Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

самотність

11 апреля´08 18:13 Просмотров: 227 Комментариев: 1
Самотність. Відкриваєш двері, а там нікого, піднімаєш трубку телефону, а там тиша, виходиш на вулицю і натикаєшся на тисячі людей, але вони не бачать тебе. Тому ти заходиш в метро і їдеш до зупинки «коли набридне кататись». Тобі подобається спостерігати за тим, як люди заходять-виходять з вагонів. Інколи ти затримуєш свій погляд на комусь одному та намагаєшся розгадати історію його життя по очах, губах, штанах, по взутті, по всьому, що може охопити твій погляд. Тобі ніколи не дізнатись розгадку цього ребусу, але тебе це не дуже засмучує. Ти отримуєш задоволення від процесу споглядання за чужим особистим життям, через повну відсутність власного. Та інколи твій погляд зупиняється на закоханій парі, яка цілується і тебе починає нудити. Ну чому ніхто не заборонив проявляти ніжності в метро? Чому? Невже, вони не розуміють, що світ складається не лише з щасливих людей. У ньому мають необережність жити всі ті, які кожного ранку прокидаються з самотністю і засинають з нею. І це трапляється не тому, що вони не надто гарні, чи розумні, чи у них паскудний характер. Ні. Просто у них на серці лежить те, чого вони не можуть відкрити іншій людині або ще не відбулось фатальної зустрічі. Та цього не розуміють закохані, але це дуже добре розумієш ти. Сидячи на краю проїзної частини, тобі відкривається загадка руху всесвіту, але нема кому її розповісти. Ти надто самотня. Інколи тобі вдається втекти від цього стану та це ненадовго. Варто лише спуститись в метро……. Хто вигадав цей дурнуватий вид транспорту? Ти проти!!! Ти проти всього світу і тебе охоплює необґрунтована злість. Чому? Чому оця кирпата негарна руда дівчина цілує нього? Тебе знову нудить. А можна не на людях? Ні, цим обов’язково хизуватися перед усім всесвітом. Ти опускаєш очі і йдеш геть, дивлячись собі під ноги та леліючи свою самотність. Це не справедливо. Та й життя в цілому – це досить не справедлива штука. Але воно тобі подобається, навіть дуже. Ти так любиш прокидатись зранку і, потягуючись, усвідомлювати, що ранок видався на диво сонячний або сніг падає такий смішний лапатий. Тобі подобається напускати цілу ванну води і занурюватися у її теплі обійми, вдихаючи аромат нової піни. А ще ти любиш їсти змішане з варенням морозиво і перемикати з одного телевізійного каналу на інший у пошуках реклами. Та цього ніхто, крім твоєї самотності, не знає. А вона нікому не розкаже, бо просто не вміє говорити. Отже, ти так і будеш спускатись в метро та вигадувати історії чужого особистого життя, за відсутністю власного. Та кожного разу, поруч зі своєю самотністю ти вирощуватимеш надію на те, що все зміниться і одного разу ти зайдеш до метрополітену з палаючими очима. Там, в іншому кінці міста на тебе чекатиме він. А потім…….. Ти піднімаєш трубку телефону і чуєш його голос, відкриваєш двері, а там він. Спускаючись в метро, тобі нема часу спостерігати за іншими людьми, оскільки твій погляд прикутий до його очей. А ще, інколи ви цілуєтесь, незважаючи на те, що когось там нудить…
Пожаловаться
Комментариев (1)
Eclat    11.04.2008, 18:28
Оценка:  0
Eclat
одиночество...и вот хотелось бы, чтобы все сложилось как в твоем рассказе, но сейчас так пусто...спасибо за хорошую заметку
Популярные заметки ку_кушка
Реклама
Реклама