже майже звик, трохи нудновато, але жити можна

раніше взагалі не сприймав "чатунів" чи інше віртуальне спілкування, а зараз виходить став таким же, звісно не в такій запущеній формі, але годину-дві в день воно з"їдає. Все-одно дивно - від тупої смс-ки до слів "Так, я згоден", життя і справді складається з величезної черги випадковостей
вівсяне_печиво    03.04.2008, 20:45
Оценка:  0
вівсяне_печиво
хм...ідентично, мабуть через схожу ситуацію з тим же недостатнім досвідом, про який не раз говорили...
Maximus_83    03.04.2008, 20:45
Оценка:  0
Maximus_83
може й так, в такій "назерцающей" позі можна і все життя проспати
Реклама
Реклама