Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

194

25 июня´08 0:12 Просмотров: 948 Комментариев: 0
194. Черги спадкоємців за законом.
Стаття 1258. Черговість спадкування за законом
1. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
2. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

1. Спадкування за законом відбувається тоді, коли і оскільки не існує заповіту.
Спадкування за законом має місце у випадку, якщо:
- фізична особа не залишила заповіту;
- заповіт було скасовано заповідачем і не складено нового заповіту;
- заповіт є нікчемним;
- заповіт визнаний судом недійсним;
- відсутні умови, які зазначені у заповіті з умовою та з якими пов'язується виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті;
- спадкоємці за заповітом не прийняли спадщину або не закликаються до спадкування (ст.1224ЦК);
- заповідач у заповіті розпорядився лише частиною свого майна.
Як випливає з положень глави 86 ЦК, підставами закликання до спадкування за законом є кровне споріднення, сімейні стосунки, шлюб, усиновлення, перебування на утриманні спадкодавця не менше п'яти років до його смерті.
При спадкуванні за законом майно переходить до зазначених у законі спадкоємців відповідно до встановленої черговості, тобто до точно визначеного кола осіб, які спадкують одночасно.
Отже, принципами спадкування за законом є по черговість спадкування та рівність часток спадкоємців у межах кожної черги.
2. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, коли черговість одержання права на спадкування змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеного після відкриття спадщини. Але такий договір не може порушувати прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині (ч. 1 ст. 1259 ЦК).
Особа усувається від спадкування за законом, якщо вона умисно позбавила життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинила замах на їхнє життя; умисно перешкоджала спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяла виникненню права на спадкування у неї самої чи в інших осіб або сприяла збільшенню їхньої частки у спадщині та з інших підстав, перелік яких передбачений ст. 1224 ЦК. Однак якщо, складаючи заповіт, спадкодавець може проігнорувати факт замаху на його життя чи на життя можливих спадкоємців і призначити того, хто вчинив замах, спадкоємцем, то при спадкуванні за законом усунення від спадкування має абсолютний характер. Обставини, які є підставою для усунення осіб від спадкування за законом, мають бути встановлені тільки в судовому порядку.
Під неприйняттям спадщини слід розуміти неподання заяви про прийняття спадщини нотаріусу у встановлений строк з часу відкриття спадщини за відсутності тих обставин, що свідчать про її прийняття фактично (ст. 1268 ЦК).
Про відмову від прийняття спадщини спадкоємець подає відповідну заяву нотаріусу за місцем відкриття спадщини (ст. 1273 ЦК).

Стаття 1259. Зміна черговості одержання права на спадкування
1. Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини.
Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині.
2. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

1. Ст. 1259 ЦК надає право спадкоємцям за законом за взаємною згодою змінювати встановлену ЦК черговість спадкування. Так, після відкриття спадщини, але протягом строку для прийняття спадщини (ст. 1270 ЦК) спадкоємці можуть змінити черговість спадкування шляхом складання договору, відповідно до якого одночасно з їх чергою буде спадкувати спадкоємець іншої черги, що не закликається поряд із ними до спадкування. Такий договір має бути нотаріально посвідченим. Він не може порушувати прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку.
2. Зміна черговості спадкування може здійснюватися не лише добровільно, але й за рішенням суду. За позовом особи, що є спадкоємцем за законом наступної черги, суд може визнати за нею право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, якщо буде встановлено, що протягом тривалого часу вона опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Стаття 1260. Спадкування усиновленими та усиновлювачами
1. У разі спадкування за законом усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі – з другого, прирівнюються до родичів за походженням.
2. Усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після смерті батьків усиновленого, інших його родичів за походженням по висхідній лінії.
Батьки усиновленого та інші його родичі за походженням по висхідній лінії не спадкують за законом після смерті усиновленого та його нащадків.
3. Якщо за рішенням суду про усиновлення збережений правовий зв’язок між усиновленим та його бабою, дідом, братом та сестрою за походженням, то у разі смерті його баби, діда за походженням усиновлений має право на спадкування за правом представлення, а у разі смерті його брата, сестри за походженням – має право на спадкування як спадкоємець другої черги.
У разі смерті усиновленого його баба, дід, брат, сестра за походженням, з якими був збережений правовий зв’язок, спадкують на загальних підставах.

1. Відповідно до ст. 207 СК усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина. Тому у разі спадкування за законом усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі — з другого, прирівнюються до родичів за походженням.
Усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення (ч. 1 ст. 225 СК).
Згідно з ч. 1 ст. 232 СК з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. При усиновленні дитини однією особою ці права та обов'язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або за бажанням батька, якщо усиновлювачем є жінка.
З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому — між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням.
Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини.
Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків (частини 3-5 ст. 232 СК).
2. Оскільки між усиновленою особою та його батьками за походженням, іншими кровними родичами усі правові зв'язки припиняються, то усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після смерті батьків усиновленого, інших його родичів за походженням по висхідній лінії.
Батьки усиновленого та інші його родичі за походженням по висхідній лінії не спадкують за законом після смерті усиновленого та його нащадків.
3. Якщо після смерті одного з батьків дитини або визнання його недієздатним другий з батьків дитини вступив у повторний шлюб і його дружина, чоловік у повторному шлюбі бажають усиновити дитину, баба, дід дитини з боку того з батьків, хто помер або визнаний недієздатним, рідні брати та сестри дитини мають право подати до суду заяву про збереження між ними та дитиною, яку усиновлюють, правового зв'язку (ч. 2 ст. 232 СК).
У разі збереження правового зв'язку між усиновленим та його бабою, дідом, братом та сестрою за походженням, що здійснюється за рішенням суду про усиновлення, усиновлений має право на спадкування за правом представлення після смерті його баби, діда за походженням, а у разі смерті його брата, сестри за походженням — має право на спадкування як спадкоємець другої черги.
Якщо ж усиновлений помирає раніше за своїх бабу, діда, брата, сестру за походженням, з якими був збережений правовий зв'язок, то зазначені особи спадкують на загальних підставах.

Стаття 1261. Перша черга спадкоємців за законом
1. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

1. До спадкоємців першої черги закон відносить дітей спадкодавця, у тому числі зачатих за життя спадкодавця та народжених після його смерті (так звані «постуми»), того з подружжя, який його пережив, та батьків спадкодавця. Слід зазначити, що з урахуванням положень ч. 2 ст. 122 СК дитина буде вважатися такою, що походить від спадкодавця, якщо вона народилася до спливу десяти місяців після смерті спадкодавця та за умови, що мати дитини протягом цього строку не зареєструвала повторний шлюб (ст. 124 СК).
Зазначення у ст. 1261 ЦК серед спадкоємців першої черги дитини спадкодавця, зачатої за життя спадкодавця та народженої після його смерті, ще не означає, що ненароджена дитина розглядається законодавцем як спадкоємець. Пасивна тестаментоздатність у такої дитини виникає лише за умови народження її живою. Видача свідоцтва про право на спадщину і розподіл спадщини між усіма спадкоємцями може відбутися лише після народження дитини (абз. 2 ч. 2 ст. 1298 ЦК).
Передбачене законом коло спадкоємців першої черги є вичерпним.
Діти успадковують після смерті своїх батьків (як батька, так і матері). Якщо навіть шлюб між батьком і матір'ю не був зареєстрований, але в свідоцтві про народження дитини вони зазначені як її батьки, то після їх смерті дитина має право на спадок і після батька, і після матері. Крім того діти, народжені від шлюбу, пізніше визнаного недійсним, не втрачають права спадкування після смерті батьків. Спадкує дитина і тоді, коли її батьки, що не перебували в шлюбі, надалі свій шлюб зареєстрували, і чоловік (спадкодавець) визнав себе батьком дитини.
Якщо дитина народжена поза шлюбом та відсутня спільна заява батьків про батьківство, батьківство встановлюється в судовому порядку. На підставі рішення суду про встановлення батьківства робиться запис в органах РАЦС.
До спадкоємців першої черги належать також усиновлені діти та усиновителі після смерті усиновленої особи (ст. 1260 ЦК).
Той із подружжя, хто пережив іншого, спадкує у першу чергу у тому випадку, якщо він перебував у зареєстрованому шлюбі зі спадкодавцем на момент смерті. Перебування у шлюбі має підтверджуватися свідоцтвом про шлюб.
У випадку розірвання шлюбу до відкриття спадщини право на спадщину у того з подружжя, хто пережив, не виникає. Шлюб може бути розірваний у органах РАЦС або у судовому порядку. Проте у кожному разі шлюб вважається розірваним з моменту реєстрації акта розірвання шлюбу в органах РАЦС. Отже, якщо шлюб був розірваний у судовому порядку, але розірвання шлюбу не зареєстроване у РАЦС, подружжя вважається таким, що перебуває у шлюбі і чоловік та жінка зберігають право спадкування один після одного.
Якщо шлюб визнаний недійсним, той із подружжя, хто пережив іншого, не має права на спадкування, оскільки недійсний шлюб не тягне юридичних наслідків.
Батьки спадкують після смерті своїх дітей на підставі правового зв'язку з дітьми, доказом чого є запис про народження у книгах запису актів цивільного стану, крім випадків, якщо вони усуваються від спадкування (позбавлення батьківських прав, умисне позбавлення життя спадкодавця чи його спадкоємців).
Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів РАЦС, записи в паспортах про дітей, про другого з подружжя, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин тощо.
Не є спадкоємцями першої черги падчерки та пасинки мачухи чи вітчима, якщо вони не були усиновлені ними у встановленому законом порядку, а також підопічні після смерті опікунів чи піклувальників.

Стаття 1262. Друга черга спадкоємців за законом
1. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

1. У другу чергу успадковують за законом рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Вказані особи закликаються до спадкування за обставин, передбачених ч. 2 ст. 1258 ЦК, тобто за відсутності спадкоємців першої черги.
Брати і сестри є спадкоємцями померлого, незалежно від того, чи є вони повнорідні (мають обох спільних батьків), чи неповнорідні (мають спільного батька або спільну матір). Але не успадковують один після одного зведені брати і сестри, якщо вони не мають спільних батьків.
Для встановлення факту споріднення необхідне подання відповідних документів. Зокрема, родинні відносини можуть підтверджуватися свідоцтвами органів РАЦС про народження, виписками з книг запису актів цивільного стану, записами в паспортах про дітей. Наприклад, щоб підтвердити родинні відносини між спадкодавцем і спадкоємцем — братами, необхідно подати свідоцтва про народження спадкодавця і спадкоємця, і якщо в цих свідоцтвах батьки — одні й ті самі особи, то можна стверджувати, що спадкодавець і спадкоємець — брати.
У разі неможливості подання зазначених документів факт родинних відносин може бути встановлений судом.
Спадкове майно між спадкоємцями другої черги поділяється на рівні частки.

Стаття 1263. Третя черга спадкоємців за законом
1. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

1. Третя черга спадкоємців спадкує за умови відсутності перших двох черг або якщо всі спадкоємці попередніх черг відмовилися від спадщини, не прийняли спадщину чи усунені від права на спадкування. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. На підтвердження родинних відносин вимагається подання відповідних документів. Зокрема, це можуть бути свідоцтва про народження батьків спадкодавця та їх братів або сестер, в яких зазначені спільні батьки. Крім того, якщо в паспортах є відомості про дітей, де зазначені батько чи мати спадкодавця та його брат або сестра, то можна стверджувати, що брат або сестра батьків спадкодавця є його рідним дядьком або тіткою. У разі неможливості подання вказаних документів факт родинних відносин встановлюється судом.

Стаття 1264. Четверта черга спадкоємців за законом
1. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

1. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Кваліфікуючою ознакою віднесення осіб до четвертої черги спадкоємців є проживання осіб однією сім'єю зі спадкодавцем. Отже, визначальним тут є поняття сім'ї. Згідно зі ст. 3 СК сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я виникає на основі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Ст. 1264 ЦК захищає права тих осіб, яких спадкодавець вважав членами своєї сім’ї і які проживали з ним упродовж достатньо тривалого часу (п'ять років), вели спільне господарство. Підтвердженням права особи спадкувати у четверту чергу можуть бути свідчення сусідів чи інших членів сім'ї, документи, які підтверджують спільне проживання протягом не менше п'яти років та ведення спільного господарства, тощо.
Так, 15 червня 2005 року громадянин В. звернувся до суду з позовом до Дніпровської районної державної адміністрації, дочірнього підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду «Е...», в якому вимагав визнати його спадкоємцем четвертої черги на майно, що належало громадянину 3., який помер 20 липня 2004 р., а саме на квартиру, посилаючись на те, що громадянин 3. потребував догляду, тому він з його дозволу вселився у зазначену квартиру з березня 1998 р. З цього часу вони спільно зі спадкодавцем вели господарство, харчувалися, ремонтували та облаштовували житло тощо.
Після смерті громадянина 3. він поховав його за власний рахунок, отримав компенсацію на поховання. Після смерті громадянина 3. він також мешкає в квартирі померлого. Позивач вважає, що оскільки він з громадянином 3. прожив однією сім'єю більше 5 років до моменту відкриття спадщини, то він може бути визнаний спадкоємцем 4-ї черги за законом.
Однак позивач не зміг надати докази спільного зі спадкодавцем проживання та ведення господарства не менше п'яти років до часу відкриття спадщини, тому суд дійшов висновку, що позов громадянина В. не підлягає задоволенню (Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 червня 2005 року. Справа № 2-8147/2005 р. Головуючий — Ластовка Н.Д.)

Стаття 1265. П'ята черга спадкоємців за законом
1. У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
2. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.
Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

1. В останню (п'яту) чергу спадкують інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що відділяють родича від спадкодавця, не рахуючи народження самого спадкодавця.
До родичів шостого ступеня споріднення належать — діти двоюрідних правнуків і правнучок спадкодавця (двоюрідні праправнуки і праправнучки), діти його двоюрідних племінників і племінниць (троюрідні онуки і онучки) та діти двоюрідних дядька та тітки (троюрідні брати та сестри).
При цьому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Родинні відносини мають підтверджуватися відповідними документами, а у разі неможливості подання таких документів факт родинних відносин встановлюється у судовому порядку.
2. До п'ятої черги спадкоємців за законом належать також утриманці спадкодавця. Особа вважається утриманцем спадкодавця за наявності таких умов: 1) особа є малолітньою, неповнолітньою або непрацездатною за віком або за станом здоров'я; 2) ця особа не є членом сім'ї спадкодавця; 3) матеріальна допомога, яку отримувала особа від спадкодавця, була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування; 4) особа перебувала на утриманні спадкодавця не менше п'яти років.
Малолітніми є особи, які не досягай 14 років, а неповнолітніми — особи з 14 до 18 років. Непрацездатними є чоловіки, які досягай 60-ти років та жінки, які досягай 55-річного віку, а також інваліди І-ІII групи.
Доказом факту перебування на утриманні можуть бути подані довідки органів місцевого самоврядування, житлово-експлуатаційних організацій, правлінь ЖБК тощо про перебування на утриманні; довідки органу соціального захисту населення про призначення пенсії у зв’язку зі втратою годувальника. Вказані документи повинні містити відомості про час, коли особа перебувала на утриманні спадкодавця. У разі неможливості подати якісь документи, що підтверджували б утримання, факт утримання може бути встановлений судом.
Непрацездатність за віком визначається за паспортом чи свідоцтвом про народження; непрацездатність за станом здоров’я – за пенсійною книжкою чи довідкою, виданою відповідним органом медико-соціальної експертизи.

Стаття 1266. Спадкування за правом представлення
1. Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
2. Прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
3. Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
4. Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка б належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
5. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.
6. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення.

