Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Знайомство

14 июня´08 1:09 Просмотров: 276 Комментариев: 0
Ніколи не вірила у те, що у неті можна справді ПОЗНАЙОМИТИСЯ. Така схема початку стосунків ніяк не вписувалася у моє розуміння жіття і взагалі тандему чоловік-жінка. Але коли випадково я надіслала на французький нік своє запитання, розкрутився такий клубок неймовірних подій, що навіть зараз, через 4 місяці після тієї знаменної події і після вгамування першого шквалу емоцій, я досі дивуюся непередбачуваності людської, а в даному випадку, жіночої долі. Інколи, дійсно, життя нам підкидає такі сюрпризи, що все наше розуміння світу перевертається з ніг на голову.
Він не казав, хто він і чим займається. Спілкування в чаті обмежує людину як часовими, так і комінікативними рамками. І невдовзі настав час перейти від листування в чаті до спілкування у скайпі. І я почула його голос, який перевернув мою душу. Чоловікам з таким голосом слід заборонити спілкуватися з одинокими жінками! Такі голоси не дають спати вночі, не дають працювати вдень. Але це півбіди...
ВІн розповідав про своє життя так, що фактично зачепитися за щось, перевірити достовірність інформації було неможливо. Навіть його прохання "Не розпитуй мене про те, чим я займаюся" викликало здивування і осторогу. З його нічних історій, як з окремих уламків, я складала картину його життя, розкривала його як особистіть... Це все нагадувало мені складання пазлу. Окремі шматки іноді не вдавалося приєднати вже до складених разом елементів і вони лишались обабіч цілісної картини, яка ставала досить привабливою і цікавою. Обмеження в розпитуванні я прийняла як правила гри в пазл...Якщо вже такі правила, а я хочу дограти до кінця, яким би він, цей кінець, не був, ну що ж, я буду грати тоді за цими правилами. І це мене захопило.
Ніколи до цього я не зустрічала людини з таким безмежним світоглядом, з таким розумом, межі якого не можна осягнути...Хтось скаже, що так не буває...Я теж так колись думала...колись...але не зараз. Вважаючи себе розумною, освіченою, досвідченою жінкою, я вперше зустріла людину, яка настільки досконало розбирається майже у всіх сферах людської діяльності. Яка б тема не піднімалася у наших розмовах, у кожній він був як риба у воді. Я була вражена і підкорена його інтелектом.
Але повернімося до гри у пазл.
Я знала скільки йому років, яку освіту він отримав, з якої він сім"ї, як він провів свої студентські роки, чого і кого він шукає, але я не знала, хто він зараз і ким він є зараз. Я розуміла, що маю справу з неординарною особистістю, але точно сказати хто він - я не могла. Авантурист? Шахрай? Ловелас? Бабій? Ідеал? Чоловік моєї мрії? Я не знала.
Весь час простежувалося протиріччя між тим, що я бачила на картинці, яку я складала і між тим, ким він себе позиціонував. Ну як можна поєднати неабиякий інтелект з заявами про те, що "я простий сільський хлопець", " я ж у лісі живу", "нет поганий, бо ворона на антену сіла, а антена на сосну причеплена". Він начебто боявся відкрити своє справжнє обличчя, хоча прекрасно розумів, що його міркування, його погляди, його розум, свідчать про протилежне.
Я збирала шматок за шматком, уламок за уламком. Захоплена, зачарована, мене несло темною течією кудись в Невідоме, яке манило до себе, кликало, обіцяло... Мені було страшно... А раптом це якась підступність? Чи мало збоченців на цьому світі?
Одного разу він розповів історію, яку сам вигадав. В ній йшлося про французького бізнесмена ( я опущу деякі несуттєві деталі), на фірму якого на стажування приїжджає молода жінка. У літаку вона знайомиться з молодим хлопцем, який летить майже туди ж і майже з такою ж метою. Хлопець їй дуже сподався, але вони розлучаються, бо кожен прилетів по своїм справам. Цей бізнесмен залицяється до жінки, возить її по країні, а через деякий час, вона має повертатися додому. І в останній день свого перебування вона знову зустрічає хлопця, з яким вона прилетіла. Хлопець її зачаровує, вона ним захоплена. Він такий живий, винахідливий, красивий, темпераментний. Це не лисуватий бізнесмен, спокійний та врівноважений. Вони проводять ніч разом. Але на цьому все закінчується. Він ігнорує її в аеропорту, ігнорує її в літаку, і лише при пересадці, їй вдається з ним пояснитися. І вона діхнається, що не зможе бути разом з ним, так само як не зможе повернутися до бізнесмена, бо той виявився у курсі справ. Вона у розбитого корита. А кінцівка відсутня, бо мій новий знайомий її ще не придумав.
Історія дуже нагадувала реальні події, хоча і творчо переосмислені. Ким він був - лисуватим нецікавим бізнесменом чи привабливим молодим хлопцем. З того, що я знала, випливало лише одне - і те, і інше одночасно... Я здогадувалася, що в нього є якісь справи у Франції, але в той же час, я знала, що він з України, і принаймні на початку нашого спілкування перебував на території України.
Він уникав моїх запитань, та я і не дуже розпитувала. Я ж прийняла його правила гри... І складання пазлу продовжилося... Єдине чого я не знала, так це того, чи події були його минулим, чи це сценарій, в якому одну з ролей відведено мені...
Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама
Реклама