Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Великдень

28 апреля´08 5:35 Просмотров: 236 Комментариев: 0
Учора православні святкували Великдень. Я не відношу себе до віруючих. Я, в той же час, нікого не засуджую (не маю права на це), бо це особистий вибір кожного. Але мені не подобається інше: ще 20 років назад багато хто плювався на церкву, а тепер моляться, ніби готові лоба розбити. На це дуже бридко дивитися. Якщо людина вірує, то у деяких випадках це є позитивним моментом, не першопричиною, а наслідковим фактором. Для приклада візьмемо Польщу і Україну. Ситуація була досить схожа. У Польщі була армія Людова і армія Крайова, у яких були різні погляди. В Україні були УПА і Червона армія. Розподіл був у обох країнах, але Польща зуміла об'єднатися, а ми, нажаль, ні... Причина була, на мій погляд, якраз у релігії. В Польщі вона одна - католіцизм. В Україні, на-перший погляд, також існує лише православ'я (не християн не беремо до уваги) і греко-католики (також зі східним обрядом). Але ми відрізняємося. У більшості українців віра не щира. Скажіть, чи може віруюча людина бажати лих іншій людині. Чи не в Біблії сказано, що не можна бажати лихого іншому? У нас нажаль такого немає. "Східняки" і "Галичани" звинувачують одне одного у всіх гріхах. Звичайно релігійність у Західній Україні більша і щиріша, ніж на Сході. Це я можу судити, як людина, яка народилася на Луганщині, а багато часу провела на Вінничині. Але чи потрібна релігія у такому вигляді, якому вона є зараз? Чи можливо варто виконувати ті відомі заповіді просто для себе..? Не будучи при цьому віруючим... Не убий, не вкради... Звичайні людські цінності. І релігія тут зовсім не причому...
Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама