Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

БІЛЬ, ВІД ЯКОГО НЕ ВТЕКТИ!!!!

22 мая´08 13:30 Просмотров: 522 Комментариев: 3
Коли сонце гасне лишається слід. Маленький рубець на подовбаному обличчі твого неба. Маленькі рубці від людей, істот, що кожного дня потроху нівечать твою душу, розпинають її на хрестах твого власного болю! Найдивніше буває коли цей біль отруйним плющем впивається кудись, навіть не в серце. Або ж моє серце знаходиться десь під горлом. Я не вмію переступати через свій біль, через своє я. Я не вмію любити. Я завжди плутаюсь у власному его.
Інколи лишається тільки тиша. ТАШАААА!!! Ти знаєш, ти бодай маєш уявлення що це таке? Ні! Ти ніколи не чув її крику всередині тебе, що надто низькими частотами пронизує наскрізь барабанні перетинки твої вух, діафрагму, плевральну плівку і розриває їх! Уяви, що можна відчути, якщо всі перетинки твого тіла в одну мить розірвуться. І звідки вона приходить – ця тиша, що кричить? І головне, звідки прийшов той дощ, що залив моє Сонце? Мабуть надто багато питань, надто багато болю, як на дурнуватого підлітка вихованого безсистемною системою 90-тих, що розформувало, унеможливило існування поколінь!
Головне, не думати про гуманність та інші вигадані речі… Хоча, про що ми можемо думати у свої 18, коли в підручнику для 9 класу чітко написано, що кохання – біохімічний процес! Це мають на пам'ять вивчити 14-15-річні діти!!! Фрейд би плакав, а може радів… Мене дратують скупчення людей, а особливо, якщо вони не слов’янскої національності. Я знаю, багато хто скаже, що це расизм і т.п. , але я скажу , що це націоналізм, любов до своєї країни та інше. Одного разу мені було 14 і в країні трапилась ота довбонута революція…Тоді вперше почала приходити тиша. Я чітко розуміла, що всі оті помаранчево-блакитні, майже як наш спаплюжений стяг, козли насправді сліпо ошукані. Ошукані через порожнечу своїх сердець! Ми не є втраченим поколінням, ми набагато гірше, ми не є поколінням взагалі…
Цікаво, ця тиша – наслідок самотності чи інформаційного голоду? Мені було знову ж таки 14, коли я познайомилась з творчістю С. Жадана. Коли тобі 14, то весь світ здається лайном, але я тоді зрозуміла, що наш світ – це не просто лайно, це наслідок чиєїсь постійної, безперервної діареї! Так, я ненавиджу цей світ і тому вже 19 рік веду з ним запеклу боротьбу, а ще більше, з нашим суспільством, нижче якого я ще не бачила!

Пожаловаться
Комментариев (3)
Отсортировать по дате Вниз
pitmen1    17.11.2008, 16:00
Оценка:  0
pitmen1
\С каждым днем все лучше и лучше.
Ада_Цитрина  (аноним)  24.10.2008, 13:08
Оценка:  0
Ада_Цитрина
мене дуже зацікавив твій щоденник. Шкода, що давно не пишеш. Є інший світ. до нього треба дорости.
Схвилювали образи на твоїх фотографія. Хоч якість паскудна - сама знаєш, але ти заслуговуєш уваги. ПИШИ
Legottela    24.05.2008, 20:58
Оценка:  0
Legottela
всьо будэ хорошо :01:
Реклама
Реклама