Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

197

25 июня´08 0:13 Просмотров: 353 Комментариев: 0
197. Відумерлість спадщини.
Стаття 1277. Відумерлість спадщини
1. У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
2. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.
3. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
4. Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов’язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу.
5. Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою відповідно до статті 1283 цього Кодексу.

1. Частина 1 ст. 1277 ЦК визначає спадщину, яка внаслідок дії якихось факторів не переходить до жодного із спадкоємців. Такими факторами можуть бути:
1) відсутність спадкоємців за заповітом і за законом;
2) усунення спадкоємців за заповітом і за законом від права на спадкування;
3) фактичне неприйняття спадкоємцями за заповітом і за законом спадщини;
4) відмова спадкоємців за заповітом і за законом від прийняття спадщини.
У раніше діючому законодавстві (ЦК 1963 р.) спадкове майно у таких випадках переходило до держави. Але є і діючі норми, які також містять положення щодо переходу від-умерлої спадщини до держави (наприклад, чинний Земельний кодекс України).
Однак ст. 1277 ЦК передбачає, що у перерахованих вище випадках суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, тобто спадкоємцем в цьому випадку будуть територіальні громади, а не держава.
Варто звернути увагу на те, що визнання спадщини відумерлою відбувається не автоматично за наявності вказаних обставин, а лише за наявності рішення суду. Але таке рішення суд приймає за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ст. 1221 ЦК). Особливістю визнання спадщини відумерлою є те, що така спадщина отримується при спадкуванні за законом. Якщо спадкодавець склав заповіт на користь держави або територіальної громади, то таке майно спадкується в загальному порядку, не передбаченому коментованою статтею.
2-3. Загальний строк для прийняття спадщини складає шість місяців, але заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Це необхідно для того, щоб з'ясувати питання, чи буде прийнята спадщина спадкоємцями за заповітом або за законом, і ще шість місяців для з'ясування питання, чи є претензії на спадкове майно з боку інших осіб (співвласників, кредиторів тощо).
Право власності на спадщину, що визнана судом відумерлою, виникає у територіальної громади за місцем відкритгя спадщини.
4. До територіальної громади, яка стала власником відумерлого майна, переходять обов'язки спадкодавця. Зокрема, на неї покладаються обов'язки відшкодування майнової та моральної шкоди, завданих спадкодавцем та яка була присуджена судом за його життя; сплати неустойки, яка була присуджена судом кредиторові зі спадкодавця за його життя.
5. Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою нотаріусом за місцем відкриття спадщини, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, відповідними органами місцевого самоврядування. Охорона спадкового майна триває від моменту, коли стало відомо про відсутність спадкоємців, неприйняття ними спадщини або усунення від спадщини, і до визнання спадщини відумерлою та переходу її у власність органів місцевого самоврядування (ст. 1283 ЦК).

Пожаловаться
Комментариев (0)
Популярные заметки S4actie2
Реклама
Реклама