Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

195

25 июня´08 0:13 Просмотров: 891 Комментариев: 0
195. Дії, що посвідчують прийняття спадщини.
Стаття 1268. Прийняття спадщини
1. Спадкоємець за заповітом чи за законом мас право прийняти спадщину або не прийняти її.
2. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
3. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
4. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.
5. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Для набуття спадщини необхідна наявність ряду умов. Першою необхідною умовою є відкриття спадщини, під якою розуміють настання таких юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у спадкоємця права на набуття спадщини — права на спадкування. До таких юридичних фактів передусім відноситься смерть спадкодавця.
Але в момент відкриття спадщини спадкоємець набуває лише право на спадкування, але не право власності на саму спадщину. Для виникнення права власності на спадщину спадкоємець повинен належним чином здійснити (реалізувати) право на прийняття спадщини. Це є ще однією умовою, необхідною для набуття спадщини.
1-2. Здійснення права на спадкування передусім полягає в тому, що спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Тобто воля спадкоємця має бути виражена однозначно: або приймаю спадщину, або ні.
Спадкоємець також не може обирати, яке майно він хоче прийняти, а яке — ні. Якщо він приймає спадок, то мусить прийняти усе майно, яким би воно не було, з чого б воно не складалося, якими б боргами не було обтяжене.
3. Прийняття спадщини можливе двома способами:
1) шляхом пасивної поведінки спадкоємця, яка передбачена ч. 3 коментованої статті, яка встановлює, що для прийняття спадщини достатньо того факту, що спадкоємець мешкав разом із померлим і протягом строку для прийняття спадщини не відмовився від неї. Такі спадкоємці також подають заяву про видачу їм документа, що підтверджує їх право на успадковане майно, але можуть це зробити незалежно від закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини;
2) шляхом активної поведінки, тобто подачі заяви про прийняття спадщини та видачі їм відповідного свідоцтва. Для такого способу прийняття спадщини, який буде стосуватися всіх інших спадкоємців, існує певний строк для подачі заяви (див. ст. 1270 ЦК).
4. Щодо осіб, які є частково дієздатними, неповністю дієздатними або недієздатними, а також щодо осіб, які обмежені у дієздатності, то вони вважаються такими, що прийняли спадщину незалежно від сумісного проживання із спадкодавцем, крім випадків відмови від спадщини їх представників та згоди на відмову від спадщини органів опіки і піклування (частини 2-4 ст. 1273 ЦК).
5. 3 моменту, коли спадкоємець подав заяву про прийняття спадщини або фактично прийняв її, він отримує такі правомочності власника, як право користування та право володіння майном, але доки він не отримає на це майно свідоцтво про право на спадщину, він не отримує права розпорядження майном.

Стаття 1269. Подання заяви про прийняття спадщини
1. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
2. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
3. Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника.
4. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.
5. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

1. Ця стаття регулює спосіб прийняття спадщини шляхом активної поведінки спадкоємця, тобто шляхом подачі за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини.
2. Спадкоємець зобов'язаний з'явитися до нотаріуса особисто. Він повинен пред'явити документ, що підтверджує його особу, а також свідоцтво про смерть спадкодавця, щоб нотаріус зміг встановити час відкриття спадщини. Доки не прийнятий новий Закон України «Про нотаріат», де планується об'єднати державних та приватних нотаріусів, спадщину оформляють державні нотаріуси. При прийнятті заяви нотаріус з'ясовує у спадкоємця місце відкриття спадщини, наявність інших спадкоємців, що надасть змогу правильно розподілити спадкове майно.
3. Неповнолітня особа, яка вже досягла 14 років і бажає прийняти спадщину, може звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини без згоди своїх батьків. Це пов'язано з наявністю у неповнолітньої особи права виконувати деякі дії, що тягнуть за собою виникнення права власності без згоди її законних представників.
4. Заяви про прийняття спадщини від осіб, які не досягай 14 років та вважаються малолітніми, а також від осіб, що визнані недієздатними, подають батьки (усиновителі) малолітніх осіб, опікун. Разом із подачею заяви від імені зазначених категорій осіб додатково подаються документи, що підтверджують їх повноваження як представників (такими документами можуть бути свідоцтво про народження, рішення суду про визнання особи недієздатною та рішення про призначення опікуна).
5. Захищаючи інтереси спадкоємців, законодавство встановлює норму, за якою останні мають можливість відкликати подану заяву про прийняття спадщини. Наведемо такий приклад. Спадкодавець мав на праві власності земельну ділянку, яка знаходилася на день його смерті під іпотекою. Залишалося зробити останній розрахунок, але спадкодавець цього зробити не встиг. Відкривається спадщина, де до спадкової маси входить зазначена земельна ділянка. Спадкоємець подає заяву про прийняття спадщини, розраховуючи на це майно. Через деякий час він довідався, що йому необхідно виплатити за спадкодавця остаточну суму кредиту. В цьому випадку спадкоємець має два варіанти: або погасити суму боргу та отримати у спадщину земельну ділянку, або в разі неможливості сплатити цю суму може відкликати свою заяву про прийняття спадщини.

