Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

193

25 июня´08 0:12 Просмотров: 406 Комментариев: 0
193. Заповіт з умовою. Заповіт подружжя. Секретний заповіт.
Стаття 1242. Заповіт з умовою
1. Заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо).
Умова, визначена у заповіті, має існувати на час відкриття спадщини.
2. Умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства.
3. Особа, призначена у заповіті, не має права вимагати визнання умови недійсною на тій підставі, що вона не знала про неї, або якщо настання умови від неї не залежало.

1. Якщо у заповіті визначена умова прийняття спадщини, то у особи, яка призначена у заповіті, право на спадкування за заповітом виникає лише в разі виконання цієї умови, котра має існувати на час відкриття спадщини. Умова, у разі виконання якої призначена у заповіті особа стає спадкоємцем заповідача, може бути як пов'язаною так і не пов'язаною з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо). Таким чином, умови, встановлені в заповіті для прийняття спадщини, можуть бути об'єктивними, тобто такими, настання яких не залежить від волі осіб (народження дитини, наявність інших спадкоємців) та суб'єктивними (проживання у певному місці, здобуття освіти тощо).
У заповіті з умовою може бути зазначено, що в особи, яка призначена у заповіті, право на спадкування виникає за умови передачі певних речей чи майнових прав третій особі. У даному випадку різниця між заповітом з умовою та встановленим у заповіті заповідальним відказом полягає у тому, що така третя особа не має права вимагати передачі їй речей у власність чи надання права користування ними. Натомість відказоодержувач відповідно до ч. 4 ст. 1238 ЦК має право вимоги до спадкоємця з часу відкриття спадщини.
2. Не допускається зазначення в заповіті умови, яка суперечить закону або моральним засадам суспільства. Відповідно до ч. 2 коментованої статті умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства. Обов'язок перевіряти відповідність розпоряджень, що містяться у заповіті, положенням чинного законодавства покладається на нотаріуса під час посвідчення заповітів.
3. Непоінформованість спадкоємця про умову отримання спадку, зазначену в заповіті, не може бути підставою для визнання такої умови недійсною. Так само не є підставою для визнання умови недійсною посилання спадкоємця на те, що умову він не може виконати, оскільки настання її від нього не залежить.

Стаття 1243. Заповіт подружжя
1. Подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності.
2. У разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті.
3. За життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту. Така відмова підлягає нотаріальному посвідченню.
4. У разі смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного у заповіті подружжя.

1. Заповіт є особистим розпорядженням і складається від імені однієї фізичної особи. Стаття 1243 ЦК встановлює виняток із цього загального правила. Право скласти спільний заповіт має подружжя щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності.
Подружжя — це жінка та чоловік, які перебувають у шлюбі, зареєстрованому у державному органі реєстрації актів цивільного стану (частина 1 ст. 21 СК).
Предметом спільного заповіту подружжя є майно, що знаходиться у їхній спільній сумісній власності, тобто майно, набуте подружжям під час шлюбу, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Припускається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Заповіт подружжя може бути складений не лише щодо майна, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, але й щодо особистого майна кожного з них, оскільки законом не забороняється включення майна до спадщини.
При посвідченні заповіту подружжя нотаріус вимагає оригінал свідоцтва про шлюб. Тому право скласти спільний заповіт не мають особи, які перебувають у незареєстрованому шлюбі.
2. Якщо подружжям складено спільний заповіт, то спадщина відкривається після смерті останнього з подружжя. Право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті. Після смерті одного з подружжя відносини спадкування не виникають, а частка у праві спільної сумісної власності переходить до другого з подружжя, який його пережив.
Однак положення ч. 2 ст. 1243 ЦК діє лише у випадку, коли у померлого одного з подружжя відсутні спадкоємці, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, оскільки у ч. 1 ст. 1241 ЦК зазначається, що правова обов'язкову частку виникає «незалежно від змісту заповіту». Отже, спадкоємці, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, після смерті одного з подружжя вправі вимагати надання їм такої частки.
3. Право на відмову від заповіту, складеного подружжям разом, може бути реалізоване лише, коли живими є і дружина, і чоловік. Така відмова підлягає нотаріальному посвідченню.
Після смерті одного з подружжя, другий з них не має права скасувати чи змінити цей заповіт. У частині, що стосується особистого майна вдови (вдівця), заповіт подружжя може бути змінений чи скасований навіть після смерті другого з подружжя.
У разі розірвання шлюбу заповіт подружжя є нікчемним.
4. На все майно, яке зазначене у заповіті подружжя, у разі смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження. Тому вдова (вдівець) не стають власниками частки у праві спільної сумісної власності померлого з подружжя. Вони не мають права розпоряджатися не лише часткою померлого з подружжя, але після його смерті й своєю часткою у такому майні.

Стаття 1249. Посвідчення нотаріусом секретних заповітів
1. Секретним є заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом.
2. Особа, яка склала секретний заповіт, подає його в заклеєному конверті нотаріусові. На конверті має бути підпис заповідача.
Нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує.

1. Секретні заповіти нотаріус посвідчує, не ознайомлюючись із їх змістом. При цьому нотаріус повинен роз'яснити заповідачу, що текст заповіту має бути викладений таким чином, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини.
У даному випадку секретним для будь-яких осіб, враховуючи нотаріуса, є зміст заповіту, однак не сам факт його складання, оскільки відомості про посвідчення секретного заповіту заносяться до Спадкового реєстру. Водночас відповідно до ст. 1255 ЦК та ст. 8 Закону України «Про нотаріат» нотаріус не має права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.
2. Заповідач подає секретний заповіт нотаріусу у заклеєному конверті з його особистим підписом на конверті. Якщо підпис на конверті проставлений заповідачем не в присутності нотаріуса, заповідач повинен особисто підтвердити, що підпис на конверті зроблений ним.
Нотаріус ставить на конверті, у якому знаходиться секретний заповіт, посвідчувальний напис про посвідчення та прийняття на зберігання секретного заповіту, скріплює його печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує.
На конверті зазначаються прізвище, ім’я, по батькові, дата народження заповідача і дата прийняття на зберігання цього заповіту.
Про прийняття секретного заповіту на зберігання нотаріус може видати заповідачу за його бажанням відповідне свідоцтво. Секретний заповіт приймається нотаріусом на зберігання без складання опису (ч. 2 ст. 1249 ЦК, п. 162 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03.03.2004 р.)
Секретні заповіти можуть посвідчуватися лише нотаріусами.
Статтею 1249 ЦК встановлюється лише порядок посвідчення секретного заповіту. Отже, секретний заповіт підпорядковується загальним вимогам до змісту та форми заповіту (ст. ст. 1235, 1236, ч. 1 та 2 ст. 1247 ЦК).

Стаття 1250. Оголошення нотаріусом секретного заповіту
1. Одержавши інформацію про відкриття спадщини, нотаріус призначає день оголошення змісту заповіту. Про день оголошення заповіту він повідомляє членів сім’ї та родичів спадкодавця, якщо їхнє місце проживання йому відоме, або робить про це повідомлення в друкованих засобах масової інформації.
2. У присутності заінтересованих осіб та двох свідків нотаріус відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, та оголошує його зміст.
3. Про оголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус та свідки. У протоколі записується весь зміст заповіту.

1. У частині 1 коментованої статті зазначається, що на нотаріуса, який посвідчив секретний заповіт, покладається обов'язок призначити день оголошення змісту заповіту, якщо він довідається про відкриття спадщини. Однак законом не передбачається строку, в межах якого має відбутися оголошення заповіту. Крім того, у коментованій статті слід було б указати, що нотаріус зобов'язаний призначити день оголошення не з моменту одержання повідомлення про відкриття спадщини, а з часу подання свідоцтва про смерть заповідача. Свідоцтво про смерть заповідача подають члени його сім'ї та родичі.
Про день та час оголошення змісту заповіту нотаріус повідомляє членів сім'ї та родичів спадкодавця, якщо їх місце проживання відоме, або робить про це повідомлення в друкованих засобах масової інформації.
2. Нотаріус у присутності заінтересованих осіб та двох свідків відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, та оголошує його зміст. Явка всіх спадкоємців за заповітом не є обов'язковою при оголошенні змісту секретного заповіту. Зміст секретного заповіту може бути оголошено навіть за умови явки одного із спадкоємців, однак при цьому має бути документально підтверджено факт належного оповіщення всіх спадкоємців про день оголошення заповіту. У разі з'явлення заінтересованої особи після оголошення заповіту нотаріус ознайомлює її з протоколом оголошення секретного заповіту, про що робить відповідну відмітку, яка підписується також цією особою. Відсутність всіх заінтересованих осіб є підставою для перенесення дня оголошення секретного заповіту.
3. Про оголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус та свідки.
У протоколі зазначаються: дата, час та місце складання протоколу про оголошення секретного заповіту; дата посвідчення та прийняття на зберігання секретного заповіту; прізвище, ім'я, по батькові осіб, присутніх при оголошенні, у тому числі свідків; відомості про повідомлення осіб, які не з’явилися на оголошення секретного заповіту, або відомості про повідомлення в друкованих засобах масової інформації; стан заповіту (наприклад, наявність закреслених місць, поправок або інших недоліків); стан конверта, у якому знаходився заповіт, а також відтворюється весь текст заповіту (п. 163 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03.03.2004 р.).
Оригінал секретного заповіту зберігається у нотаріуса. Спадкоємцю за його заявою видається свідоцтво про оголошення секретного заповіту, у якому відтворюється текст заповіту. Якщо заповіт складено на користь декількох осіб, за їх бажанням свідоцтво може бути видано окремо кожній з них.

Пожаловаться
Комментариев (0)
Популярные заметки S4actie2
Реклама
Реклама