Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

181

25 июня´08 0:09 Просмотров: 1419 Комментариев: 0
181. Поняття зобов’язання у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ст. 1212 ЦК України). Ці зобов'язання визначають ще як зобов'язання з безпідставного збагачення.
Термін «безпідставне збагачення» має давню історію — він започаткований у давньоримські часи. Зобов'язання із безпідставного збагачення — це один із видів позадоговірних зобов'язань, до категорії яких належать повернення помилково виплаченого боргу, якого насправді не було, отримання коштів за оренду чужого майна тощо. У всіх цих випадках отримувач майна або грошей не міг заперечувати проти вилучення у нього матеріальних цінностей, оскільки не мав підстав для його отримання.
Особа, яка набула майно (набувач) за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої підстави, встановленої законом, іншими нормативно-правовими актами або правочином, зобов'язана повернути безпідставно набуте збережене майно цій особі, а остання має право вимагати від зобов'язаної особи виконання цього обов'язку. Такий обов'язок виникає і в тих випадках, коли підстава, за якою майно набуте, відпала згодом. Причому не має значення, чи обов'язок настає внаслідок відповідної поведінки набувача, самого потерпілого, третіх осіб, чи внаслідок події.
У цивільних законах більшості країн проблемі регулювання проблем із безпідставного збагачення присвячений окремий розділ. Таким чином врегульовані питання безпідставного збагачення у законодавстві Франції, Німеччини, Швейцарії, Австрії тощо.
Так, параграф 812 (1) Німецького цивільного уложення викладений таким чином: «Якщо одна особа отримує що-небудь завдяки діям іншої особи чи за її рахунок або без законних на те підстав, вона зобов'язана повернути це іншій особі. Такий обов'язок виникає й у разі наступного відпадіння правової підстави або якщо дії, спрямовані на ви¬конання правочину, не досягають мети, заради якої вона укладалась». А згідно зі ст. 62 швейцарського Закону про зобов'язальне право «особа, яка незаконним чином збагачується за рахунок майна іншої особи, зобов'язана повернути отримане збагачення. Цей обов'язок виникає, в першу чергу, у тих випадках, коли особа отримує певну суму грошей безоплатно без законних на те підстав або на підставі, яка не набула ще юридичної сили або відпала пізніше».
У німецькому законі розрізняється незаконне збагачення внаслідок «дій іншої особи» або «якимось іншим чином». До першої групи належать позови, що виникають внаслідок дій самого позивача. Суть його дій полягає у тому, що вони здійснювалися добровільно, але без законних на те підстав. Так, позивач передав гроші, здійснив передачу права власності, надав послуги за умови, що це зменшить витрати їх отримувача, які він поніс би у протилежному випадку. Визначення, чи підпадає конкретний випадок під дію даних норм, залежить від того, як саме здійснювалася передача майна — законним шляхом чи внаслідок дій без законних на те підстав. Так, платіж у 1 000 марок буде здійснений «на законній підставі», якщо покупець сплачує ціну продавцеві, майбутній тесть передає майбутньому зятеві грошову суму в перспективі майбутнього весілля. Але якщо договір купівлі-продажу укладений з порушенням законодавчої заборони або намічене весілля не відбулося, то відпадає законна підстава, на яку розраховували спочатку, і це є виправданням для утримання отримувачем переданої йому грошової суми.
Таким чином поділяє безпідставне збагачення й українське законодавство. Крім дії, підставою може бути будь-яка подія. Так, Є. О. Суханов наводить приклад, коли стихійне лихо призвело до того, що урожай з однієї земельної ділянки був змитий повінню на сусідню земельну ділянку. Тоді господар сусідньої ділянки отримав безпідставне збагачення.
Згідно з німецькою доктриною повернення неналежно виконаного (без достатніх підстав) виключається у разі, якщо той, хто здійснював виконання, знав про відсутність у нього обов'язку виконувати.
Австрійська та швейцарська доктрини, навпаки, використовують термін «помилка» у даному контексті. У тому разі, якщо виконуючий зобов'язання без достатніх підстав внаслідок помилки, навіть незначної, захоче повернути неналежно виконане, він має на це законне право.
Різні акценти у формулюванні цих норм призводять до різного підходу в потребі доказування: у Німеччині відповідач доводить, що позивач у момент виконання знав про відсутність у нього зобов'язання, а в Швейцарії та Австрії справа позивача — довести, що неналежне виконання є наслідком помилкового переконання про наявність у нього зобов'язань перед відповідачем.
Виключено повернення, якщо йдеться про моральний борг, прострочені або спірні зобов'язання, а також якщо виконання мало добровільний характер.
У зобов'язанні з безпідставного збагачення кредитором виступає потерпіла особа, а боржником — набувач, тобто особа, яка безпідставно набула майно або зберегла його.
Суб'єктами цього зобов'язання можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи, держава, територіальні громади.
Предметом вимоги потерпілого (кредитора) за цим зобов'язанням можуть бути лише речі, визначені родовими ознаками, майнові права, гроші — як готівкові, так і безготівкові, цінні папери на пред'явника.
Якщо зобов'язання виникло внаслідок безпідставного збагачення через набуття особою речей, визначених родовими ознаками, грошей, цінних паперів на пред'явника, то головним елементом змісту зобов'язання є вимога потерпілого про повернення майна того самого роду в натурі або у грошовому вираженні.