1-4. Особливим випадком спадкування є спадкування за правом представлення. передбачене ст. 1266 ЦК.
Сутність спадкування за правом представлення полягає в тому, що, хоча деякі родичі спадкодавця (його онуки, правнуки, прабаба, прадід, племінники, двоюрідні брати та сестри) не включаються до складу жодної з черг спадкоємців за законом, проте вони не усуваються повністю від спадкування і за певних умов набувають право спадкування. Спадкоємцями вони виступають, ніби «представляючи» більш близького родича спадкодавця, який на момент відкриття спадщини помер (звідси й назва — «спадкування за правом представлення»). Внуки (правнуки), прабаба, прадід, племінники спадкодавця, двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку, яка належала б їх відповідному родичу, якби він був живий. Тобто це батько чи мати, дід чи баба, брат чи сестра спадкодавця, дядько чи тітка спадкодавця, які повинні були б успадковувати, але померли до відкриття спадщини.
Головні засади спадкування за правом представлення виглядають таким чином:
- внуки (правнуки) спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, (бабі, дідові), якби вони були живими на момент відкриття спадщини;
- прабаба, прадід, спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були б живими на момент відкриття спадщини;
- племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (братові або сестрі спадкодавця), якби вони були б живими на момент відкриття спадщини;
- двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (дядькові та тітці спадкодавця), якби вони були б живими на момент відкриття спадщини.
Спадкування за правом представлення відбувається за умови, що спадкодавець не залишив заповіту, в якому б визначалася доля спадкового майна.
5. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється одночасно кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.
6. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення. Наприклад, успадковуючи в порядку права представлення, внуки (правнуки) закликаються до спадкування разом зі спадкоємцями першої черги. При розділі спадкового майна вони ніби представляють своїх батька і (або) матір, які померли раніше. При цьому вони виступають як безпосередні спадкоємці спадкодавця, а не як спадкоємці тих осіб, яких вони «представляють». Це означає, що онуки (правнуки) відповідають за борги спадкодавця, але не відповідають за борги своїх батьків, які померли до відкриття спадщини. За борги батьків вони відповідають у випадку, коли вони виступають як спадкоємці останніх.

Стаття 1267. Розмір частки у спадщині спадкоємців за законом
1. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
2. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.
3. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

1. Відповідно до ч. 1 ст. 1267 ЦК частки у спадщині спадкоємців за законом є рівними.
Проте розмір часток за взаємною згодою (усною або письмовою) можуть бути змінені спадкоємцями. Спадкоємці, які одержали свідоцтва про право на спадщину, можуть поділити спадкове майно в натурі (реальний поділ) відповідно до отриманих часток. Правило про те, що поділ майна здійснюється спадкоємцями відповідно до часток, розглядається як право спадкоємця при поділі вимагати відокремлення майна, що за вартістю відповідає розміру його спадкової частки. У випадку очікування дитини, зачатої за життя спадкодавця, інші його спадкоємці не мають права провести поділ спадщини, доки не народиться дитина (ст. 1298 ЦК).
Якщо досягнута згода спадкоємців на зміну розміру часток при отриманні рухомого майна, то поділ провадиться в спрощеному порядку: кожний зі спадкоємців одержує в натурі майно, призначене йому відповідно до усної угоди між ними.
Якщо в складі спадщини є майно, розпорядитися яким спадкоємці можуть лише за наявності свідоцтва про право на спадщину (жилий будинок, автомобіль, грошовий внесок тощо), то поділ провадиться шляхом вчинення нотаріально посвідченого договору.
Якщо згоди щодо поділу майна спадкоємцями не досягнуто, поділ спадкового майна провадиться у судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному зі спадкоємців за законом або за заповітом.
Оскільки спадщина належить спадкоємцям, які прийняли її, на праві спільної власності, то при її поділі застосовуються норми, що регулюють спільну часткову власність (глава 26 ЦК).
2. Спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право змінити розміри часток у спадщині за спільною згодою до видачі свідоцтв про право на спадщину. Якщо це стосуються рухомого майна, то спадкоємці вносять такі зміни шляхом простої усної домовленості між собою.
У разі недосягнення згоди зміна розміру часток здійснюється у судовому порядку.
3. Однак, якщо зміни стосуються нерухомого майна або транспортних засобів, то зміна розміру часток у складі спадкового майна оформляється нотаріально посвідченим договором спадкоємців.

Пожаловаться
Комментариев (0)
Популярные заметки S4actie2
Реклама
Реклама