Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

сомнения

18 апреля´08 22:08 Просмотров: 514 Комментариев: 10
сомнения...неужели нормально, когда они поглощают большую часть времени?...они играют с сознанием, путаются в клубки, а потом прячутся...они возникают также спонтанно, как исчезают...порой некоторые из них не хотят уходить, пускают тонкие корни вглубь, чтоб задержатся...навязчиво, почти параноидально щекочут нервную систему с целью усомнится...в чем?...в себе...
парадокс лишь в том, что они тунеядствуют во время, когда действительно ситуация их требует...
глупо...но, прежде чем совершить любое условное действие, поддаюсь этим шалунишкам...хочется перестать бороться с ними - отпустить поводок и не следить чем они займутся...что ж мешает?...ничего...наверное привыкла...

Пожаловаться
Комментариев (10)
Отсортировать по дате Вниз
Людоеднапример    21.04.2008, 20:40
Оценка:  0
Людоеднапример
Я майже(бувають виключення) завжди готовий почути і підтримати...тому що якщо людина вже мені розповідає щось, то це той знак довіри і я повиннен її просто вислухати(як мінімум),а коли це ще і людина до якої я щось відчуваю, то тим більш. Але зараз такий настрій, настрій кідалова. Взяли і кинули мене,і наплювали щей.
Це було б не так боляче, якби мені на ту людину було начхати, а так вона ще мені і дорога... Ось зараз думаю,що чим більше хочеш,чим більше розповідаєш,тим гірше виходить і все це через не взаємність мабуть.
Тому дійсно не завжди потрібно щось комусь розповідати. А про брехня заради добра-це існує,але краще б такого не було.
вівсяне_печиво    21.04.2008, 20:40
Оценка:  0
вівсяне_печиво
знаєш,в більшості випадків поступаю відповідним чином-слухаю...ще помітила,якщо людина розповідає особисте,є два варіанти розвитку(звісно якщо людина без задньої думки)...або їй варто просто виговоритись(так легше стає), або хоче почути поради чи вислухати втішання з мого боку...звісно,є індивіди з викривленим станом дійсності,і нічого не роблять просто так-від щирого душевного безкорисливого бажання товаришувати...наприклад,певний прошарок розповідає щось особисте для того, щоб пойнятись твоєю довірою і використати її у власних цілях...адже його чи її розповідь,це вияв довіри до тебе,ти це розумієш і підсвідомо складається враження,що ти маєш робити те саме(розповісти щось з свого життя),інколи краще промовчати
і ти знов знищив щоденник(
Людоеднапример    21.04.2008, 00:23
Оценка:  0
Людоеднапример
Я вірю, що якщо іти без задніх,поганих думок, вірити у себе і у когось,навіть без його згоди, то з часом і він повірить в тебе і в себе і в саму справу. А люди, що творять зло, були і будуть,
і вони не повинні ставати перегородою у твоєму житті, не повинні діяти на твій вибір...
можливо це поганий досвід,а можливо гра зла, щоб у підсумку вийшло зло на зло. А не інакше.
Я сам так не вмію,але колись,а можливо вже сьогодні, зіграю у відкриту.)
вівсяне_печиво    21.04.2008, 00:23
Оценка:  0
вівсяне_печиво
усе вище тобою написане, має сенс і без сумніву так і має бути...
проблема в тому, що це лише теорія, яка на практиці практично нездійсненна...
насправді пів життя ми брешемо...мамі з татком, що прийдемо раніше, викладачам, що будемо вчитись, коханим, щоб вони не переймались дрібницями, самі собі, щоб відволіктись або розрадитись...така собі маленька брехня заради добра...яку породжує бажання не завдавати шкоди...і коли ми вагаємось, коли піддаємось тим сумнівам - насправді оперуємо варіантами власних дій...складаємо за і проти, прогнозуємо наслідки...і схиляємось в ту сторону, де вони мінімально негативні...
так і виходить, що не кажемо прямо...не тому, що самі не хочемо, а тому, що цього не хочуть чути інші...
Людоеднапример    20.04.2008, 15:23
Оценка:  0
Людоеднапример
Все значно простіше, гра у відкриту, знак довіри)
вівсяне_печиво    20.04.2008, 15:23
Оценка:  0
вівсяне_печиво
звісно))...
тільки до того дійти варто...
довіра одразу ніколи не приходить...хіба що у дітей, які не навчені зрадами....і сприймають життя у світлих тонах....
чи ти хочеш сказати, що маєш звичку першому зустрічному розгорнуто коментувати свої думки з приводу будь-чого?...спираючись лише на давно визначене правило "про існування власного бачення"...про те, що воно завжди різниться, про те, що воно заслуговує на життя оскільки вже народилось у чиїйсь свідомості - тому існує...
Людоеднапример    20.04.2008, 02:39
Оценка:  0
Людоеднапример
в мене цікавість не зникає ніколи...а в оточуючих буває.....але буває без відкритості виникає куча сумнівів,вони породжують ще кучу таких і це перетворюється в замкнуте коло....але ті хто відкрились, переходять в щось більше-ти починаєш казати я знаю її,я знаю його....ти розумієш їх...а так...важко...
вівсяне_печиво    20.04.2008, 02:39
Оценка:  0
вівсяне_печиво
це неможливо...усі речі, почуття, будь-яке ставлення проходить ряд змін(цікавості, розуміння, можливо захоплення або звички,що породжує холодність)...фізично неможливо знати про щось чи не все і не відчувати побуту...навіть дружні відносини не застраховані від того "усе про тебе знаю"...щось таки має залишатись неушкодженим, тобто якась частинка людини має бути скрита від очей оточення...в першу чергу для того, щоб зрозуміти кому можна так довіряти, щоб відкрити найбільш особисте...те, чого ніколи нікому не казала...
до того ж все має проходити поступово... просто неправильно кожному і одразу розкривати карти - гра не піде...навіщо тоді взагалі грати?
Людоеднапример    18.04.2008, 23:54
Оценка:  0
Людоеднапример
як я тебе розумію) в мене це вже в манію переросло(((

...а взагалі, якщо люди були б більш відкриті, то і їх не було...
вівсяне_печиво    18.04.2008, 23:54
Оценка:  0
вівсяне_печиво
не те щоб вони мене занадто переймали, просто без них легше...принаймні так здається, бо вже не пам"ятаю коли перебувала у стані вільному від них...

більш відкритими люди ніколи не будуть...не тому, що вони до того не прагнуть, просто знайдеться декілька виродків, які скористуються з того...
та й мабуть не треба...зникне загадка...а без неї не завжди цікаво...
Реклама
Реклама