Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Зимові канікули. Київ-Львів-Ужгород

4 марта´08 18:01 Просмотров: 1877 Комментариев: 0
з Києва до Львова ми доїхали не досконало, але водії трапились круті)
стояли під Києвом десь 2,5 год, потім під Житомиром десь годину і під Ріним десь 45 хв) але водії були круті) майже рот не закривали. про подорож до Львова і про Львів я не буду роповідати, бо це не так цікаво, що трапилось з напи після ьлго, як ми вирішии вийти на трасу Н-13, яка їде через Самбір в Ужгород) нам потрібно було доїхати до села Кострино(якого нема навіть на карті) там знаходилась трбаза і Юрчега дівчина, і наша вписка на ніч. село знаходилось за 60 км від Ужгорода. до Ужгорода було десь 200-300км(здається).
нам потрібно було виїхати на початок траси(але на початок траси не ходила ні одна маршрутка, автобус і т.д. їхали приміські маршрутки до невеликих міст, які знаходяться на цій трасі.
Спочатку я домовивяс здається за 3.50 ком за двох доїхати до Вел. Любень а по дорозі нас вадій довіз вже до м. Рудки(ціна поїздки до Рудок коштує 14 грн з двох). Вийшовши з міста ми майже одразу застопили машину до Самбора. Водій нас довіз до ЖД вокзалу.
Дурга проблема була в тому, щоб вїхати з міста на трасу, так як Самбір - велике місто(50тис населення) то піти з нього пішки зайняло б багато часу і щоб вийти на трасу треба було сісти мінімум на маршрутку, яка їде в Старий Самбір(коштує 12 грн на дох),але я домовився з вождієм за 4 грн, але у нас найдрібніші гроші були - це 5 грн, але я вторгував ще гривню здачіГг)
Вийшовши в Малому Самборі ми пройшли десь 10хв по трасі(бо були щ в місті) і застопили машину, яка повезла нас приблизно 1-2 км. Водій виявився минулим автостопером, розовів нам деякі історії, проводив екскурсію по місцям, які ми проїзджали(ми бачили будинок який стоїть з 16ст. і "жидівський цвинтар")
Коли ми вийшли з машии, йшли десь 15 хв прямо по трасі і бачимо їдуть 2 чорні іномарки і за ними їде Газель(фургончик), ми починаємо голосувати. Газель обганяє 2 іномарки і зупиняється біля нас. В машині їхало 2 хлопця і 1 дівчина. слухали Шансон. Місця майже не бло, але ми светаки влізли в машину.
Водій нам сказав, що навмисно обігнав 2 машини, щоб ми сіли до нього і він нас повіз. Ще сказав, зл їде в М. Турка.
їхавши в машині, ми почали помічати засніженя гори, місцями засніжену трасу.
Коли нас вже висадили, траса була застніжена повністю. Машина забуксувала в снігу і ми з Юрчегом відразу почали її штовхати, на що водій нам посигналив взнак подяки)
Вже темніло. пройшовши трохи далі по трасі ми сфотографувались. був неймовірно гарний краєвид) Дістали хліб з майонезом, вирішили поїсти, тілкьи відламали хлібину, як бачимо машину, яка дуже повільно їде в нашу сторону. ми починаємо голосувати і вона зупиняється.
Я підбіг до машини, відчиняю двері і бачу, що тільки 1 вльне місце, бо взаду все забите яблуками...
звертаюсь до водія:
- добрий чевір, ви б не могли нас скільки-небуть провести прямо по трасі?
- я довезу вас до роз"єднання доріг і поїду в село, а ви будете чекати іншої машини і поїдете в Ужгород
- ага, дякую)
- ну сідай спереду, нехай твій друг сідає тобі на коліна.
і так ми їхали десь пів години з швидкістю приблизно 10-20 км/год. через 5 хв їхди в мене оніміли ногиГг) в машині ще було тріснуте лобове скло)
після цієї поїздки я зролзумів одну істину: якщо водій захоче тебе взяти, якзл навіть не буде де сісти в машині, то він тбе в будь-якому разі візьме)))
Було вже досить темно і з нашою швидкістю нас за ці 30 хв, які ми проїхали обігнало десь 2 машини. водій сказав, що вже на Ужгород по цій трасі вже машини не ходяь і ми так до ранку стояти будемо.
Висадили нас біля місцевої заправки. Машини вже дісно не їхали в сторону Ужгорода. Їхало тільки таксі, яке просило 80 грн до найближчого села, але ми відмовились.
Місцеві сказали, що до Волосянок(ми туди їхали, щоб сісти в електричку і на ній доїхати до села Кострино(цього села навіть на карті не було, але там є якась турбаза і там нас чекала Юрчего дівчина у якої ми повинні були переночуати)) залишилось 30км. Ми вирішили, що підемо пішки, але місцеві нам сказали: "не йдіть туди хлопці, ви там заблукаєте, бо трасу замело снігом і там один ліс. вас там вовки з"їдять".
Потім ще сказали, що тут буде їхати маршрутка до Львова і буде проїзджати через Турки(село, яке ми проїхали) і там є вокзал і звідти ми поїдемо в Село, якого теж нема на карті, Сянки, там перечекаємо і буде пересадка на електричку на Ужгород.
Ми гарно розспілкувались з чоловіком(який чекав маршрутку у Львів) і здається його дружиною. На Турки маршрутка коштувала 4 грн на двох. у нас залишалось Юрчего 200грн і мої 100 однією бумажкою і 1,54коп. Сівши в маршрутку я домовився з водієм,щоб проїхати за 1,54. до Турків. коли їхали в маршрутці в моєму портфелі ролився сік, яким ми запивали хліб з майонезом, і все там забрудив(
Коли вийшли з маршрутки Юрчег сказав, що той мійсевий дядько, який їхав у Львів сунув йому в карман 5 грн. Велике дякую йому за це. Дуже приємно знати, що є добрі люди)) я сам теж азвжди даю роші мандрівникам, або людям, у яких все вкрали і їм потрібно кудись доїхати. от і ам на шляху трапляються добрі люди)
Було десь сьома вечора. ми пішли на вркзал. Там дізнались у мсцевого, коли буде електричка на Сянки, сказали, що приблизно в 22:30. Ми сіли і закурили біді. Потім я пішов і у місцевого пацана стрільнув 2 червоні "прими" щ фільтром. Ми ще раз покуили(гидкі були сигарети, але хоч які) і пішли в вокзал поїсти. Попили, поїли, я свої мокрі шкарпетки(запасні) і укавиці повісив на батарею(яка майже не гріла) висихати.
через декілька хв вирішили трохи поспати до електрички. Так, як ми добу не спали, я думав, що засну швидко. Заснути не вийшло, бо було холодно, але хоч трохи подрмав. Коли відкрив очі, було неймовірно холодно. Я не знаходив собі місця, бо не знав куди сховатись від холоду, а вдягнувся я дуже тепло. ще як доторкнувся до голови, вона удже боліла(мабуть наелектризувалась, бо я довго не знімав 2 капюшони і шапку). потім взяв у Юрчега ЮМС і подзвонив мамі, сказати, що зі мною все добре і що ми на вписці, щоб вона не звилювалась) Згодом голова почала трохи меше боліти. подивились нагодинник, я кинув в мокрий портфель мокрі шкарпетки і кукавиці(які ніхуя навіть не підсохли на ітй батареї) і ми зайшли в електричку, яка їхала до Сянок. Зайшовши в середину ми побачили багато бидла, яке пило горілку.
в електричці було тепло і я встиг трохи і ще десь 30 хв поспати. Сянки була кінцева зупинка. Доїхали ми безкоштовно.
Коли вийшли з електрички бло десь 23:00. в Сянках був великий сніг. ступивши на нього, нога провалилась під сніг десь поколіногГ). останній раз я такий сніг бачив коли був малим(десь в 96-97році) і жив в Закарпатті. Зайшовши в середину вокзалу касирши не було на касі, сам вокзал був набагато гірше ніж в Турках. на сидіннях спали бомжі і вкривались якимись мішками з під картоплі. в Турках нам сказали, що біля Вокзалу є місцеве каФе, де можна попити кави. Ми спитали і пішли шукати цей заклад. "МРІЯ" - побачили ми таку табличку, перед входом в це кафе. Зайшовши туди відразу до нас заговорив стрьомний таксист:" хлоці, таксі не нада? Куди схоччте відвезу". ми відмовились. пройшовши трохи далі ми побачили десь 5-6 биків, які пили пиво, багато пива.
"хлопці сідайте до нас", - звертається, побачивши нас, один із биків. не дочекавшись відповіді додає: "БЛЯТЬ СУКА СІДАЙТЕ СЮДИ БО БУДУ ПИЗДИТИ НАХУЙ!!!" при цьому грюкає кулаком по столу так, що все пиво, яке там стояло, аж підскочило.
не довго думаючи я йому відповідаю:"ми на вокзал, і до вас"))
Чекати електрички до Ужгорода нам на самому вокзалі не дуже хотілось і ми вирішили попросити місцевих працівників, які прибирають електрички, почекати у них, в відділенні для працівників. нам дозволили.
Намагались ми знов заснути, але не вийшло. Холод був ще більше ніж на вокзалі в Турках. Ми сиділи на лавиці спиною до батареї. Потім я ходив десь пів години по цьому приміщенню. Чекати нам залишалось десь 1,5 год до 3:30 ночі. Тоді повинна була прийти електричка.
Згодом ми перевернули лавицю і сіли обличчям до батареї. Поклали на неї руки і обличчя. Ми трохи зігрілись і задрімали.
Коли наша електричка вде прийшла, нас розбудила жінка(працівник вокзалу) і скащала, що вже чс іти. Цієї електрички я чекав, як води в пустелі.
Ми забігли в електричку. Вона ще була не натоплена. Ми Випили сік, який у нс залишився і трохи перекусили хлібом з майонезом. Після цього я ліг на лавицю і заснув. прокиувшись в Ужгороді я зрозумів, що це був найкращий мій сон в житті. Лавицю дуже натопили і я спав неначе на пічці. Весь цей шлях із Львова до Ужгорода я наспівував пісню Цоя "пачка сигарет".
Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама