Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

150

25 июня´08 0:07 Просмотров: 439 Комментариев: 0
150. Загальні підстави та умови відповідальності із завдання шкоди.
Загальні положення про відшкодування шкоди
Стаття 1166. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду
1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
3. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.
4. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

1. Аналізуючи зміст коментованої статті, передусім слід відзначити, що вона підлягає поширювальному трактуванню.
Це випливає з того, що, хоча вона називається «Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду», але в ній визначаються підстави не лише відповідальності, але й відшкодування шкоди взагалі, тобто охоплюються правові категорії, які відрізняються низкою ознак.
По-перше, «відповідальність» — це застосування санкцій, пов'язане з осудом поведінки порушника, тоді як «відшкодування шкоди» можливе і за відсутності поведінки особи, яка завдала шкоду (див. коментар до ст. 1187 ЦК). По-друге, відповідальність настає за наявності складу правопорушення, а відшкодування шкоди можливе і у випадку завдання її об'єктивно протиправною дією (див. коментар до ст. 1178 ЦК). По-третє, відповідальність завжди має метою виховний вплив на порушника, а відшкодування шкоди — захист інтересів потерпілого.
Отже, коментована стаття присвячена визначенню загальних підстав відшкодування шкоди, а не відповідальності за шкоду.
Як випливає з першої частини коментованої статті, відшкодування шкоди можливе за таких умов:
1) завдано шкоди особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи;
2) дії або бездіяльність, якими завдана шкода, є неправомірними.
Майнова шкода у сенсі частини 1 коментованої статті — це зменшення майнової сфери потерпілого внаслідок пошкодження чи знищення його майна або внаслідок порушення його особистих немайнових прав.
За загальним правилом, шкода компенсується у повному обсязі (див. коментар до ст. 22, 23 ЦК). Однак у випадках, установлених законом, розмір відшкодування може бути зменшеним (див. коментар до частини 4 ст. 1193 ЦК).
Відшкодовує шкоду особа, яка її завдала. Разом із тим, обов'язок відшкодувати завдану шкоду може бути покладено на іншу особу, вказану у законі. Наприклад, шкода, завдана малолітньою особою, може відшкодовуватися її батьками (усиновлювачами) або опікуном, іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітнього, навчальним закладом, під наглядом якого перебував малолітній тощо (див. коментар до ст. 1178 ЦК).
Дії (у тому числі «рішення», про які окремо згадується у частині 1 коментованої статті) або бездіяльність, якими завдана шкода, мають бути неправомірними. Неправомірними вони є тоді, коли прямо забороні законом або суперечать прямим приписам закону. Якщо ж дії чи бездіяльність є «юридично байдужими», тобто не згадуються у законі взагалі і не існує спеціальної заборони щодо них, то неправомірними їх вважати не можна.
При цьому діє принцип генерального делікту, згідно з яким кожне завдання шкоди припускається протиправним, якщо особа прямо не уповноважена на це (див. коментар до ст. 1169 ЦК).
2. Частина 2 коментованої статті вказує на значення вини особи, котра завдала шкоду, розглядаючи таку вину як умову відповідальності за завдану майнову шкоду.
Оскільки поняття вини ЦК не містить, при характеристиці цього поняття у зобов'язаннях відшкодування шкоди за аналогією використовують положення карного права. Можливість використання такої аналогії у даному випадку пояснюється тим, що коментовані зобов'язання містять низку публічно-правових елементів, і це наближує їх до карних деліктів.
Отже під виною у зобов'язаннях відшкодування шкоди мається на увазі негативне психічне ставлення деліктоздатної особи до її протиправного поводження та його наслідків.
Вина можлива у формі умислу або необережності.
Умисел означає, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій, передбачала їх негативні наслідки і бажала настання шкоди.
Необережність може бути грубою та простою. Груба необережність — це недотримання елементарних вимог обачливості, відсутність передбачливості, котрої можна вимагати від пересічної людини. Проста необережність — це недотримання високих вимог, які подаються до так званого «доброго господаря».
Слід зазначити, що правове значення має не лише вина особи, яка завдала шкоду, але й вина потерпілого, яка може бути підставою зменшення розміру відшкодування судом (див. коментар до ст. 1193 ЦК).
Згідно з частиною 2 коментованої статті вина особи, яка завдала шкоди, припускається. Обов'язок доведення відсутності вини покладається на того, хто завдав шкоди. До спростування презумпції вини особа, яка завдала шкоду, вважається винною у завданні шкоди.
У деяких випадках шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала (див. коментар до ст. 1187 ЦК).
3. За загальним правилом непереборна сила (тобто обставини, які при сучасному рівні розвитку науки і техніки є непідконтрольними людині) повністю звільняє особу, яка завдала шкоду, від обов'язку її відшкодування. Це випливає із того, що у таких випадках не йдеться про волю людини, реалізацію її намірів тощо.
Проте шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи навіть внаслідок непереборної сили, може бути відшкодована у випадках, встановлених законом. Наприклад, авіаційні підприємства відповідають і за випадкове завдання шкоди членам екіпажу, в тому числі за шкоду, що виникла внаслідок непереборної сили (ст. 29 Повітряного кодексу України).
4. Шкода, завдана правомірними діями, не підлягає відшкодуванню, якщо тільки інше не встановлене законом.
До таких випадків, наприклад, належить відшкодування шкоди, завданої у стані крайньої необхідності (див. коментар до ст. 1171 ЦК).
Хоча дане правило вміщене у ст. 1166 ЦК, присвяченій підставам «відповідальності» за завдану майнову шкоду, однак за своєю сутністю таке відшкодування є не відповідальністю, а специфічним засобом захисту цивільних прав потерпілого.

Стаття 1167. Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду
1. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
2. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом
До них, зокрема, належать: 1) відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) відшкодування шкоди, завданої фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.
Стаття 1168. Відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи
1. Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
2. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Стаття 1169. Відшкодування шкоди, завданої особою у разі здійснення нею права на самозахист
1. Шкода, завдана особою при здійсненні нею права на самозахист від протиправних посягань, у тому числі у стані необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі, не відшкодовується.
2. Якщо у разі здійснення особою права на самозахист вона завдала шкоди іншій особі, ця шкода має бути відшкодована особою, яка її завдала. Якщо такої шкоди завдано способами самозахисту, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства, вона відшкодовується особою, яка вчинила протиправну дію.
Ознаки необхідної оборони: 1) вона пов'язана з реалізацією права особи на самозахист своїх цивільних прав; 2) здійснюється в умовах протиправного замаху на особу чи майно; 3) може мати місце лише у разі створення загрози особі або майну з боку людини, але не тварин, юридичних осіб, об'єктивних обставин тощо; 4) застосовується проти загрози реальної, а не удаваної; 5) застосування необхідної оборони можливе як при захисті тим, хто обороняється, власного здоров'я, життя, майна, так і здоров'я, життя, майна інших осіб, інтересів суспільства, держави тощо. Захист допускається і проти необережних або навіть невинних дій особи, якщо ними створюється реальна загроза завдання шкоди охоронюваним інтересам. Наприклад, допускається необхідна оборона проти суспільно небезпечних дій особи, яка, виконуючи злочинний наказ, не усвідомлює його протиправного характеру.
Стаття 1170. Відшкодування шкоди, завданої прийняттям закону про припинення права власності на певне майно
1. У разі прийняття закону, що припиняє право власності на певне майно, шкода, завдана власникові такого майна, відшкодовується державою у повному обсязі.

Стаття 1171. Відшкодування шкоди, завданої у стані крайньої необхідності
1. Шкода, завдана особі у зв'язку із вчиненням дій, спрямованих на усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам чи інтересам іншої фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими засобами (крайня необхідність), відшкодовується особою, яка її завдала.
Особа, яка відшкодувала шкоду, має право пред'явити зворотну вимогу до особи, в інтересах якої вона діяла.
2. Враховуючи обставини, за яких було завдано шкоди у стані крайньої необхідності, суд може покласти обов'язок її відшкодування на особу, в інтересах якої діяла особа, яка завдала шкоди, або зобов'язати кожного з них відшкодувати шкоду в певній частці або звільнити їх від відшкодування шкоди частково або в повному обсязі.
Ознаки крайньої необхідності: 1) існує небезпека (реальна загроза) цивільним правам та інтересам учасника цивільних відносин. При цьому джерело небезпеки значення не має; 2) для відвернення зазначеної загрози шкода завдається цивільним правам та інтересам іншої особи; 3) завдання шкоди є єдиним засобом усунення небезпеки. Однак на відміну від ст. 39 КК коментована стаття ЦК не містить вимоги, щоб завдана шкода була менша, ніж та, що загрожувала. Тобто йдеться про вибір способу дій, а не оцінку завданої і відверненої шкоди.
Завдання шкоди у стані крайньої необхідності відрізняється від завдання шкоди у стані необхідної оборони низкою рис:
1) за загальним правилом, шкода, завдана при необхідній обороні, не відшкодовується; шкода, завдана при крайній необхідності, навпаки, підлягає відшкодуванню;
2) при необхідній обороні небезпека завжди походить від нападника-людини; при крайній необхідності — джерело небезпеки значення не має;
3) при необхідній обороні шкода завдається особі, від якої походить небезпека; при крайній необхідності шкода може бути завдана як джерелу небезпеки, так і іншим особам;
4) при необхідній обороні шкода відшкодовується (якщо існує обов'язок її відшкодування) особою, яка її завдала; при крайній необхідності існує низка варіантів визначення особи, на яку покладається обов'язок відшкодування шкоди.
Стаття 1172. Відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою
1. Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
2. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.
3. Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.

