Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

201

25 июня´08 0:14 Просмотров: 529 Комментариев: 0
201. Спадковий договір.
Стаття 1302. Поняття спадкового договору
1. За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувана) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувана.

1. Коментована стаття встановлює, що за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Ст. 1302 ЦК України визначає поняття спадкового договору шляхом описання тих дій та правових наслідків, які може вимагати відчужувач (і зобов'язаний виконати набувач), а також тих правових наслідків, яких прагне досягти набувач за цим договором.
Предметом спадкового договору є як придбання права власності на майно відчужувача, так і дії (виконання робіт, надання послуг тощо) набувача.
Як слідує з тексту вказаної статті, вона передбачає дві спеціальних ситуації:
1) предметом спадкового договору є майно, що знаходиться в особистій власності одного з подружжя;
2) предметом спадкового договору є майно, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності.
Не можуть бути предметом цього договору особисті немайнові права, речові права на чуже майно (емфітевзис, суперфіцій, сервітути) тощо. Даний аспект є однією з істотних підстав для твердження, що відносини зі спадкового договору, незважаючи на його задекларовану назву, не є за своєю юридичною сутністю спадковими.
Спадковий договір — це цивільно-правова угода на випадок смерті, яка дійсна за наявності виконання умов, що передбачені цією угодою, і які не суперечать чинному законодавству.
Оскільки юридичні наслідки настають тільки при наявності юридичного факту — смерті відчужувача — важливим моментом настання дії договору є встановлення факту смерті відчужувача. Факт смерті підтверджується свідоцтвом органу реєстрації актів громадянського стану про смерть або рішенням суду про визнання громадянина померлим.
Характеристика договору:
- двосторонній. Цей правочин являє собою погоджену дію двох сторін;
- консенсуальний, тобто вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами за дотримання форми правочину, встановленої законодавством;
- відплатний, тому що у набувача виникає обов'язок виконати певні дії замість отриманого майна. Спадковий договір передбачає, що відчужувач має право вимагати від набувача певного майнового надання.
На спадковий договір, як і на будь-який інший правочин, поширюються загальні вимоги щодо їх дійсності, додержання яких є необхідною умовою його чинності. Так відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити нормам ЦК, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, а також правам і інтересам малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Недійсним визнається договір, якщо порушена хоча б одна з умов дійсності право чину (ст. 203 ЦК): правомірність і неаморальність угоди, дієздатність учасників угоди, сподівання волі і волевиявлення, відсутність вад у виникненні волі, дотримання форми угоди. Договір визнається недійсним, якщо його спрямовано на обмеження правоздатності та дієздатності.

Стаття 1303. Сторони у спадковому договорі
1. Відчужувачем у спадковому договорі може бути подружжя, один із подружжя або інша особа.
2. Набувачем у спадковому договорі може бути фізична або юридична особа.

1. Сторонами спадкового договору є відчужувач і набувач.
Згідно з положеннями ч. 1 коментованої статті відчужувачем у спадковому договорі може бути подружжя, один із подружжя або інша особа.
Виходячи з формулювання вказаної норми ЦК, на перший погляд може здатися, що йдеться про будь-яку особу, як фізичну, так і юридичну (які згідно з ч. 1 ст. 2 ЦК рівною мірою є «особами» — учасниками цивільних відносин).
Проте комплексне тлумачення ст. 1303 ЦК України та ст. 1302 ЦК, де згадується про те, що умовою переходу до набувача є смерть відчужувача, врахування тієї обставини, що зазначена норма знаходиться в книзі VI ЦК, присвяченій спадковому праву, дозволяє дійти висновку, що у даному випадку мається на увазі саме фізична особа.
Частина 1 указаної статті не містить чіткого правила стосовно обсягу дієздатності відчужувача, що зумовлює необхідність звернутися до положень про загальні засади визначення здатності фізичної особи щодо укладення нею договорів (ст.ст. 31-42 ЦК).
Загальною умовою виникнення у контрагентів права укладати договір є наявність повної цивільної дієздатності. Отже, такою є особа, яка досягла вісімнадцяти років і на момент укладання договору не була визнана недієздатною. Однак закон передбачає випадки, коли особи, які не досягли віку 18 років, набувають повного обсягу дієздатності (ст. 35 ЦК, ст. 23 СК).
Що стосується укладання спадкового договору через представника, то такі обмеження відсутні у порівнянні зі ст. 1234 ЦК, яка заперечує вчинення заповіту через представника. Тобто спадковий договір може укладатися представником, який діє в інтересах та від імені відчужувача.
2. Набувачем може бути будь-яка фізична або юридична особа.
Набувачем може бути не кожна правоздатна фізична особа, а лише та, яка має повну цивільну дієздатність. Такий висновок слідує з того, що від набувача за умовами спадкового договору вимагається виконання певних дій матеріального або нематеріального характеру (надання матеріальної допомоги; дотримання ритуалу поховання відчужувача, визначеного ним; виконання дій, спрямованих на досягнення певної загальнокорисної мети, тощо). Придатність до вчинення відповідних дій своїми силами особисто припускає наявність повної цивільної дієздатності, а отже, фізична особа, яка такої дієздатності не має, не може бути набувачем.
Набувачем може бути фізична особа, яка не має жодного стосунку до спадщини, і не може претендувати на спадкування, так і яка входить до числа спадкоємців за заповітом або за законом.
При укладанні спадкового договору набувач, якщо він є спадкоємцем за заповітом або за законом, не втрачає права на спадкування у тій частці майна, яке не було зазначене у спадковому договорі.
Юридична особа може бути набувачем у спадковому договорі, якщо вона визнається правосуб'єктною відповідно до правил ст.ст. 91 та 92 ЦК.
ЦК визначив особливості спадкового договору за участю подружжя. Предметом такого договору може бути майно, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також майно, що є особистою власністю будь-кого із подружжя.

