Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Мій щоденник,мої спогади...

12 марта´08 18:39 Просмотров: 843 Комментариев: 2
Теплий і ясний ранок.
Поїзд готовий відійти від Київського вокзалу в Полтаві,його маршрут-до Ромодана,а далі аж в Чернігівську область до Бахмача.Десь надвечір він на кілька хвилин зупинеться в Талалаївці,і там я знову ступлю на рідну землю,як ступала сотні разів упродовж життя,повертаючись додому.
Додому!Як хвилювало мене завжди це слово!Тепер немає того дому,є лише рідні могили,до яких,власне і їду тепер.
Отже-додому.Колись це слово сповнювало мою душу особливою радістю.
Додому-це туди,де ти вперше побачив і полюбив цей світ.Коли ми продали нашу хату,як я сумувала за рідним селом,полем,лісом,як поривалася додому.
Незнайома раніше туга з*їдала,спопеляла мою душу.Часом здається,що все ще хтось чекає мене там.
І тому,доки ще можу,поспішаю в село,із глибоким хвилюванням очікую ту мить,коли "бахмацький" зупиниться в Талалаївці,і я знову ступлю на дорогу мені землю.Ступлю прямо в обійми дерев,вузеньких вуличок,старих приземкуватих будинків і затишних провінційних подвір*їв.
Мій поїзд відходить із Полтави о 9,30.Тихо і непомітно зникає вокзал,Полтава даленіє,зникають її околиці.Я поринаю у роздуми,згадки.Поїзд набирає швидкість,за вікнами мелькають степові краєвиди,дачні ділянки,гуркочуть місточки через Говтву і Псло.Всі станції поновлено,вокзали пофарбовано в яскраві кольори.
Кожна назва станції віє чимось рідним,адже давно знайома,і спонукає до роздумів і згадок.А назви переважно давні,за кожною героїчна історія.
Пролітають перед очима Уманцівка,Коломак,Шкурупії,Решетилівка,Сагайдак,Яреськи...
Прогуркотів поїзд містком через Псло,й ось уже Миргород...
Нарешті,Ромодан,неспокійне перехрестя залізничних доріг...
...З вагонного вікна мені добре видно високу будівлю вокзалу,бачу рівний,викладений світлою плиткою перон,по якому біжать люди,поспішаючи до поїзда.Чую,як з протилежного боку причепили тепловоз,і вже наш поїзд тихо,без поспіху рушає в напрямку Лохвиці і Ромна,час від часу зупиняючись на маленьких станціях і роз*їздах.Дубрівка,Сенча,Сула,Бодаква,Андріяшівка,Біловоди...І знову за кожною з цих назв-історія і люди.
Тим часом поїзд наближається до Ромна.Ось уже і Засулля,околиця древньго і такого любого серцю Ромна.
Кожного разу,коли поїзд зупиняеться біля Роменського вокзалу,серце щемливо завмирає,накриває тепла хвиля ніжного почуття до цього міста.Це мабудь,душа хвилюється від того,що звідси вже рукою подати до Талалаївки.Що за якісь півгодини промайнуть перед очима такі знайомі і дорогі назви-Житнє,Погреби,Рогинці,Матлахів - і ось вже хтось промовить "Олава",а хтось інший - "Котлован",і це вже будуть талалаївські околиці,і ти вже стоїшь біля вікна й вдивляєшься в будиночки і дерева,чомусь радієш,пригадуєш те й інше,і чекаєш зупинки.Поїзд сповільнює хід,гальмуються колеса,зупиняємося...Провідниця підіймає металеву кришку,вивільнюючи східці,хтось вже ступає на перон,чути радісні голоси тих,хто зустрічає.Виходжу і я.І на мене повіває тепло....чужого дому...
Вітаю тебе,рідна Талалаївка!Привіт вам,мої щирі друзі!З вами я теж почуваюся бездомною...















Пожаловаться
Комментариев (2)
Отсортировать по дате Вниз
зелений_ґудзик    12.03.2008, 19:29
Оценка:  0
зелений_ґудзик
тепер у тебе, як я розумію, новий дім? дивно. живеш там, а дім - у іншому місці. не лише дивно, більше шкода.
Ирочка!    12.03.2008, 19:29
Оценка:  0
Ирочка!
я написала о том месте,в котором родилась,выросла,но к сожаленью с которым пришлось расстаться,не нужно жалеть,и ничего странного я не вижу,это просто мои воспоминания!!!
Реклама