1. Коментована стаття передбачає три спеціальні випадки, коли обов'язок відшкодування шкоди за певних умов покладається не на того, хто її завдав, а на іншу особу. При цьому критерієм виокремлення таких випадків є розрізнення суб'єкта відшкодування, яким може бути: 1) роботодавець, 2) замовник у цивільно-правовому договорі; 3) підприємницькі товариства або кооперативи стосовно своїх членів. Особою, яка завдала шкоду, відповідно є працівник, підрядник, учасник (член) підприємницького товариства або кооперативу.
Згідно з частиною 1 коментованої статті юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником, за наявності таких спеціальних умов:
1) наявність трудових (службових) відносин між особою, яка завдала шкоду, і юридичною або фізичною особою, на яку покладається обов'язок відшкодування шкоди. При цьому характер відносин — постійні, тимчасові, сезонні, виконання іншої роботи за трудовим договором — значення не має (частина 1 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»);
2) завдання шкоди працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. У такому випадку працівник у той чи інший спосіб втілює волю свого роботодавця. Отже, дії працівників юридично оцінюються як дії самої юридичної або фізичної особи.
2. Згідно з частиною 2 коментованої статті замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, за наявності таких спеціальних умов:
1) між ним і особою, яка завдала шкоду, існує договір підряду;
2) підрядник діяв за завданням замовника.
3. Покладення обов'язку відшкодування шкоди на підприємницьке товариство або кооператив за шкоду, завдану їх учасниками (членами), може мати місце за наявності таких додаткових умов:
1) існування членських відносин між ними і особою, яка завдала шкоду;
2) завдання шкоди під час здійснення особою, яка завдала шкоду, підприємницької або іншої діяльності. Так, учасники (члени) товариства займаються підприємницькою діяльністю від імені товариства (див. коментар до ст. 116 ЦК), а члени кооперативу спільно здійснюють виробничу або іншу господарську діяльність, яка базується на їхній власній трудовій участі (див. коментар до ст. 163 ЦК).

