Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Приветик.

7 апреля´08 17:11 Просмотров: 812 Комментариев: 16
Привет всем. Вы уже наверное знаете, то мне 17 лет,зовут Оличка. Люблю музику. пишу стихи, романы. Вот мои сочинения...
Перше кохання
Вона… Така ніжна, тендітна, скромна (іноді аж занадто), насторожена , хоча й сама не знає чому. Адже боятись їй нічого? Чи є хтось такий, через кого її серце починає битися частіше? Можливо це Він?
Так,так.Той самий, хто допомагає їй робити домашні завдання, проводжає кожного дня до будинку, дивиться на неї такими…такими незвичайними очима, які так хочуть щось сказати але…чомусь не кажуть, а може просто не знають як описати всі почуття словами, адже це так важко.
Інколи він навіть торкається її руки, ніби випадково, але вона все розуміє, хоча й не показує цього.
Вони спілкуються очима, серцями, але …але про свої почуття вони мовчать. Чому? Самі не розуміють.
Вони просто ще не знають, що вперше закохались.

***
Душа болить, а серце плаче,
Ніби кохання, тільки спляче,
То завмирає, то руйнує,
То знову й знову все будує.
Отак й життя ми проживемо,
Не знатимемо куди йдемо.
Тому, що ми ніхто в цім світі.
І чому тут тепер радіти?
***
Ти хотів бути поруч? Мабуть не хотів.
Всеодно вже не разом. Навіщо брехати?
Чому ти при зустрічі так стовбенів?
А може ти просто навчився кохати?
Зустрівши мене, закохався ти знову,
А потім забув – знайшов іншу обнову.
Отаке є життя: все можна забути,
Але не завжди можна все повернути. * * *
Читала в книзі я колись:
«Не виправдовуйся ніколи.
За правду ти завжди борись,
Але і межі знай, відколи
Вже говорити – не важливо,
Мовчати краще і чекать.
Ти захищалась – це сміливо,
Терпіння також треба мать».
Тепер оці слова, навіки
Нестиму я крізь все життя,
Поки не замкнуться повіки
І не закінчиться буття.
* * *
Чому так тяжко тебе забути?
Вже навіть гірше не може бути!
Ми так кохали, ми так страждали,
А інколи навіть і помирали.
Так тяжко тепер почуття схоронити,
Забути тебе і далі все ж жити.
Померти я хочу, але не назавжди.
Не хочу я жити тебе не кохавши.

* * *
«Не розвітрюй себе, адже
в мені ти незмінна»
В.Олексієнко

Ти був тоді поруч, а зараз – далеко.
Хоч жити без тебе так само не легко.
Не хочемо разом ми бути – і досить!
Не хочемо – і значить ніхто не примусить.
Для тебе я завжди буду незмінна.
Така ж весела, така ж привітна.
Але вже окремо – я тут,а ти – там.
Більше серцю кохати нікого не дам!
* * *
Літо… Ніч… Світло ліхтарів…
Дехто сам сидить або бродить містом, шукаючи свою половинку, дехто вже її знайшов і радується через це, а дехто навіть не хоче нікого шукати, вони просто хочуть залишитися на самоті, трішки подумати, навести лад в своїй голові, всі почуття розкласти по полицях… Інколи це потрібно. Коли думки і почуття рвуть серце на частини, єдиний вихід – втекти. Втекти туди, де ніхто не потурбує…
З неба падають краплинки теплого літнього дощу…
Хтось ховається під парасольку, хтось шукає накриття, хтось біжить додому, а самотнім – всеодно … всеодно, що їх тіло огортає літній дощ…
В них в душі стільки болю, тривоги, злості, сліз…так,так – сліз, але вони не плачуть, в них залишається гордість, але якщо і її зламають, лише тоді на щоках з’являться сльози і небо буде плакати разом з ними…
Час
Ми ніби поруч, і ніби окремо,
Ти десь далеко, і я десь там,
Ми в різних світах з тобою ростемо
Хоч ходимо поруч, по тим же слідам.
Ми хочемо бути як дві половинки,
Але зараз воля – головніша для нас,
Ми зовсім з тобою різні частинки,
Щоб навчитись бути поруч, нам потрібен лиш час.
( для Шевчука В.)
А як це тяжко…
Яка у світі справедливість?
Її немає! А чому?
Тому, що у людей є гідність,
Забути важко і йому
Доводиться весь час страждати,
Рости, рости, весь час мовчати,
Бо якщо скажеш – то уб’ють
Уб’ють морально.
Як це тяжко.
А все ж живеш, живеш – страждаєш,
Бо справедливості не знаєш.
А як це тяжко…

