Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

агонія почуттів

20 апреля´08 11:51 Просмотров: 802 Комментариев: 11
бачилась вчора з ним. я вже в п"ятницю так заскучала, шо ледве на стіни не лізла. до того ще й день був страшенно скучний. тоска. але я не подзвонила. контроль емоцій, сила волі, власні рішення блаблабла. вопшем, витримала.
зате в суботу подзвонив він. з самого ранку. і сказав, шо страшенно скучив.
щирість-легкість. лиш би не копати глибше.
взагалі не годиться влаштовувати найкращий за останній рік секс уже після того, як розійшлись, бо як же ж потім не думати і не хотіти того ж. обом. ніяк.
думала, шо не дочекаюсь вечора, коли домовились. ці 6 годин стали страшенно зайвими, і домовленість про боулінг страшенно невчасною. але...) знову ж таки нічим не видавши себе, отримала все це раніше, бо він теж не міг чекати.
фак.
я вчора і плакала в емоціях. і була загублена. і щаслива. і щонайбільше не могла надихатись. це єдине, що превалює в цих других зустрічах. в перших я ще холодна і байдужа, а потім розтаю і відкриваюсь. і не можу надихатись. ловлю кожну його хвилину і страшенно ревную до всього світу. до будь-якої уваги поза мною. але так, це все ненормально, обумовлено і ситуативно. це не в чистому вигляді. це як почуття серед війни.
він мене не обманює. не каже, що хотів би чогось. власне, ми про це не розмовляємо, тому шо. йому легше, коли він зі мною бачиться. я така, така і така. розуміння многого стоит.
так дивно, все те, чого він шукає і чого йому хочеться, є в мені. і він це знає. і любові на шару, а не за. але... може, то
мене береже Бог?!... бо колись, коли не було цієї агонії почуттів, я була незадоволена. власне, я ж і пішла від нього, бо була нещаслива. але погане звично забувається, і я ніяк не хочу глянути в минуле, згадати, що було і чому я так вирішила. напевне, боюсь. згадати і відчути.
ще одне. відчуваю, як він мене береже. раніше того не відчувала. а тепер... знає мою ранимість і сприйняття всього, і береже. від інформації, слів, людей. так дивно. *пишу - і комок в горлі*
як у Матіос приблизно "у людей же трапляються цілі трагедії з втратою документів, родичів, майна і т.д. і т.п., а тут якась химерна штуковина - спогад про чоловіка, що прошмигнув діагоналлю крізь життя, немов кульова блискавка, - руйнує і точить зсередини, як задавнена хвороба".

і відчуваю, що буду я так мучитись, поки не познайомлюсь з кимось. з кимось настільки сильним і бажаючим мене, щоб вирвати з цього кола, оточення зайвих думок і розчаровування. але ці знайомства *без сяйва* лише впевненіше і сильніше кидають мене в колишнє, кидають до нього. бо там сяйво. бо там в сльозах від невчасності і неуместности кажеш люблю.

і могла б я звісно забути це все і жити далі сама. я вже стала це відчувати, отримувати задоволення від відсутності нестачі тепла, бо ні від кого його не чекаєш, і отримувати задоволення від поглядів на вулиці, уваги від того, кого сама виділила з натовпу, якби він не дзвонив і залишив мене в спокої. я б знову переплакала (може, б вже не плакала), але перенесла то, і відпустила. а так... він сказав, шо дзвонитиме. вчора коли я трохи проістеричила, чому він дзвонить мені і тим самим втручається в життя, а потім зі страхом запитала, чи він перестане мені дзвонити через те, шо я наговорила. сказав, шо дзвонитиме, що б я не говорила. що я його Анастасійка. і щоб я не говорила дурниць.