Стаття 1173. Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування
1. Шкода, завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Стаття 1174. Відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування
1. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Суб'єктами завдання шкоди у даному випадку є посадова або службова особа органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Згідно із ст. 2 Закону України «Про державну службу» посадовими особами вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадовою особою є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Стаття 1175. Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування у сфері нормотворчої діяльності
1. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Стаття 1176. Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду
1. Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.
2. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
3. Якщо кримінальну справу закрито на підставі закону про амністію або акта про помилування, право на відшкодування шкоди не виникає.
4. Фізична особа, яка у процесі дізнання, попереднього (досудового) слідства або судового розгляду шляхом самообмови перешкоджала з'ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди.
5. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
6. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
7. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.
У частині 1 коментованої статті міститься виключний перелік органів державної влади, а також виключний перелік їх незаконних рішень, дій чи бездіяльності, що спричинили завдання шкоди. Так, до таких органів влади належать
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями (бездіяльністю) органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, підлягає відшкодуванню у повному обсязі. Вартість майна визначається за цінами, що діють на момент прийняття рішення про відшкодування шкоди. Згідно з Законом України від 1 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», фізичній особі — потерпілому відшкодовується: а) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; б) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене органами дізнання чи попереднього слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; в) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; г) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; д) моральна шкода.
Помилування — це акт глави держави, за яким певна особа (чи кількість осіб) повністю або частково звільняється від покарання, або до неї застосовується більш м'яке покарання, або ж з особи знімається судимість.
Відсутні підстави для відшкодування шкоди у сфері правосуддя також у наступних випадках: у разі дійового каяття (ст. 45 КК), примирення винного з потерпілим (ст. 46 КК), передачі особи на поруки (ст. 47 КК), у зв'язку із зміною обстановки (ст. 48 КК) та при наявності обставин, що виключають злочинність діяння (розділ VIII КК) та пом'якшують покарання (ст. 66 КК).
4. До підстав, за яких фізична особа втрачає право на відшкодування шкоди, ч. 4 ст. 1176 ЦК відносить: здійснення у процесі дізнання, попереднього (досудового) слідства або судового розгляду самообмови, що перешкоджала з'ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Стаття 1177. Відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від злочину
1. Майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.
2. Умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної особи, яка потерпіла від злочину, встановлюються законом.
Стаття 1178. Відшкодування шкоди, завданої малолітньою особою
1. Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, — якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
2. Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров'я чи іншого закладу, що зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору, ці заклади та особа зобов'язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.
3. Якщо малолітня особа перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції опікуна, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану нею, якщо не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.
4. Якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна, так і з вини закладів або особи, що зобов’язана здійснювати нагляд за нею, батьки (усиновлювачі), опікун, заклади та особа зобов'язані відшкодувати шкоду у частці, яка визначена за домовленістю між ними або за рішенням суду.
5. Обов'язок осіб, визначених частиною першою цієї статті, відшкодувати шкоду, завдану малолітньою особою, не припиняється у разі досягнення нею повноліття. Після досягнення повноліття особа може бути зобов'язана судом частково або в повному обсязі відшкодувати шкоду, завдану нею у віці до чотирнадцяти років життю або здоров'ю потерпілого, якщо вона має достатні для цього кошти, а особи, які визначені частиною першою цієї статті, є неплатоспроможними або померли.
Стаття 1179. Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою
1. Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.
2. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.
3. Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття або стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.
Стаття 1180. Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності
1. Шкода, завдана неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності, відшкодовується цією особою самостійно на загальних підставах.
2. У разі відсутності у неповнолітньої особи, яка набула повної цивільної дієздатності, майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони дали згоду на набуття нею повної цивільної дієздатності і не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Обов'язок цих осіб відшкодувати шкоду припиняється з досягненням особою, яка завдала шкоди, повноліття.
Стаття 1181. Відшкодування шкоди, завданої кількома малолітніми особами
1. Шкода, завдана спільними діями кількох малолітніх осіб, відшкодовується їхніми батьками (усиновлювачами), опікунами в частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду.
2. Якщо в момент завдання шкоди кількома малолітніми особами одна із них перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції опікуна, цей заклад відшкодовує завдану шкоду у частці, яка визначається за рішенням суду.
Стаття 1182. Відшкодування шкоди, завданої кількома неповнолітніми особами
1. Шкода, завдана спільними діями кількох неповнолітніх осіб, відшкодовується ними у частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду.
2. Якщо в момент завдання шкоди кількома неповнолітніми особами одна з них перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад відшкодовує завдану шкоду у частці, яка визначається за рішенням суду.
Стаття 1183. Відшкодування шкоди батьками, позбавленими батьківських прав
1. Батьки зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану дитиною, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав, протягом трьох років після позбавлення їх батьківських прав, якщо вони не доведуть, що ця шкода не є наслідком невиконання ними своїх батьківських обов'язків.
Стаття 1184. Відшкодування шкоди, завданої недієздатною фізичною особою
1. Шкода, завдана недієздатною фізичною особою, відшкодовується опікуном або закладом, який зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, якщо він не доведе, що шкода була завдана не з його вини. Обов'язок цих осіб відшкодувати шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, не припиняється в разі поновлення її цивільної дієздатності.
2. Якщо опікун недієздатної особи, яка завдала шкоди, помер або у нього відсутнє майно, достатнє для відшкодування шкоди, а сама недієздатна особа має таке майно, суд може постановити рішення про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, частково або в повному обсязі за рахунок майна цієї недієздатної особи.
Стаття 1185. Відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена
1. Шкода, завдана фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, відшкодовується нею на загальних підставах.