Стаття 1270. Строки для прийняття спадщини
1. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
2. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.
Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Для прийняття спадкоємцем спадщини в законі встановлений певний строк, який починається з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є момент смерті спадкодавця, який фіксується у свідоцтві про смерть. З моменту смерті починається шестимісячний строк для прийняття спадщини.
Цей строк належить до числа пересічних, тобто таких, сплин яких тягне припинення самого права на прийняття спадщини.
Якщо фізична особа оголошена померлою у судовому порядку, тоді спадкоємцям необхідно звернутися до органів РАЦС для одержання свідоцтва про смерть. Датою смерті вважається дата, яка вказана померлою, ця ж дата вказується органами РАЦС у свідоцтві про смерть, строк для прийняття спадщини або відмові від спадщини починає спливати від неї.
2. Для реалізації права на прийняття спадщини спадкоємцями наступних черг, які будуть закликатися до спадщини, тільки при умові неприйняття спадкоємцями попередніх черг, усунення їх від спадкування, або їх відмови від прийняття, ч. 2 цієї статті встановлено строк у три місяці.
Але в цьому випадку відмова від спадщини спадкоємців, які закликаються до спадкування, повинна бути безумовною та беззастережною. Від спадщини повинні відмовитися усі спадкоємці черги, що закликаються до спадкування, тільки тоді наступає право у спадкоємців наступної черги подати заяву про прийняття спадщини.
Так, відмова від прийняття спадщини може відбутися і в останній день шестимісячного строку. В цьому випадку право на прийняття спадщини у наступної черги виникає наступного дня після спливу шестимісячного строку.
Якщо строк, що залишився для подання заяви про прийняття спадщини наступною чергою спадкоємців, менший ніж три місяці, він повинен бути продовжений до трьох місяців.
Наприклад, якщо спадкоємці першої черги відмовилися від спадщини в останній день шестимісячного строку або не прийняли спадщину, то для спадкоємців другої черги строк для прийняття подовжується до трьох місяців. У тому випадку якщо спадкоємці другої черги не приймуть спадщину, то спадкоємці третьої черги будуть закликатися до спадкування тільки через дев'ять місяців після відкриття спадщини і т.д.

Стаття 1271. Прийняття заповідального відказу
1. Якщо протягом шести місяців з часу відкриття спадщини відказоодержувач не відмовився від заповідального відказу, вважається, що він його прийняв.

1. Заповідач має право встановити заповідальний відказ, тобто покласти на спадкоємця обов'язки передати третім особам відповідне майно або виконати обов'язки майнового порядку. Ст. 1271 ЦК передбачає, що заповідальний відказ приймається саме шляхом пасивної поведінки (мовчазної згоди), встановлюючи, що у разі, коли протягом шести місяців із часу відкриття спадщини відказоодержувач не відмовився від заповідального відказу, вважається, що він його прийняв. Звісно, це не означає, що відказоодержувач, дізнавшись про відкриття спадщини, не може звернутися із заявою про прийняття заповідального відказу. Але переважним способом прийняття тут все ж таки визнається відсутність заперечення (відмови) проти заповідального відказу.