Згідно зі ст. 1213 ЦК України безпідставно набуте майно має бути повернене набувачем потерпілому в натурі. При цьому набувач зобов'язується перед потерпілим відшкодувати будь-яке погіршення або недостачу майна, набутого без належних підстав, але лише з моменту, коли він дізнався або повинен був дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу він відповідає за допущене ним погіршення майна (ст. 1214 ЦК України).
Особа, яка незаконно використовувала чуже майно, має відшкодувати управомоченій особі вартість використання навіть у тому разі, коли зможе довести, що остання не змогла б використати це майно самостійно. Мета позову про безпідставне збагачення (кондикційного позову) полягає не у тому, щоб компенсувати зменшення майна позивача — це був би платіж про відшкодування збитків, а в тому, щоб приріст майна присудити тому з учасників, хто має на це право.
Якщо майно неможливо повернути в натурі, набувач зобов'язаний відшкодувати його вартість на момент розгляду справи у суді про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).
У разі, якщо безпідставне збагачення відбулося завдяки передачі набувачу майнових прав, включаючи безготівкові кошти, цінні папери на пред'явника тощо, потерпілий має право вимагати понов¬лення попереднього становища, у тому числі повернення йому документів, що посвідчують відповідні права.
Відповідно набувачу надається законом право на відшкодування своїх витрат на утримання чужого майна від часу, з якого він зобов'язаний повернути доходи (ст. 1214 ЦК України).
На суму безпідставного грошового збагачення нараховуються відсотки за користування чужими коштами в порядку, встановленому загальними правилами.
Набування майна однією особою за рахунок іншої свідчить про збільшення обсягу майна у першої з одночасним зменшенням його в іншої. Це значить, що у набувача відбулося кількісне збільшення майна або збільшення його вартості без відповідних затрат. Прикладом може бути повторне помилкове перерахування коштів на розрахунковий рахунок юридичної особи за партію товарів, розрахунок за які вже було здійснено.
Якщо інше не встановлено законодавством і не випливає із суті відповідних відносин, правила щодо повернення безпідставно отриманого майна зводяться також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією зі сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди, у тому числі завданої недобросовісною поведінкою збагатілої особи.
Право на реституцію безпідставного збагачення надається потерпілому незалежно від того, чи був правочин недійсним від самого початку, чи став таким пізніше. Надання права на реституцію — це наслідок недійсності правочину, а вимога про повернення безпідставно набутого або збереженого майна — це спосіб здійснення права на реституцію. Тому норми закону про безпідставне збагачення застосовуються після визнання правочину недійсним. Так, до тих пір, поки не буде встановлено недійсність заповіту, не може йтися про вилучення спадкового майна у спадкоємця.
Головна відмінність кондикційного (з приводу повернення безпідставно набутого) та віндикаційного позовів полягає у тому, що віндикація — це речово-правовий позов, а кондикційний позов має зобов'язально-правовий характер.
Предметом віндикаційного позову може бути лише індивідуально визначена річ.
Норми про повернення безпідставно набутого майна застосовуються й у разі, коли має місце вимога однієї сторони у зобов'язанні до іншої про повернення виконаного у зв'язку з цим зобов'язання. Йдеться не про виконання самого зобов'язання, а про повернення набутого у зв'язку із зобов'язанням. Наприклад, передача разом із орендованим приміщенням неврахованих площ, подвійна оплата відшкодування шкоди тощо.
При аналізі кондикційних та деліктних зобов'язань потрібно відзначити, що вони є суміжними і відмежувати їх важко. І хоча вони мають окремий характер, все-таки підстави безпідставного збагачення субсидіарно застосовуються нарівні з деліктним позовом. Так, якщо порушник протиправно користується річчю, а в процесі використання допускає її значне пошкодження, що призводить до втрати нею свого господарського призначення, то матиме місце відшкодування шкоди з наступним поверненням безпідставно набутого.
Майно, передане на виконання зобов'язання після закінчення терміну позовної давності, не підлягає поверненню як безпідставне збагачення. Якщо боржник або інша зобов'язана особа виконали обов'язок після закінчення терміну позовної давності, вони не мають права вимагати його назад, хоча б вони на момент виконання не знали про закінчення цього терміну.
Заборона на витребування як безпідставного збагачення заробітної плати та прирівнених до неї платежів, стипендій, пенсій, допомоги, відшкодування шкоди, завданої життю та здоров'ю, аліментів та інших грошових сум, наданих громадянинові як засіб до існування, діє виключно за умови добросовісності громадянина-отримувача. У разі, якщо буде встановлена недобросовісність набувача або наявність рахункової помилки, виплачені грошові суми підлягають поверненню. Доведення факту недобросовісності отримувача або наявності рахункової помилки — це обов'язок потерпілої особи, що вимагає повернення їй коштів (ст. 1215 ЦК України).

Пожаловаться
Комментариев (0)
Популярные заметки S4actie2
Реклама
Реклама