Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

139

24 июня´08 23:59 Просмотров: 361 Комментариев: 0
139. Поняття та види недоговірних зобов’язань.
Публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу
Стаття 1144. Право на публічну обіцянку винагороди без оголошення конкурсу
1. Особа має право публічно пообіцяти винагороду (нагороду) за передання їй відповідного результату (передання інформації, знайдення речі, знайдення фізичної особи тощо).
2. Обіцянка винагороди є публічною, якщо вона сповіщена у засобах масової інформації або іншим чином невизначеному колу осіб.
3. У сповіщенні публічної обіцянки винагороди мають бути визначені завдання, строк та місце його виконання, форма та розмір винагороди.

1. Публічна обіцянка винагороди — це звернена до невизначеного кола осіб обіцянка винагороди за досягнення обумовленого результату тому, хто досягне цього результату. ЦК регулює як окремі види публічної обіцянки винагороди відносини, що випливають із публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу та з публічної обіцянки нагороди за результатами конкурсу. Винагорода може бути публічно обіцяна за виконання будь-якої непротиправної дії, а конкурс оголошується тільки на досягнення кращого результату в виконанні певної роботи особами, що взяли участь у конкурсі.
Публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу має юридичне значення лише за наявності певних ознак:
1) обіцянка нагороди повинна бути публічною, тобто сповіщена будь-яким чином невизначеному колу осіб. Такий ефект досягається шляхом публікації або оголошення у засобах масової інформації, розклеювання оголошень тощо. Надання інформації окремій особі не буде вважатися публічним, а відносини, що виникнуть у майбутньому, здобувають договірний характер;
2) винагорода повинна мати майновий, грошовий та інший матеріальний зміст. Обіцянка винагороди позбавлена матеріального змісту не породжує відносин у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди;
3) умовою одержання нагороди є надання визначеного результату, на який вказувала особа, що обіцяє нагороду. Нагорода повинна бути обіцяна за здійснення правомірної дії. Цей результат може бути різним, у тому числі немайновим, але таким, що не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, а також моральним принципам суспільства;
4) до вказаного результату, незалежно одне від одного, може прагнути невизначена кількість осіб, а також досягти може не одна особа, а необмежена кількість осіб. Досяжність результату тільки для конкретної (не однієї, а саме конкретної) особи не породжує зобов'язання, передбачені коментованою статтею, оскільки відсутня публічна обіцянка винагороди.
За наявності всіх ознак публічна обіцянка винагороди може породити зобов'язання. Підставою виникнення зобов'язання слід визнати юридичний склад з елементами двох односторонніх правочинів. Перший правочин — публічна обіцянка винагороди, другий — досягнення і передання особою певного результату. Вони мають зустрічний характер, але не ведуть до виникнення договірних відносин.
2. Суб'єктами відносин, що виникають з публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу, можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Особа, яка обіцяє винагороду, чи надає результат, тобто здійснює односторонній правочин, повинна володіти дієздатністю чи мати неповну цивільну дієздатність за умови отримання згоди батьків або піклувальників на здійснення правочину (див. ч. 2 ст. 32 ЦК та коментар до неї), від імені недієздатної особи правочин може здійснити її законний представник.
3. Особливу форму оголошення публічної обіцянки винагороди не встановлено. Обов'язковою умовою до форми сповіщення про обіцянку винагороди є її публічність, тобто можливість донести інформацію до невизначеного кола осіб. При недостатньо поширеному способі сповіщення про винагороду зменшуються можливості дотримання строків виконання завдання, обумовленого обіцянкою. Вибір способу сповіщення залежить від особи, яка обіцяє винагороду і певною мірою залежить від її матеріального становища.
Незалежно від форми сповіщення про винагороду, вона повинна містити відомості про зміст завдання, строк виконання завдання, місце його виконання, форму та розмір винагороди, які заздалегідь визначаються особою, що обіцяє винагороду.
Якщо у обіцянці винагороди не вказані названі умови, то це не робить таку обіцянку недійсною, крім відомостей про предмет обіцянки винагороди, без визначення якого обіцянка не може вважатися дійсною. Наприклад, достатньо часто в момент публічної обіцянки винагороди розмір винагороди не конкретизується, а використовується загальне формулювання — «винагорода гарантована». Розмір винагороди у цьому випадку буде визначатися за домовленістю з особою, яка обіцяла винагороду. А в разі суперечки між сторонами розмір винагороди може визначатися судом. До того ж треба мати на увазі, що право на одержання винагороди не виникає, якщо особа, яка знайшла загублену річ, не заявила про знахідку або вчинила спробу її приховати.
Крім перелічених умов, визначених законом, особа, яка обіцяє винагороду може висунути й інші умови на свій розсуд.

Стаття 1145. Зміст завдання
1. У разі публічної обіцянки винагороди завдання, яке належить виконати, може стосуватися разової дії або небмеженої кількості дій одного виду, які можуть вчинятися різними особами.
Стаття 1146. Строк (термін) виконання завдання
1. У разі публічної обіцянки винагороди для виконання завдання може бути встановлений строк (термін). Якщо строк (термін) виконання завдання не встановлений, воно вважається чинним протягом розумного часу, відповідно до змісту завдання.