Стаття 1304. Форма спадкового договору
1. Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

1. Спадковий договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Спадковий договір вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення, яке у цьому разі до того ж є обов'язковим незалежно від предмета договору (рухоме чи нерухоме майно) та інших умов.
У разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення спадкового договору він визнається нікчемним. Ця умова має істотне юридичне значення.
При посвідченні спадкового договору нотаріус накладає заборону на відчуженню майна, чим досягається охорона прав та інтересів набувача (п. 236 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 р.). З огляду на це нотаріус визначає обсяг майна, що підлягає майбутньому відчуженню. І якщо при посвідченні заповіту не перевіряється наявність права власності заповідача на майно (оскільки до моменту відкриття спадщини його обсяг може коливатися у бік як збільшення, так і зменшення), то при посвідченні спадкового договору вкрай важливо визначити обсяг майна, на яке накладається така заборона. Зрозуміло, що у разі смерті відчужувача набувач повинен отримати майно в обсязі, розмір якого не може бути меншим за той, який було визначено на момент укладення договору.
Правовстановлюючий документ на майно після його огляду нотаріусом повертається власнику майна (відчужувачу), а в тексті договору зазначаються назва цього документа, номер і дата його видачі та найменування юридичної особи, яка його видала.
Якщо предметом спадкового договору є майно, яке підлягає державній реєстрації, нотаріус у тексті договору зазначає про необхідність його реєстрації у відповідному реєструвальному органі після смерті відчужувача.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про нотаріат» посвідчення угод про відчуження нерухомого майна проводиться за місцезнаходженням вказаного майна. Таким чином, посвідчення спадкового договору, за яким передається нерухоме майно, може здійснюватися лише за місцезнаходженням такого нерухомого майна.
Якщо відносно нерухомого майна накладення заборони відчуження не викликає особливих проблем, то накладення заборони відчуження рухомого майна практично неможливе, тому що передбачена можливість лише реєстрації обтяжень рухомого майна у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Така реєстрація здійснюється визначеними законодавством реєстраторами (до яких не належать приватні нотаріуси) на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи або рішення суду.
Що стосується права власності на транспортні засоби, то до смерті відчужувача воно за ним залишається, однак відчужувати такий транспортний засіб він не може. До набувача право власності на транспортний засіб переходить після смерті відчужувача. Відносно транспортних засобів виникає питання щодо їх зняття з обліку, реєстрації та постановки на облік. Враховуючи, що за життя відчужувач користувався транспортним засобом, то зняття з обліку стає актуальним після його смерті. Однак органи ДАІ можуть поставити під сумнів компетенцію набувача на зняття транспортного засобу з обліку та реєстрації права власності. Тому доцільним було б окремим пунктом у спадковому договорі передбачити право набувача після смерті відчужувача зняти транспортний засіб з обліку та здійснити державну реєстрацію.
У разі відчуження майна за спадковим договором не застосовуються положення ст. 362 ЦК України та п. 54 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, отже інші особи не мають переважного права купівлі цього майна.
У разі смерті відчужувача на підставі свідоцтва органу громадянського стану про смерть, нотаріус знімає заборону відчуження та за письмовою заявою набувача припиняє дію спадкового договору.
У разі смерті фізичної особи — набувача або ліквідації юридичної особи — набувача за спадковим договором нотаріус, за письмовою заявою відчужувача, припиняє дію цього договору, про що на всіх примірниках робиться відповідний напис. Отже, права та обов’язки набувача майна за спадковим договором не можуть переходити до спадкоємців.