Втрачаю
Я втрачаю все,
Все, що я маю
Те єдине кохання,
Його я кохаю.
Він забуде мене,
Буде з іншою знову.
Я втрачаю себе
Він же знов не зі мною.


Ти ( для Олексієнка В.)
Ніби кохаю й не кохаю.
Ніби ти поруч! Чи вже ні?
Все по шматочках розбираю ,
Тобі – мені, тобі – мені.
Собі візьму наше минуле,
Тобі віддам всі почуття
Я не забуду все , що було ,
Бо те – найкраще із життя.
Тебе не хочу забувати,
Повір мені , просто повір,
Але набридло вже страждати ,
Ти ж не людина – просто звір.
Ти рвеш серденько на частини,
Нещадно рвеш,
Ну відпусти!
Загубиш ти життя людини
І винний будеш лише ти.
* * *
Хочеш бути поруч – тоді залишайся,
Не хочеш – на очі зовсім не трапляйся.
Ти для мене ніхто, що ти є, що немає,
Чи будемо поруч, ніхто з нас не знає.
Може ти – моя доля, а може – страждання.
Хочеш виграти бій – потупи всі вагання.
Тоді будемо поруч,якщо ти – моя доля,
Якщо ні, нам на пам’ять залишиться воля.





Пожаловаться
Комментариев (16)
Отсортировать по дате Вниз
User666    22.08.2008, 23:03
Оценка:  0
User666
Понравилось.Продолжай... :05:
BeeZed    22.08.2008, 16:43
Оценка:  0
BeeZed
Угу-угу.. я первый раз тож такую ошибку сделал..
Выкладывай заметки по одной - пусть даже заметка будет из одной строки - удобней читать и комментировать.
Kvintillian  (аноним)  22.08.2008, 14:50
Оценка:  0
Kvintillian
Гарно, дякую:01:
Мой_номер_245  (аноним)  08.06.2008, 11:26
Оценка:  0
Мой_номер_245
Клас!
PsYx    15.05.2008, 11:08
Оценка:  0
PsYx
:62: :01:
Творец_любви  (аноним)  13.05.2008, 16:50
Оценка:  0
Творец_любви
Прекрассные стихи- меня они пробили насквозь :4:
Jastermina    13.05.2008, 16:50
Оценка:  0
Jastermina
Большое спасиба... Надеюсь ты писал чесно...
brombel    11.05.2008, 16:52
Оценка:  0
brombel
дауш неплохо совсем неплохо :62: :62: :62: :62: :05: :05: :05:
CrEaTiW    11.05.2008, 13:29
Оценка:  0
CrEaTiW
красивые стихи!!!!!!!! мне понравились.а ты их давно начала писать??? :4: :4: :4: :4:
Jastermina    11.05.2008, 13:29
Оценка:  0
Jastermina
Да. Еще с седьмого класа. Только тогда писала на руском, а теперь на украинском
lil_sent    11.05.2008, 12:29
Оценка:  0
lil_sent
нет,ти просто писала вопрос как можно всё знать и ничё неучить!Я люблю себя!ну и тя! :02:
lil_sent    11.05.2008, 12:22
Оценка:  0
lil_sent
Просто вот пря как я!
Популярные заметки Jastermina
Реклама
Реклама