Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

==========Спогади про дощ==========

28 апреля´08 22:47 Просмотров: 1215 Комментариев: 8
> [G.I.Joe] at 17:43:18 pm 9/02/08 BC GMT +02


Ти пам’ятаєш як йде дощ? Як падає на стріхи будинків… Як барабанить об жерстяні підвіконня… Як вдаряє по вікнам… Як він змиває з міста бруд… Як накриває місто суцільною вологою пеленою… Як стікає вниз вулицями перетворюючись на ріки… Як заливає калюжами низини… Як приховує собою перехожих… Як він відлунює мокрим бетоном у під’їздах та вологим гранітом у підземці… Як застигають його краплі на вікнах тролейбусів… Як він перетворює асфальт на велетенські чорні дзеркала… Ти пам’ятаєш?...
Коли йде дощ — ти обов’язково змокнеш дорогою додому. Ти ніколи не чекаєш поки він скінчиться. Тобі він навіть трохи подобається. Тож ти їдеш додому, задумливо дивлячись у запітнілі вікна маршрутки на мокрий асфальт та на божевільних, які поспішають додому щосили натискаючи педаль газу. Ти виходиш на зупинці, яка передує твоїй — тобі хочеться пройтись під дощем. І ти ідеш, через маленький скверик, через подвір’я своєї школи, яка так ніколи і не стала колишньою, через напівпорожній ринок, через дороги… І тобі вже не потрібен хтось безкінечно сентиментальний, не потрібен оптимістичний гуморист, не потрібен хтось задумливо-задушевний, не потрібен хтось серйозний і балакучий, не потрібен і ексцентричний дивак. Тобі зараз не потрібні слова. Дощ - це метафора.
Після довгої дороги, стрибаючи через калюжі, ти манівцями підходиш до свого під’їзду. Ти підіймаєшся на п’ятий поверх пішки, залишаючи вологі сліди на сухих сходинках. Зітхаєш у напівтемряві, дістаєш з кишені ключ і відкриваєш двері. Ступаєш через поріг — і потрапляєш у інший світ. Вдома тепло та сухо. Ти знімаєш із себе мокрі наскрізь кеди, промоклі джинси та тяжку від вологи куртку. Ти залишаєшся у самому светрі, сідаєш на стілець, який стоїть в коридорі та повільно, із зусиллям стягуєш мокрі шкарпетки. Твої вологі джинси все ще лежать на підлозі. Ти виймаєш з них мокрі банкноти та йдеш на кухню, щоб покласти їх на підвіконня: там, де гріють батареї. Ти витираєш своє мокре довге волосся сухим рушником і скидаєш залишки одягу. Після цього ти йдеш в душ. Гарячими струменями ти зігріваєш себе: потроху відігріваєш кінчики пальців на ногах, руки, стегна, миєш гарячою водою голову… Згори на тебе падає вода. Але вона не така, як під дощем. Вона гаряча, вона зігріває, ніби навіть додає сил. Це так приємно: після холодного, дрібного дощу; після цієї жахливої зливи потрапити під потік гарячої води. Приємно.
Через десять хвилин ти виходиш з ванної. Тепер, після гарячого душу, тобі здається, що вдома прохолодно. Ти довго обтираєшся сухим рушником та одягаєш звичний, трохи зношений домашній одяг і йдеш на кухню. Набираєш у чайник води та ставиш його грітись на плиту. Газ горить синьою квіткою. Ти повертаєшся до коридору, щоб прибрати той безлад, який залишився після тебе. Ти розправляєш джинси та кладеш їх на батарею. Знаходиш старі газети та, скручуючи їх, запихаєш у кеди. Ставиш кеди під батарею. Куртку ти вішаєш на двері до своєї кімнати — нехай обсохне. Светр акуратно складаєш навпіл та кладеш до шафи, на третю поличку згори. На кухні вже свистить чайник.
Одним помахом руки ти вбиваєш синю квітку. Чайник все ще посвистує, але все тихіше і тихіше…Ллєш окріп у чашку і маленькі сухі листячка чаю спливають догори. Ще трохи і чай буде готовий. Потім ти сідаєш за стіл біля вікна і п’єш його зі своєї улюбленої чашки. Чорний чай з лимоном та однією ложкою цукру — так як ти любиш. Ти дивишся у вікно, а десь там, у нутрощах квартири прокидається кіт, зістрибує з дивану та йде до кухні.
Ти дивишся у вікно, на незграбних перехожих, які стрибають через калюжі, хоробро ступають по бруківці під парасолями, підіймають комірці плащів та одягають капюшони курток. Ти дивишся у вікно та п’єш гарячий чай. А на вулиці пелена дощу, який не вщухає, приховує далекі бетонно-мармурові вежі. Краплі, падаючи вниз, утворюють на калюжах повітряні бульки. Невпинні потоки опадають зі стріх та підвіконь, течуть униз вулицею, обмежені недавно вибіленими бордюрами.
Вже вечір, і вогні будинку навпроти та сусіднього магазину кумедно відбиваються у чорних дзеркалах асфальту. Червоне, жовте, оранжеве, багряне, синє…Потопаючи у річках дощової води, вулицею проїжджає автівка. Кумедний перехожий йде бруком: у плащі кольору беж та з чорною парасолькою. Матір веде за руку сина з дитсадка. Переповнений тролейбус, що зсередини світиться жовтим, ледь рушає з місця. Кудись поспішає жалюгідно мокра собака. Тобі її шкода. Кіт стрибає тобі на коліна та вмощується там. Ти повільно гладиш його по спині, він приємно муркоче.
Сусіда з третього поверху поспішає додому. В його руках троянда. У нього сьогодні день народження і тобі згадується одна пісенька з радянського мультфільму. Ти посміхаєшся.
Стало зовсім темно і на вулиці майже нікого не видно. Увімкнулись ліхтарі та засліпили тебе помаранчевим. Ти деякий час дивишся на їх оранжеві відблиски на асфальті. У тебе задумливий вираз обличчя. Ти встаєш, скидаєш кота на стілець та йдеш знову ставити чайник. Синя квітка полум’я жадібно облизує мокрі боки чайника. Кіт скрутився калачиком і продовжує муркотіти. Перехожих все менше.
Ти йдеш до своєї кімнати і до опівночі читаєш задумливо-сентиментальну книжку під барабанний дріб крапель. Потім ти засинаєш, а барабанний дріб все не вщухає. Кіт муркоче у темряві.

Теги: брєд
Пожаловаться
Комментариев (8)
Отсортировать по дате Вниз
KitteN_07    04.06.2008, 23:35
Оценка:  0
KitteN_07
красиво пишеш :01: Приємно читається)))
G_I_Joe    04.06.2008, 23:35
Оценка:  0
G_I_Joe
дякую)))
сонь    05.05.2008, 00:30
Оценка:  0
сонь
після того як я позбирала речі і виповзла з душу, в якому була не менше 30 хв...щось їм або п'ю....можу потинятись квартирою, можу повтикати у вікно, але не довго...слухаю музику - хтось приходить додому)
G_I_Joe    05.05.2008, 00:30
Оценка:  0
G_I_Joe
ясно)))
сонь    03.05.2008, 22:15
Оценка:  0
сонь
...хм...ну приблизно так, як ти описав...лише кінець трохи не такий)
G_I_Joe    03.05.2008, 22:15
Оценка:  0
G_I_Joe
а який кінець?
сонь    03.05.2008, 02:32
Оценка:  0
сонь
я теж так люблю...
G_I_Joe    03.05.2008, 02:32
Оценка:  0
G_I_Joe
що саме?
Реклама
Реклама