Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Велика Депресія.

1 марта´08 16:01 Просмотров: 214 Комментариев: 0
Синатра, Луї, Елка Фіцджеральд.

Кльові, солодкі і квітчасті, але...
Всі разом і у великих дозах - протипоказані.

Відразу переносить в Америку тридцятих. Я - дама в капелюшку, що сидить на терасі з бокалом шампанського? Ні, щось не сходиться.
В мене занадто чесні очі, щоб бути дамою на терасі. Я - хлопчик, що продає газети, от я хто.
На мені старий картуз і подертий піджак на три розміри більший за мене. Мій татко вантажить ящики в порту, а мамця каже, що в нас немає грошей, і що у всьому винні кляті чорні.
Я виросту, вдягну форму і поїду воювати в Європу. Але я ще цього не знаю.
Велика Депресія.
Self-made i American Dream.
Холодно...

Ну його взагалі нафіг, той джаз.
Постійно забувати, хто я така, і думати, ким я могла б бути, - набридло.

Я могла б вчитись зараз у музучилищі, або й у консерваторії.
Протирати піаніно бархоткою.
Жахати себе колоквіумом.
Смішно копіювати яку-небудь Елизавету Максиміліанівну: "Яаааак, ви цілих два дні не будете займатись? Невже там, куди ви їдете, немає ЖОДНОГО ФОРТЕПІАНО??? Анечко, ви мене вбиваєте..."
Талдичити Рахманінова.
Поважати Бетховена.
Потайки, у вільний час, розбирати Гершвіна, і не казати про це викладачам.
Марити Петербургом, по-іншому, ніж тепер...

Щось вийшло забагато частки "б".

Недавно телефонувала мама, і сконфужено питала, що їм робити з моїм піаніно.
"Батько вже хоче продати, чи й навіть віддати безкоштовно... Я тобі не казала, але це в нього давно, вже якась ідея-фікс..."
"Ну... Я там, звичайно, вже не живу, а ви живете... Але це несподівано, і взагалі..."
"Ну, добре, я зрозуміла..."
"Як вам буде зручно, мам..."
Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама
Популярные заметки