Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Сповідь божевільного

11 мая´08 16:02 Просмотров: 272 Комментариев: 1
Падає сонце крізь грати,
Підлогою котиться вниз.
Промені світять в палати,
Одинокий почато круїз.

Як дивно повсюди халати –
Білі як сніг,
Як спокій тримати?
В тій білизні не сховати душі.

Стіни хижі,
Блукають в безсоннях,
Навкруги – дивовижі,
Серце в долонях.
Думки втікають тривожачись в скронях.

Та що тим думкам –
Нема де літати,
Цим стінам катам
Їх вічно тримати.

Поволі, в неволі,
Я з розуму сходжу.
Так жити не можу,
Я бачу свободу,
Лиш очі примружу.

Звикати мушу,
Розуміти чотири стіни,
Довго “хворіти”,
Оживуть і вони.

Обертаються стіни.
Втрачаю свідомість.
З розуму зводить
Жива нерухомість.

Двері відкрились…
Ввійшла медсестра.
“Час вже вколотись” –
казала вона.
Стіни в триголоса шепотіли:
“Пора…”
З розумом прощалась голова.

Сонце каталося ще по підлозі,
Згасало і мліло у сильній недузі.
Поруч присіло, руку потисло
Підселеній тузі.
Так і сиділи…
Доки зорі за вікном не повисли.



Так зорі із небом кохались
Роки минали…
Дні і ночі зачинались.
Діти сонця чекали
Надією жевріти обіцялись

Ми сиділи з сонцем,
Братерські обіймались.
Надії зорі – гуртувались.
Ми і сонце –
На свободу сподівались,
Думками поринали.
Грати…
Лиш грати залишались.

Свідомість моя,
Моя сестронько рідна,
Голова моя –
Більше тобі не потрібна.

Роками сидів я,
Заходились мене лікувати,
Прикро казати:
“Розмовляючи стіни людей не навчать рятувати.”

Люди, може досить кричати,
Що божевілля всюди і скрізь
В’язень білої палати –
Хіба не один із всіх?
Дарма, що на волі відсутні кайдани,
Розмовляючи стіни пасують всім?!

Пожаловаться
Комментариев (1)
Творец_любви  (аноним)  11.05.2008, 16:13
Оценка:  0
Творец_любви
:04:
Реклама