Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

сповідь......сповідь мого життя.....част.1 (начало)

13 марта´08 18:35 Просмотров: 848 Комментариев: 2
Зараз сиджу у темній кімнаті....за вікнами вже ніч і всі вдома сплять....довго вже не можу заснути...і тільки через годину безсоння наважилася врешті включити компьютер і почати писати.....я маю це написати.....це моя сповідь...сповідь моїх останніх трьох років...я так довго не наважувалась це сказати у голос, але тепер мені байдуже хто із моїх знайомих у реальному житті це прочитає, я маю це написати,я занадто довго мовчала....

"....це почалося близько двох з половиною років назад. Я була дуже невтримною дівчиною. Я постійно знаходилася у русі......нові знайомства, я постійно знаходилася у центрі компанії, я займалася безліччу справ і ніколи не сиділа на місці...я ніколи не нудьгувала вечорами вдома, і ніколи не була сама.......і одного разу я зустріла його.....ми познайомилися ненароком, я зовсім не планувала його у моєму житті.....але він увірвався в нього, таким вихром нового.......він приніс у моє життя те, чого я раніше не знала.....мій перший, справжній поцілунок...сповнений пристрасті та кохання........коли я була поруч із ним, я відчувала себе королевою.....я ладна була зробити все заради нього......він став для мене всим.......я забула про друзів...я була лише з ним, і лише він мав для мене якесь значення......я ладна була заради нього покласти своє життя.....так, я не перебільшую.....я кохала його всім своїм єством....можливо навіть занадто сильно.......можливо це було не правильно, але він був........був усим на той час для мене......і я віддала йому саме найдорожчє що було у мене.....найцінніше що є в дівчини.....те, що вже не повернути......він був першим в мене.....і навідь те, що з малку я планувала віддати лише своєму чоловікові – я віддала йому....незнаю чому...я навідь не зрозуміла як все раптом вийшло.....але все ж він взяв в мене єдине.......в якийсь момент я зрозуміла, що поступила не зовсім правильно, що я трохи поспішила зі всім і тоді якийсь час я почувалася в душі погано.....мабудь йому це набридло.....і через два тижні він мене кинув......із прекрасного принца, поступово він перетворився на жорстокого і байдужого......на простого смертного......я перестала почувати себе королевою......я й досі памьятаю день, коли він покинув мене.....він мав кудись відьїздити і ми разом пішли купувати квиток....потім довго гуляли.....десь у душі, я знала що станеться....я вже тоді, декілька днів відчувала до чого все йде...але я не хотіла у це вірити! І потим....я знаю...він намагався знайти момент, підібрати слова, щоб сказати меня це, але у останні моменти він так і не наважувався це зробити.....врешті я зупинила його і в очі спитала, що не так...чому він мовчазний такий весь вечір...але й тоді він просто сказав що думає про сімейні негаразди......лише через декілька днів він дав мені зрозуміти, що між нами усе скінчено....

........і я залишилася сама.....в один момент все сщезло......вся казка розтанула на моїх очах.......льодяній замок розтаяв у моїх лодонях......він пішов...так же раптово як і зьявився у моєму житті......чи може хтось збагнути що тоді коїлось у моїй душі?? Він у буквальному сенсі цього слова, забрав половину моєї душі......раніше я думала це образно кажуть про половинки серця....але тода я збагнула....що насправді, НАСПРАВДІ мені не вистачає чогось.....пів року після того я не виходила із депресії......навідь більш ніж пів року я плакала, я не могла спати....я схудла на декілька кілограмів і взагалі мені не хотілося жити.....як би я не знала що самогубство – не правильно, то щє тоді б наклала на себе руки.....багато хто посміхнувся б з цього і сказав що все щє в мене буде добре, і що це не варто мого життя, і що я ДУЖЕ перебільшую.......але це не так!! Я тоді сама не помітила, яким він став близьким для мене.....лише коли він пішов, я зрозуміла що він став частинкою мене......з тих пір і до сього дня, я так і не змогла повернути ту частинку себе, яка пішла з ним.....щє й досі я інколи почуваю себе зайвою у компаніях, я не полюбляю шумні вечори і великі компанії......я можу зустрічатися лише із самими близькими друзями....і лише найближчім можу відкрити душу....я стала доволі замкненою людиною.....так, як і раніше я можу бути центром компаніїї...її душею......проте це буває досить рідко......ця весела, вічно енергійна половнка мене пішла.......я справді до сих пір відчуваю порожнечу у тій частині мого серця......проте я не можу нічого повернути...це пішло.....і якщо дозволить Бог, можливо колись....мій чоловік зможе пробудити у мені ті згаслі почуття пристрасті, шаленого полумья і сильного кохання, які колись пішли з мого життя......"
Пожаловаться
Комментариев (2)
Отсортировать по дате Вниз
k@t@rina    13.03.2008, 18:45
Оценка:  0
k@t@rina
Скільки знайомого і болючого у цих рядках! Можливо, ви не потребуєте ніяких порад. Та не втрачайте себе! Будьте романтичною, ніжною і щасливою! Любіть себе, адже ви така чарівна! :4: :4: :4:
Polosataja    13.03.2008, 18:45
Оценка:  0
Polosataja
можливо...просто хочеться щоб оточуючі мене люди бачили чарівність у мені, моїй душі, а не у зовнішній оболонці лише....
Реклама
Реклама