Стаття 1305. Обов'язки набувача у спадковому договорі
1. Набувач у спадковому договорі може бути зобов'язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

1. Обов'язки набувача за спадковим договором відповідно до ЦК зводяться до таких: виконувати розпорядження відчужувача (ст. 1302 ЦК) і вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття. Як слідує з положень цієї статті ЦК, сторони мають право визначити характер дій (майнові чи немайнові), конкретний їхній перелік, порядок і час (до відкриття спадщини чи після її відкриття) вчинення.
Коментована стаття вказує про зобов'язання набувача вчинити певну дію, а не дії, тобто кількість дій обмежується однією дією. У будь-якому разі рекомендується у тексті договору конкретизувати обов'язки набувача майна.
Як слідує зі змісту вказаної норми, відчужувач може покласти на набувача обов'язок виконати дії майнового або немайнового характеру іще за його життя (наприклад, виплачувати йому певну грошову суму одноразово або частинами). Відчужувач має право також покласти на набувача виконання якогось обов'язку на користь однієї або декількох осіб, які набувають право намагатися його виконання. Наприклад, відчужувач може зобов'язати набувача надавати матеріальне задоволення онуку до досягнення ним повноліття. Право вимагати виконання обов'язків належить батькам останнього.
Набувач може бути зобов'язаний виконати також певні дії нематеріального характеру. Наприклад, відчужувач має право висловити у спадковому договорі різноманітні побажання: бути похованим на тому чи іншому місці, за тими або іншими звичаями чи традиціями, поряд з тими чи іншими раніше померлими; бути підданим кремації тощо. Відчужувач, однак, не може зобов'язати набувача виконати дії, які ображають його честь і гідність, обмежують його цивільну правоздатність (наприклад, відчужувач не може обмежити набувача у виборі місця проживання, у виборі подружжя тощо).
Право власності на майно за спадковим договором набувач набуває в разі смерті відчужувача (ст. 1302 ЦК). На набувача може бути покладено зобов'язання вчинити певну дію після відкриття спадщини, з чого постає питання відносно забезпечення виконання цієї дії. Тому в договорі пропонується обумовити, що право власності на майно до набувача переходить лише з моменту вчинення такої дії.
При розгляді відповідальності набувача за боргами відчужувача виникає низка питань: чи має право набувач відмовитися від виконання умов спадкового договору після смерті відчужувача за мотивами, що йому стало відомо про зобов'язання відчужувача після смерті останнього; чи може набувач після смерті відчужувача у своєму заповіті зобов'язати своїх спадкоємців виконати зобов'язання за спадковим договором?
У зв'язку з тим, що відносини, які виникають на підставі спадкового договору, не є за своєю природою спадковими, тому слід розглядати набувача не як універсального правонаступника відчужувача, оскільки спадковим договором може охоплюватися не вся сукупність цивільних прав та обов'язків, що належали відчужувачу за його життя, а лише речових прав, які належали відчужувачу на праві власності, звідси витікає що він не відповідає за борги останнього.

Стаття 1306. Особливості спадкового договору з участю подружжя
1. Предметом спадкового договору може бути майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також майно, яке є особистою власністю будь-кого з подружжя.
2. Спадковим договором може бути встановлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а в разі смерті другого з подружжя його майно переходить до набувача за договором.