Стаття 1186. Відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними
1. Шкода, завдана фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не відшкодовується. З урахуванням матеріального становища потерпілого та особи, яка завдала шкоди, суд може постановити рішення про відшкодування нею цієї шкоди частково або в повному обсязі.
Якщо фізична особа, яка завдала шкоди, сама довела себе до стану, в якому вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними в результаті вживання нею спиртних напоїв, наркотичних засобів, токсичних речовин тощо, шкода, завдана нею, відшкодовується на загальних підставах.
2. Якщо шкоди було завдано особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв'язку з психічним розладом або недоумством, суд може постановити рішення про відшкодування цієї шкоди її чоловіком (дружиною), батьками, повнолітніми дітьми, якщо вони проживали разом з цією особою, знали про її психічний розлад або недоумство, але не вжили заходів щодо запобігання шкоді.
Стаття 1187. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки
1. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, що цю діяльність здійснює, та інших осіб.
2. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
3. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.
4. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
5. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Тобто найбільш характерними ознаками джерела підвищеної небезпеки є: а) неможливість повного контролю з боку людини; б) наявність шкідливих властивостей; в) велика ймовірність завдання шкоди.
Стаття 1188. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки
1. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
2. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Стаття 1189. Відшкодування ядерної шкоди
1. Особливості відшкодування ядерної шкоди встановлюються законом.

Особливість правил про відшкодування ядерної шкоди полягає в тому, що для виникнення деліктної відповідальності необхідна наявність тільки трьох підстав: а) ядерної шкоди; б) ядерного інциденту; в) причинного зв'язку між ядерною шкодою та ядерним інцидентом. Наявність вини особи, яка завдала ядерної шкоди, не вимагається.
Ядерний інцидент — це будь-яка подія або ряд подій одного й того ж походження, що завдають ядерної шкоди, який може мати форму прояву, наприклад, радіаційної аварії (події, внаслідок якої втрачено контроль над ядерною установкою, джерелом іонізуючого випромінювання, і яка призводить або може призвести до радіаційного впливу на людей та навколишнє природне середовище, що перевищує допустимі межі, встановлені нормами, правилами і стандартами з безпеки).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», ядерною шкодою є втрата життя, будь-які ушкодження, завдані здоров'ю людини, або будь-яка втрата майна, або шкода, завдана майну, або будь-яка інша втрата чи шкода, що є результатом небезпечних властивостей ядерного матеріалу на ядерній установці або ядерного матеріалу, який надходить з ядерної установки чи надсилається до неї, крім шкоди, завданої самій установці або транспортному засобу, яким здійснювалося перевезення.
Суб'єктом відповідальності за завдану ядерну шкоду є оператор ядерної установки. Так, на нього покладається відповідальність, якщо ця шкода завдана ядерним
Ядерна шкода підлягає відшкодуванню виключно у формі грошової компенсації.
Стаття 1190. Відшкодування шкоди, завданої спільно кількома особами
1. Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
2. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.
Стаття 1191. Право зворотної вимоги до винної особи
1. Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
2. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину.
3. Держава, відшкодувавши Шкоду, завдану посадовою, службовою особою органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, має право зворотної вимоги до цієї особи тільки у разі встановлення в її діях складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили.
4. Батьки (усиновлювачі), опікун або піклувальник, а також заклад або особа, що зобов'язані здійснювати нагляд за малолітньою або неповнолітньою особою, які відшкодували шкоду, завдану малолітньою або неповнолітньою особою чи фізичною особою, яка визнана недієздатною, не мають права зворотної вимоги до цієї особи.
Стаття 1192. Способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого
1. З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

1. Стаття передбачає два способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: а) в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити річ тощо); б) відшкодування завданих збитків (див. коментар до ст. 22 ЦК).
Стаття 1193. Урахування вини потерпілого і матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди
1. Шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується.
2. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, —- також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
3. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.
4. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
Вина потерпілого — це психологічне ставлення потерпілого до своєї поведінки, яка, порушуючи норми об'єктивного права, тягне застосування певної санкції, що проявляється в зменшенні чи в позбавленні потерпілого права на відшкодування. У разі завдання шкоди враховується тільки умисел та груба необережність потерпілого.
Стаття 1194. Відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність
1. Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Так, відповідно до Закону України від 7 вересня 1996 року «Про страхування» (ст. 7) об'єктами обов'язкового страхування цивільної відповідальності, на які поширюються положення ст. 1194 ЦК, є: а) страхування відповідальності морського перевізника та
За загальним правилом особа, на користь якої здійснено страхування (потерпілий), не має права звернутися
Пожаловаться
Комментариев (0)
Популярные заметки S4actie2
Реклама
Реклама