Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Про мене

29 февраля´08 14:19 Просмотров: 329 Комментариев: 2
Щоранку прокидатися нестерпно. Коли сама в ліжку і в квартирі.Небо таке голубе-голубе, ріже очі своїм радісним кольором, а я чомусь не радію. Колір весняного неба - одна з тих речей, які я обожнюю. Але зараз воно мене не діє.
У мене є майже все, про що можна мріяти: сім'я, друзі, лише коханого нема, але це почекає. Я просто відчуваю бездонну порожнечу всередині. Звідки вона взялася, не скажу, бо не знаю сама. Просто щоранку хочу плакати, бо пече. Ліричні мелодії, зворушливі слова - мука. Я засмучуюсь до сліз.
Я знаю, я не сама, але чим тоді пояснити те, що мені нема кому розповісти про те, що зараз зі мною відбувається? Я боюся цього. Але ще більше я боюся розповідати комусь про це. У мене хронічна недовіра. Кажуть, що це виліковується. Було б добре.

Приписка: я втомилася терпіти фальш навколо себе. Щирість - це риса, притаманна ...Я щойно зрозуміла, що вона не притаманна нікому. Я забула, що таке комусь безоглядно вірити. Востаннє таке було, коли я ще не знала, що погане життя не лише у поганих людей. Років десь у вісім.

Не треба пустопорожніх порад. Я знаю, що в мене є багато того, чого я не ціную. Мені потрібно забути про ці "бзики" і любити себе і близьких. Я знаю. Але ця порожнеча все рівно ПЕЧЕ! ПЕЧЕ! І ніякими словами не зарадиш цьому.
Пожаловаться
Комментариев (2)
Отсортировать по дате Вниз
Червнева    29.02.2008, 14:30
Оценка:  0
Червнева
Що ж Ти не хотіла пустих порад... Їх не буде...
Просто знай– кілір весняного неба не тішить не тільки Тебе...
зелений_ґудзик    29.02.2008, 14:30
Оценка:  0
зелений_ґудзик
Дивно. Я досі відчуваю втіху! Це почуття таке м'яке, тепле, пухнасте і тремтяче, ніби замерзле кошеня.
Реклама
Реклама