1. Відчужувачами за спадковим договором можуть виступати не лише одинокі фізичні особи, але також подружжя або один із подружжя.
Специфіка укладення спадкового договору за участю подружжя або одного з них зумовлені тим, що подружжя є суб'єктом майнових відносин, у тому числі права власності, як на загальних цивільних засадах, так і на спеціальних умовах, зумовлених фактом їхнього перебування в шлюбі. При цьому розмежовують внутрішні відносини, що виникають лише між подружжям, та зовнішні, які виникають за участю подружжя з іншими особами. У першому випадку відносини регулюються переважно нормами сімейного законодавства, у другому — переважно нормами цивільного законодавства.
Ст. 64 Сімейного кодексу України надає подружжю право на укладання між собою всіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, яке є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності.
Предметом спадкового договору може бути майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також майно, яке є особистою власністю будь-кого з подружжя. Навіть якщо предметом договору буде спільне майно подружжя, згода витребуватися не буде, оскільки обидва з подружжя є учасниками договору. Якщо договір укладає один із подружжя і предметом буде спільне майно, то для посвідчення договору буде необхідна згода іншого з подружжя. Якщо спадковий договір укладається одним з подружжя, і предметом такого договору буде майно, яке є його особистою власністю, то згода нотаріусом не витребується, крім того в цьому випадку кожен з подружжя має змогу скласти окремий договір стосовно свого майна, визначаючи набувача та умови договору на свій розсуд.
2. Спадковим договором може бути встановлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а в разі смерті другого з подружжя його майно переходить до набувача за договором.
Однак спадщина та майно, яке є предметом спадкового договору, це зовсім різні речі та їх треба розрізняти, але в окремих випадках вони можуть збігатися.
У разі коли відчужувачем за спадковим договором є подружжя, він стає дуже схожим з заповітом подружжя. В обох випадках у разі смерті одного з подружжя його майно переходить до другого з подружжя. А у разі смерті останнього нотаріусом знімається заборона відчуження майна та право власності на майно подружжя переходить до набувачів.

Стаття 1307. Забезпечення виконання спадкового договору
1. На майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження.
2. Заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі, є нікчемним.
3. Відчужувач має право призначити особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після його смерті.
У разі відсутності такої особи контроль за виконанням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини.

1. При посвідченні спадкового договору, якщо об'єктом договору є майно, нотаріусом накладається заборона відчуження у встановленому порядку, про що робиться напис на всіх примірниках договору (п. 236 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Накладення заборони відчуження майна вноситься до спеціального реєстру заборон, а також реєструється в алфавітній книзі обліку заборон. Після вчинення нотаріальної дії відомості про заборону мають бути внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.
Якщо спадковий договір розривається або припиняється, нотаріус знімає заборону відчуження. У разі смерті відчужувача на підставі свідоцтва органу громадянського стану про смерть нотаріус знімає заборону відчуження та за письмовою заявою набувача припиняє дію спадкового договору.
2. З метою захисту прав сторін спадкового договору, забезпеченню виконання його належним чином актами цивільного законодавства передбачаються певні заходи запобігання. Заходом із забезпечення прав набувача є визнання заповіту, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі, нікчемним.
Але законом не передбачений заповіт є нікчемним цілком у тій частині, в якій вказано про розпорядження майном, яке передається за спадковим договором.
3. Частина 3 коментованої статті передбачає, що відчужувач має право назначити особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після його смерті, а у разі відсутності такої особи контроль за виконанням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини.
Однак ЦК не передбачив, які обов'язки виникають у виконавця спадкового договору щодо контролю за його здійсненням. Не передбачена також відплатність за виконання таких дій. Тому це положення потребує уточнення.
У разі призначення відчужувачем особи, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після його смерті, згода такої особи повинна бути нотаріально посвідчена.

Стаття 1308. Розірвання спадкового договору
1. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.
2. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.

1. Коментована стаття передбачає, що спадковий договір може бути розірваний в односторонньому порядку, як на вимогу відчужувача, так і на вимогу набувача.
Зокрема, спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.
2. Крім того спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.
Можливість такого розірвання договору на вимогу відчужувача іноді пов'язується з не¬виконання набувачем його розпоряджень, тобто застосовується як санкція за правопору¬шення, яка одночасно є засобом захисту інтересів відчужувача. Разом з тим розірвання спадкового договору на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача не є санкцією за порушення договору, а слугує лише засобом захисту інтересів набувача.
Слід зазначити, що й в одному, і в іншому випадку розірвання спадкового договору можливе лише у судовому порядку. Саме суд має встановити факт порушення спадкового договору або неможливість його виконання.
У разі коли спадковий договір розривається за рішенням суду, зобов'язання припиняється з моменту набрання чинності рішення суду про розірвання спадкового договору.
Якщо спадковий договір розривається, нотаріус знімає заборону відчуження.
Сторони можуть також розірвати спадковий договір за двосторонньою домовленістю, що оформляється додатковою угодою та підлягає нотаріальному посвідченню.

Пожаловаться
Комментариев (0)
Популярные заметки S4actie2
Реклама
Реклама