а може, завтра на роботці все буде інакше. адже це все-таки вихідні, які я перестала любити 5 місяців тому.
Пожаловаться
Комментариев (11)
Отсортировать по дате Вниз
vesna_86    24.04.2008, 11:51
Оценка:  0
vesna_86
Запросто. А коли збираєшся? :4:
vesna_86    23.04.2008, 14:51
Оценка:  0
vesna_86
Угу. Станілавом. :06:
whatever_    23.04.2008, 14:51
Оценка:  0
whatever_
хм.... кланенько. як буду у Львові, запросиш в гості? чи ти гостей не приймаєш? *так цікаво побачити ВАС*
ЭротичноЕмМивину    22.04.2008, 01:07
Оценка:  0
ЭротичноЕмМивину
"і відчуваю, що буду я так мучитись, поки не познайомлюсь з кимось"....Настенька ,наступит момент, в который прозвучит челчок внутреннего равнодушия в твоем сознании .И от его знания твоей ранимости станет противно и захочется тишины, спокойствия и равностоящего музчину рядом...Во я нагородила..Ну эт я со своего опыта пыталась комментнуть :1:
whatever_    22.04.2008, 01:07
Оценка:  0
whatever_
мы все со своего опыта что-то пытаемся))) но я все поняла)))
слу. как тя зовут?
vesna_86    21.04.2008, 18:59
Оценка:  0
vesna_86
Я останнім часом згадувала свою юність - кохання, переживання, постійне очікування "подзвонить-не подзвонить", напруга, а потім, після дзвінка, відчуття, такі, що аж дух захоплює... Да-а, мені цього вже не відчути, я вже на іншому рівні... Я не жалкую, але в чомусь я тобі заздрю... :04:
whatever_    21.04.2008, 18:59
Оценка:  0
whatever_
)) я теж розумію тебе. колись мені подруга, тепер заміжня, прозустрічавшись з чоловіком 7 років, не раз казала, як їй не вистачає тих емоцій, шо на початку стосунків. коли торкаєшся - і ток по нервам. коли чекаєш. коли плачеш. шо тепер все по-іншому.
всьому свій час. і я зараз насправді десь кайфую від того, шо відчуваю. тому шо обираю, краще почувати самій, аніж бути байдужою. хай навіть біль і розчарування.

а вже назвали?
Хочу_быть    20.04.2008, 12:31
Оценка:  0
Хочу_быть
Прочитала і згадала про своє, що заховала далеко-далеко в серці. Треба відпустити. Треба. Бо далі жити буде важко. Та що я тобі розказую? Сама все прекрасно знаєш.
Я майже щодня спілкуюсь зі своїм колишнім чоловіком. 5 років не викреслити із життя. Хоч вже 2 роки як ми розлучились, але мені було б дуже прикро, якбі він не дзвонив. В мене немає кохання до нього, просто не хочу з ним загубити зв"язок. Я вболіваю за його особисте життя, розказую йому про своїх хлопців, але є наш простір. Тільки мій і його. НАШ. І ще: ми вінчані. Це не дуже добре, бо виходить, що ми безбожно зраджуємо один одному, але це ниточка, яка ще не обрізана. Це тягне більше його. ніж мене. Заради нього треба цю ниточку розрізати. Йому важче, бо я від нього пішла...
whatever_    20.04.2008, 12:31
Оценка:  0
whatever_
я іноді просто в шоці від цих жіночих історій. кожна ТАКА....
наш простір ше з флюїдами власності. я вже розмовляю про його дівчат. палю його на якихось штуках. тепер вже не страшенно боляче, але ше не байдуже. тим більше, поки не знайшлось кращої за мене. він же про моїх взагалі не питає і не припускає, бо ревнивий жахливо. і власник. ше не перейшли в ту фазу вболівання один за одного. думаю, і не перейдемо.
а стосовно вінчання.... я сама хочу вінчатись і сама боюсь отого "назавжди, а раптом потім виявиться, що не те".
ти від нього пішла... для мене стільки за цією фразою стоїть...
Червнева    20.04.2008, 12:17
Оценка:  0
Червнева
:04: Так, іноді СПОГАД руйнує ЖИТТЯ *втирає сльозу*
Дуже зачепило...
whatever_    20.04.2008, 12:17
Оценка:  0
whatever_
... сама поки писала, виступили сльози.
якби лише спогад, то можна було б з цим справитись, з часом, з впертістю. а так він постійно поруч. і постійно далеко. з"вляється на мить і весь мій, а потім знову йде в свій світ і лишає мене в своєму.
і тримає і не тримає.
Реклама
Реклама