Стаття 1272. Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини
1. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
2. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
3. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини

1. Якщо спадкоємець протягом зазначених у ст. 1270 цього Кодексу строків (6 місяців чи 3 місяці) не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
2. Якщо він все ж таки бажає прийняти спадщину, то може звернутися до спадкоємців, які отримали спадщину, з проханням надати йому письмову згоду на включення його до кола спадкоємців. Звісно, ці спадкоємці повинні бути однієї черги зі спадкоємцем, що пропустив строк для прийняття спадщини. У разі, коли спадкоємці, які прийняли спадщину, дають на це згоду (вона має бути оформлена у вигляді письмової заяви та подана нотаріусу за місцем відкриття спадщини), то спадкоємець, який не отримав спадщину, може звернутися до нотаріуса за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини. Згоду на включення до кола спадкоємців повинні дати усі спадкоємці, які прийняли спадщину. У цьому випадку спадкоємець поновлюється у праві спадкування і у праві надання заяви про прийняття спадщини.
3. Якщо спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, він має право звернутися до суду з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Якщо суд встановить, що причини пропуску строку для прийняття спадщини були поважними (тривале відрядження, хвороба тощо), то він визначає додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Законодавство не встановлює перелік поважних причин, тому вони визнаються поважними на думку суду. Головною ознакою поважних причин є те, що вони роблять своєчасне звернення неможливим. Суд виносить рішення, в якому зазначає «додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини» без жодних обмежень його певним числом днів чи місяців. Таким чином, лише суд встановлює, скільки часу може знадобитися спадкоємцю для подання заяви про прийняття спадщини.

Стаття 1273. Право на відмову від прийняття спадщини
1. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
2. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування.
3. Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування.
4. Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.
5. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.
6. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

1. Спадкоємець може як прийняти спадщину, так і відмовитися від її прийняття. Способами відмови від спадщини можуть бути: а) фактична відмова, тобто неприйняття спадщини впродовж 6 місяців, або б) подача заяви у нотаріальні органи про відмову від спадщини.
Подання заяви до нотаріальної контори може означати або безумовну відмову (без зазначення суб'єкта на чию користь відбувається відмова) або відмову із зазначенням суб'єктів, на чию користь відбувається відмова. В останньому випадку відмова може бути двох видів: 1) із зазначенням часток кожного спадкоємця, на чию користь здійснено відмову; 2) без зазначення часток.
Заява про відмову від спадщини подається у нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини, яким вважається місце останнього мешкання спадкодавця або якщо не можна встановити останнє місце мешкання спадкодавця, то місце знаходження успадкованого майна або більшої його частини.
2-4. З метою захисту інтересів неповнолітніх та малолітніх осіб, недієздатних осіб, та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, законодавством (частини 2, 3, 4 цієї статті) встановлені норми та порядок відмови від спадщини.
5. Відмова від спадщини є безумовною і беззастережною, тобто не можна відмовитися від спадкування з тією, наприклад, умовою, що якщо будуть відсутні борги спадкодавця, то тоді спадкоємець буде приймати спадщину.
6. Якщо у спадкоємця (батьків, усиновлювачів, опікунів малолітньої особи, опікунів недієздатної особи) протягом шести місяців з дня відкриття спадщини зміниться позиція щодо прийняття спадщини, то він (або його представники за законом) можуть відкликати заяву про відмову від спадщини та у встановленому порядку (ст. 1269 ЦК) подати заяву про прийняття спадщини. В цьому випадку згода органу опіки та піклування для відкликання заяви не потрібна.

Стаття 1274. Право на відмову від прийняття спадщини на користь іншої особи
1. Спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом.
2. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
3. Спадкоємець має право відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь.
4. Якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім'я якої складений заповіт, може відмовитися від спадщини лише на користь особи, яка є під призначеним спадкоємцем.
5. Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу.

1-2. Стаття 1274 ЦК, визначає адресата в прийнятті спадщини залежно від того, хто вчиняє відмову від спадщини. Якщо це спадкоємець за заповітом, то він має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Якщо це спадкоємець за законом, то він має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого зі спадкоємців за законом незалежно від черги. При цьому спадкоємець за заповітом не може відмовитися на користь спадкоємця за законом.
3-4. Варто також звернути увагу на те, що спадкоємець може розпоряджатися лише своїм правом на спадкування, а не спадковим майном, яке йому ще не належить, тому відмова від прийняття спадщини може бути лише на користь інших спадкоємців (чи то за заповітом, чи за законом). Головною підставою для одержання спадкоємцями спадщини при спадкуванні за заповітом залишається воля спадкодавця, який склав заповіт і обрав собі спадкоємців.
Визначальною є воля заповідача і у тих випадках, коли він підпризначив спадкоємця. Оскільки він бажав бачити спадкоємцем, як не одну, то іншу особу, то й спадкоємець за заповітом, що бажає відмовитися від спадщини, може відмовитися тільки на користь підпризначеного спадкоємця.
Обмеження щодо відмови від спадщини малолітніми, неповнолітніми, обмежено або повністю недієздатними особами полягають у тому, що вона може бути проведена при наявності згоди на відмову відповідних осіб та органів (батьків (усиновителей), органів опіки та піклування та їх представників).
Прийняття «адресатом» спадщини, від якої спадкоємець відмовився на його користь, є його правом, а не обов'язком. Тому спадкоємець, на користь якого відбулася відмова від спадщини, має право відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь.
5. Оскільки відмова від спадщини на користь іншого спадкоємця є одностороннім правочином, вона має відповідати усім вимогам, що подаються до правочинів. Тобто заява повинна бути здійснена особою, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, в момент здійснення відмови. Відмова не може бути визнана дійсною, якщо вчинена під впливом помилки, обману, насильства, тяжкої обставини (ст.ст. 225, 229-231, 233 ЦК). Якщо вказані вимоги порушені, то відмова від прийняття спадщини судом визнається не¬дійсною. Після цього спадкоємець має вирішити, чи буде він приймати спадщину, чи відмовиться від неї без вказівки «адресата» або на користь іншої особи.

Стаття 1275. Правові наслідки відмови від прийняття спадщини
1. Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.
2. Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.
3. Положення цієї статті не застосовуються, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.
4. Якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов'язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну.
5. Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.

1. Ця стаття передбачає дві ситуації: відмову від спадщини спадкоємця за заповітом і відмову від спадщини спадкоємця за законом. Так, спадкоємець за заповітом своєю відмовою від спадщини приносить користь іншим спадкоємцям за заповітом, збільшуючи за рахунок своєї відмови їхні частки у спадковому майні, і так само спадкоємець за законом своєю відмовою від спадщини приносить користь іншим спадкоємцям за законом.
Утім, відмова від спадщини одного із спадкоємців за заповітом може тягнути для інших спадкоємців за заповітом не лише прибутки, але й обтяження. Зокрема, якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ (ст.ст. 1237-1239 ЦК), обов'язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну.
2. Якщо від прийняття спадщини відмовився один зі спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.
3-4. У випадку якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини або спадкодавець підпризначив іншого спадкоємця, то зазначені вище положення до нього не застосовуються. Якщо на спадкоємця, який відмовився від спадщини, покладений заповідальний відказ, право вимагати його виконання у відказоодержувача виникає до тих спадкоємців за заповітом, до яких перейшла частка спадкоємця, який відмовився.
5. Частина 5 коментованої статті передбачає можливість зміни статусу спадкоємця: перехід його зі спадкоємців за заповітом у спадкоємці за законом. Особа, що вказана заповідачем у заповіті як спадкодавець, з якихось причин може не бажати прийняти спадщину за заповітом. Тоді вона відмовляється від права спадкування за заповітом і набуває статус спадкоємця за законом, виступаючи надалі як один із декількох спадкоємців за законом. Така відмова у вигляді письмової заяви подається до нотаріуса за місцем відкриття спадщини особисто спадкоємцем, що висловив бажання відмовитися від спадщини протягом шести місяців із дня відкриття спадщини.

Стаття 1276. Перехід права на прийняття спадщини
1. Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

1. Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти (тобто заява про прийняття спадщини була подана, але свідоцтво про право на спадщину йому видати не встигли), право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців. Це називається — «спадкова трансмісія».
Його частка спадщини відходить до його спадкоємців за законом, або, якщо він встиг скласти заповіт, до його спадкоємців за заповітом.
Спадкоємці померлого успадковують лише тільки ту частину спадщини, яка перейшла б до померлого спадкоємця. Але це не стосується обов'язкової частки у спадщині. Право на обов’язкову частку у спадщині мають особи, що на день смерті спадкодавця були непрацездатними незалежно від віку або отримували від спадкодавця необхідну їм матеріальну допомогу.
Право на прийняття спадщини спадкоємцями, що приймають спадщину у порядку спадкової трансмісії, здійснюється на загальних підставах протягом того строку, що залишився після смерті їх спадкодавця, що прийняв спадщину але не встиг її отримати у зв’язку зі смертю. Якщо строк, що залишився для подання заяви про прийняття спадщини, менший ніж три місяці, він продовжується до трьох місяців (ст. 1276 ЦК).

Пожаловаться
Комментариев (0)
Популярные заметки S4actie2
Реклама