Стаття 1147. Зміна умов публічної обіцянки винагороди
1. Особа, яка публічно обіцяла винагороду, має право змінити завдання та умови надання винагороди.
2. Особа, яка приступила до виконання завдання, має право вимагати відшкодування збитків, завданих їй у зв'язку із зміною завдання.
3. Якщо у зв'язку із зміною умов надання винагороди виконання завдання втратило інтерес для особи, яка приступила до його виконання до зміни умов, ця особа має право на відшкодування понесених нею витрат.

Стаття 1148. Правові наслідки виконання завдання
1. У разі виконання завдання і передання його результату особа, яка публічно обіцяла винагороду, зобов'язана виплатити її.
2. Якщо завдання стосується разової дії, винагорода виплачується особі, яка виконала завдання першою.
Якщо таке завдання було виконано кількома особами одночасно, винагорода розподіляється між ними порівну.

Стаття 1149. Припинення зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди
1. Зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди припиняється у разі:
1) закінчення строку для передання результату;
2) передання результату особою, яка перша виконала завдання.
2. Особа, яка публічно обіцяла винагороду, має право публічно оголосити про припинення завдання.
У цьому разі особа, яка понесла реальні витрати на підготовку до виконання завдання, має право на їх відшкодування.
Публічна обіцянка нагороди за результатами конкурсу
Стаття 1150. Право на оголошення конкурсу
1. Конкурс (змагання) має право оголосити фізична або юридична особа (засновник конкурсу).
2. Конкурс оголошується публічно через засоби масової інформації. Оголошення про конкурс може бути зроблено іншим чином.
3. Засновник конкурсу мас право запросити до участі в ньому персональних учасників (закритий конкурс).
Оголошення конкурсу — це односторонній правочин, виконаний під умовою. Обов'язок засновника конкурсу прийняти представлені учасниками конкурсу роботи, розглянути їх та виплатити переможцю конкурсу винагороду може бути виконаний тільки при передачі робіт учасниками конкурсу. Тому конкурсне правовідношення виникає з двох односторонніх правочинів, чинених засновником конкурсу та особою., яка в ньому бере участь.
Рішення про результати конкурсу — це документально оформлена констатація оцінки наданих робіт на конкурс, яка дається конкурсною комісією (журі, спеціальною організацією). Для конкурсу не має значення черговість надходження робіт, їх пріоритет у часі, важливою є висока якість результату, якій і надається перевага при оцінці робіт.
Рішення конкурсної комісії (журі) чи засновника конкурсу має двояке значення. По-перше, цим рішенням визначається краща робота. По-друге, цим рішенням присуджується нагорода, що є одним підґрунтям для виплати винагороди переможцю конкурсу.
Стаття 1155. Особливості оцінювання результатів інтелектуальної, творчої діяльності, які подані на конкурс
За наслідками оцінювання результатів інтелектуальної, творчої діяльності, які подані на конкурс, засновник конкурсу (конкурсна комісія, журі) може прийняти рішення про:
1) присудження усіх призових місць та нагород (премій), які були визначені умовами конкурсу;
2) присудження окремих призових місць, якщо їх було встановлено декілька, та нагород (премій);
3) відмову у присудженні призових місць, якщо жодна із робіт, поданих на конкурс, не відповідає його вимогам;
4) присудження заохочувального призу та (або) нагороди (премії).

Стаття 1156. Права переможця конкурсу
1. Переможець конкурсу має право вимагати від його засновника виконання свого зобов'язання у строки, встановлені умовами конкурсу.
2. Якщо предметом конкурсу був результат інтелектуальної, творчої діяльності, засновник конкурсу має право подальшого їх використання лише за згодою переможця.
3. Засновник конкурсу має переважне право перед іншими особами на укладення з переможцем конкурсу договору про використання предмета конкурсу.
Рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи
Стаття 1161. Зобов'язання, що виникають внаслідок рятування здоров'я та життя фізичної особи
1. Шкода, завдана особі, яка без відповідних повноважень рятувала здоров'я та життя фізичної особи від реальної загрози для неї, відшкодовується державою у повному обсязі.

Стаття 1162. Зобов'язання, що виникають у зв'язку з рятуванням майна іншої особи
1. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується державою в повному обсязі.
2. Шкода, завдана майну особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується власником (володільцем) цього майна з урахуванням його матеріального становища.
Шкода відшкодовується з урахуванням майнового становища власника (володільця) майна, якому завдана шкода.
Розмір відшкодування шкоди не може перевищувати вартості майна, яке рятувалося.

Створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи.
Стаття 1163. Усунення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи
1. Фізична особа, життю, здоров'ю або майну якої загрожує небезпека, а також юридична особа, майну якої загрожує небезпека, мають право вимагати її усунення від того, хто її створює.


Стаття 1164. Наслідки неусунення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи
1. У разі неусунення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи заінтересована особа має право вимагати:
1) вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози;
2) відшкодування завданої шкоди;
3) заборони діяльності, яка створює загрозу.

Стаття 1165. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок неусунення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи
1. Шкода, завдана внаслідок неусунення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, відшкодовується відповідно до цього Кодексу.
Пожаловаться
Комментариев (0)
Популярные заметки S4actie2
Реклама
Популярные заметки