Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

критичні дні ))

5 апреля´08 21:15 Просмотров: 267 Комментариев: 0
Що сьогодні за день був! Правду кажуть, що життя чорно-біле з сірими відтінками. Я б сказав, кожен день життя чорно-білий. Ніколи не знаєш, що буде сьогодні, але кожного ранку прокидаєшся і перед тим, як відкрити очі, думаєш «Хоч би зараз за вікном було сонце, бо так впадло прокидатись!..». І пофігу – світить яскраве сонечко, чи йде дощ – всеодно доводиться прокидатись. А поки робиш зарядку, вмикаєш тєлік з надією, що буде щось веселе, підривне. Хай то буде навіть реклама, але щоб прикольна і з прикольним саудтреком, - вже почуваєшся краще. Тоді й гантельки тягати не так нудно. А потім хавчик і знову збиратись на запари. Люблю готувати собі сам вранці. Так цікавіше і кожного разу щось нове. Та фігово виходить, якщо холодильник майже порожній, закупки робились останнього разу неділю тому, а з пристойного їдла є лише вівсяна каша, яку тре запарювати. От і вона мене вже запарила… Ну а якщо вдається швидко перекусити і ще залишається час, то прикольно перерити всі полки зі шмотками і відкопати якусь давно забуту річ! Потім приміряти її зі всіма іншими шмотками і обрати найбезглуздішу комбінацію!
І так увесь день проходить: пакування в машину (добре, якщо встиг перший сісти на переднє сидіння), ранкові пробки (люблю їздити по бездоріжжю, поки всі лузери пруться по дорогах), дорога від метро до корпуса (обов’язково по дорозі до корпусу набираю безкоштовної мокулатури, щоб не скучати), пари (читаю ту ж макулатуру) і знову додому (добре спати в маршрутках, поки тягнешся в годину пік).
І так кожного дня, кожну годину. Змінюються смуга за смугою, чорна, біла, сіра.
От і сьогодні так. Щось нещастило мені увесь день. Чи то погода така? Приходжу додому – мене знову дістають всі. Ще й будувати затіяли, повний двір людей (у мну приватний будинок, і скоро буде другий. Нє, я не мажор, просто так зірки стали =Р), всі чимось зайняті. Намагаюсь не звертати на них увагу, але вони мене все-таки помітили.
Я підходжу до головного, а він мені показує на великого кудлатого пса і питає «Це ваш?». Я одразу і не знав що сказати. Тупо стояв на місці секунд п’ять і втикав на це ведмежа. Переді мною лежала велетеньська темно-коричневого окрасу німецька вівчарка. Вона була така кудлата, але шерсть розчісана і доглянута. Ну точно, як маленьке ведмежа. Як потім виявилось, вона зовсім ручна, знає декілька команд і любить подуріти, гггггг )))) Прикольна вона, приносить палицю, яку я їй кидав. Навіть цілу цеглину принесла, коли я ту кинув )). А ще жре вона за двох! У мну нічьо дома не було крім старого хлібу. Вона проковтнула півбатона за кілька разів. Ось так і пройшов залишок дня…
Шкода, що у неї не було ім’я. Називати якось по-новому було тупо. Все одно, не відгукувалась. Тому називав просто – «Сабака!» )))
Мабуть її хтось загубив, або вона втекла з дому. Фігово, що вона не моя…
В мене теж колись була схожа. Була…
Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама
Реклама