Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Еволюція жанру, блін

27 мая´08 21:23 Просмотров: 409 Комментариев: 2
Від зупинки до зупинки,
серце б’ється без упину,
ще десь гріється надія,
що тебе колись зустріну,
але дійсність знов сміється,
і встромляє ніж у спину
знаю я, таке життя,
і вже звикла до полину
від зупинки до зупинки
день за днем і все без сенсу
я не можу зрозуміти,
сутність цього перфоменсу…

Коли дивишся на якесь творіння, буде це картина чи вірш, не треба дивитися на нього через призму особистості автора. Треба дивитись на сам витвір. Душевний стан автора не грає ніякої ролі. І він не завжди співпадає з напрямом твору. Найчастіше всього на мить.
А ще твори такого(песимістичного) напрямку залишилися в минулому. Для мене. Хоча вони теж мають право бути. І я цього ніколи не заперечувала, і не буду. Вони неправильні, але красиві, і цим все сказано. А ще вони чесні. Бо краще вилити біль на папері і позбавити від цього своє серце. Я за світлу печаль.
Взагалі, я просто така людина. Мені неприємне таке співчуття. Я виливаю біль на папері й забуваю про це. Тимчасово.
Чомусь біль для мене завжди був натхненням. Та я хочу знайти інші теми. Кохання це теж тема, велика тема для натхнення. Та……..Вона ще буде.
Ще декілька тем за останні півроку(чи більше?) проминають крізь мою писанину(я про вірші). Хто знає, той здогадається). І може, чиєсь неуважне око цього так і не помічає, але я цим виправдовую усю свою депресивну писанину, передусім, у своїх очах.
Просто у моєму житті інший етап. У минулому було дуже багато чого неправильного. Але я ще тоді не знала. Тому я і писати буду вже по-іншому. По-іншому – це значить у іншому напрямку, але з тією же незмінною частинкою мене.



Пытаясь легким шагом идти,
иду я, спотыкаясь, в одиночку.
Дорога же моя, полна камней,
и зыбких мест достаточно на ней.
Но все же я иду, хоть иногда плетусь,
измождено передвигая ноги,
стертые до крови. Иду.
Имею цели. На них,
только на них, должна смотреть,
как звёзды сияющие вдалеке.
Передо мной маячат лица,
но нет, скорее просто маски.
Финал, финал, завязки.
Всё фальшь, обман, и всё не то.
Иду я твёрдым шагом с верой.
Держу за руку намеренье.
Я есть в себе. И это главное именье.


Пожаловаться
Комментариев (2)
Отсортировать по дате Вниз
Jigsssy    30.05.2008, 22:41
Оценка:  0
Jigsssy
Масечка, все еще будет :62:

А стихи у тебя мегаклассные :1:
elli_dinosaur    30.05.2008, 22:41
Оценка:  0
elli_dinosaur
пасибки, зай
Реклама
Реклама