Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Поїздато.

27 апреля´08 23:42 Просмотров: 508 Комментариев: 4
Останнім часом у мене з"явилося декілька друзів... ні, скажімо, декілька приятелів, що їздять на своїх авто. Це так, вирішила чомусь зайнятись сухою статистикою. Оцей, і цей, і отой - так, теж мій приятель.
Хороше слово "приятель". Більше свободи, менше дурних зобов"язань.
І від нього завжди віє усмішкою. Навіть краще, ніж слово "друг", що частенько не передбачає усмішки.

Ті, що їздять на авто - це приятелі. Їм так важко бути друзями - але не всі "інші" (що їздять на метро) здатні це зрозуміти.
Якщо хочете сказати автолюбителеві "Я тебе розумію..." - користуйтеся громадським транспортом.

Я мандрую з гуртожитку на вокзал у гордій самотності.

Велично розрахувавшись із таксистом, підіймаю в дві руки по здоровенному баулу, майстерно виконую крик Тарзана "Ййййяаааааа!!!" (Станіславський би повірив) і повзу, як мураха, в бік платформ. Не знаю, кому я намагаюся надавити на жалість. Таксистів уже нічим не розчулиш - мабуть, це тому що їх занадто часто просять довезти за двадцятку замість тридцятки.

"На теплоходе музыка играет, а я одна стою на берегу..."
Кожні хвилин п"ять цією піснею насолоджується весь вагон, а потім тітонька в сусідньому купе хапає трубку і кричить "НУ ЩО В ТЕБЕ ТАМ ЗНОВУ СТАЛОСЯ???"
Мені конче потрібен поїзд. Багато кому він потрібен. Комусь - щоб відпочити. А хтось навіть у поїзді не може відпочити. Благо, мобільне покриття покращується з кожним днем.
"Машу рукой, а сердце замирает, и ничего поделать не могу... - АЛЛО!!!"

Мені давно потрібен поїзд, щоб попрацювати. Я свідомо не поклала в сумку книжку, і навіть не скопіювала в плеєр жоден із "Latin Jam". Натомість поклала трохи їдла - думала, що писати буде краще, гризучи.
Насправді, все те я поїла на самому початку, дуже-дуже повільно, щоб подовше не діставати той роздрукований клаптик - вже вистраждані перші два абзаци. Логічним завершенням їдла виявилася шоколадка і півпачки білих "коліс" - аскорбінок. Тонни глюкози зробили діло, і клята рецензія була взята мозковим штурмом.

Минуло майже два тижні з тих пір, як я подивилася постановку. Здається, я занадто серйозно поставилася до написання рецензії - бо так давно мріяла це спробувати.
З кров"ю, малими порціями вимучую з себе дотеп за дотепом, оцінку за оцінкою. Дотепи вдаються краще, ніж оцінки. Я схожа на якогось жовчного сухого критика(майже Антуан Его з "Рататуя"), для якого обгавкувати й обгажувати - найвища насолода. Хоча, насправді та постановка мене вразила до глибини душі, й обгажувати її мені хотілося б менш за все.

Чому так важко знайти слова для хорошої оцінки, а для поганої - так легко???
Гострі слівця годяться тільки для обгавкування. Той спектакль, в кінці якого схлипувала половина залу, потребує слів, а не слівців. І не гострих, а... Не знаю. Справді, не знаю.

Перший жалюгідний досвід Пустельника-рецензента колись виставлю. Його ще мають оцінити інші люди, але, на щастя, це не має бути опубліковано...
Пожаловаться
Комментариев (4)
Отсортировать по дате Вниз
МатериалистЪ    28.04.2008, 23:25
Оценка:  0
МатериалистЪ
Це просто захист від надмірної експлуатації. Люди завжди робили як каторжні. Повинен же бути колись перпочинок.
Пустельник_    28.04.2008, 23:25
Оценка:  0
Пустельник_
Просто кумедно, коли часи і цінності протягом століть змінюються, а канони залишаються..))
аби хто бачив обличчя моєї мами, коли я вчора з крайньої необхідності вхопилася за голку з ниткою.....))
МатериалистЪ    28.04.2008, 18:29
Оценка:  0
МатериалистЪ
Нормальні перепитії інтелектуальної рпоботи, котру навіть у паску робити не надто і гріх. З святом Вас. Хай щастить.
Пустельник_    28.04.2008, 18:29
Оценка:  0
Пустельник_
І вас з ним, пане))

Дивні ці поняття про гріх, ніколи не могла їх зрозуміти. Чомусь пахати над паперами можна, а розслабитись у кріслі з вишивкою чи плетенням - нє, ніразу.......;))
Реклама
Реклама