Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Автостопом навстречу счастью)

25 июня´08 12:21 Просмотров: 779 Комментариев: 6
Шипот, або Міфічна країна для кожного стомленого містом
Сейчас, когда за окном снежит, а кое-где зверские морозы, а может быть даже проблемы на работе или где-нибудь еще, хочется подумать и помечтать о чем-то хорошем. Я, например, вспоминаю Шипот.

Не знаю, доживет ли «Хай Вей» до лета, поэтому заранее хочу пригласить заочно всех своих собратьев по перу в первых числах июля в Карпаты.

Чому щороку на початку липня в карпатські гори, на галявину біля водоспаду Шипот, преться сила-силенна патлатого народу із усіх усюд, деяким місцевим аборигенам досі не зрозумілий факт. Тим не менше, вони не проти – нехай приїжджають, адже це тільки полегшує їхнє нелегке життя – можна трохи на
Шипотська ватра
цьому заробити – продати зовсім кислувате місцеве винце або самогонку.

Той, хто хоча б один раз потрапив сюди, неодмінно повернеться знову. І це не набридлий слоган із рекламної брошури про принади відпочинку у Карпатах чи Кіпрі, а правда.

Тут можна зустріти будь-кого і невідомо звідки. Мені він нагадує трохи острів з фільму “Пляж” (де знімався Леонардо де Капріо). Тільки тут немає конопляних полів, автоматників і акул. Зате є чудова природа, від якої можна спіймати більший кайф, ніж від найкращого наркотику.

Колись, ще на початку 1990-х років, неформали збиралися відпочити разом влітку на морських пісках Прибалтики. Приїжджали з усього колишнього Союзу, в основному добиралися автостопом чи на електричках, які вже давно отримали назву «собаки» (мабуть, за довгий «хвіст»). Хіпі ніжились на сонечку, розминаючи свої старі кістки, курили травку і мріяли опинитися в часи Вудстоку. Але після розпаду радянської системи кордони між колишніми «братніми» республіками втратили свою прозорість, а в практично безкоштовних електричках завелися невідомо звідки страшні ревізори.

Тому хіпі почали шукати собі іншу зручну місцевість, яка б задовольняла деяким насущним вимогам: десь у красивому кутку на природі, якомога далі від настирної цивілізації, там, де можна відключитися від світу, зустрітися з друзями та послухати музику, а головне, аби кордони були десь неподалік. Таке місце знайшлося на Закарпатті. Відомий ужгородський хіпі на ім’я Чарлі поїхав з друзями в гори і, на кінець, зупинилися на Шипоті. Було це в 1992 році.

З тих пір кожний літній Шипот неодмінно збирає різнобарвних гостей.
Посвячення у "шипотці"
Спочатку механізм «зльоту» був розроблений достатньо оригінально: всім своїм близьким та неблизьким Чарлі & компанія надсилали листівки із запрошенням, обумовлювалась дата та інші важливі речі. Тепер ці перші запрошення стали раритетом. Зараз вони також є, і щороку інші. Щоправда, розсилають їх тільки найкращим знайомим. Всі інші приїздять без запрошення. Вхід сюди для всіх вільний...

Що таке Шипот? Один з тих, хто його відвідав, на прізвисько Редиска, пише на Інтернет-форумі: “Шипот – це здоровезна галявина в горах поблизу найбільшого у Закарпатті водоспаду, який називається знову ж таки Шипот. Краса приворожуюча. Або, як казав мій приятель: "Романтика похмурої карпатської природи". Але славне це місце серед аборигенів зовсім не природою. Вже багато років галявина - місце збору всіх, хто вважає себе "неформалами", і просто зацікавлених. Спектр від панків до хіпі і толкієністів з усього СНГ, а також прилягаючої до нього Європи. В принципі, галявина велика, і можна взагалі поставити табір окремо і нікого не бачити. Всі розбиваються по таборах або по якихось ідейних признаках, або просто компанійських. Що можу сказати, так це те, що надзвичайно велика концентрація цікавих людей на кв. метр”.

Але коли мені кажуть, що тут збираються тільки наркомани – це неправда. Десь у підвалах новобудов ви їх зустрінете набагато частіше.

Шипот – це спроба відірватися від реальності. Тобто сам по собі вже наркотик. Тут існує аналог ідеального суспільства, де уживаються всі – люди різних
Водоспад Шипот – краса обалдіти!
уподобань. Тут немає поділу на бідних і багатих (можливо, намети у деяких більш модернові, а їжа більш різноманітна). Тут немає сутичок на релігійному підґрунті (хоча навіть серед панків трапляються справді віруючі люди). Тут всі разом (хоча стоять різними таборами). Тут мир і спокій (хоча зрідка трапляються сутички і нещасні випадки). Тут ніби все, як і всюди. Але чому сюди так хочеться знову приїхати наступного року?

13-річний Шипот вже давно має свої свята і традиції. В ніч на Івана Купала тут розпалюють величезну ватру з сухих 5-метрових смерек. Все відбувається біля центрального каменю посередині галявини, який міг би служити одночасно і пам’ятником, і тотемом. Можливо, тут у середні віки могли зробити язичницький вівтар для жертвоприношень... А зараз тут збираються поніжитися на сонечку або влаштовують зустрічі, або читають вірші і грають на гітарі або сопілці – для всіх.

Тут багато дітей і з кожним роком стає все більше. Молоді хіпі нарешті обзаводяться сім’ями (старі їх вже давно втратили через свій непостійний спосіб життя). Тому влаштовують такий собі “дитячий день”: діти малюють, що завгодно, і всі отримують подарунки: глиняні свистульки або браслетики із бісеру. Є навіть спонсор цього свята – редактор газети “РІО” Петро Гойс, сам колишній хіпі. Щоправда у нього тепер є постійна робота, імпортна машина, немає довгого волосся і потертих джинсів. Що краще – невідомо. Тим не менше, його також тягне сюди щороку хоча б на декілька годин. Що це – ностальгія за втраченою молодістю або щось інше?


Растамани
Останнім часом ходять плітки про те, що територію Шипоту можуть викупити. В цьому немає сумнівів – двохповерхові комфортні котеджі вже дуже близько підібралися до галявини з усіх боків. Заповідна зона навколо водоспаду також постійно і невпинно звужується. Нещодавно в Пилипці побудували нібито найбільший гірськолижний підйомник у Закарпатті. Старі хати викупають, зносять і будуть на їхньому місці нові – добротні, з євровікнами та всякими іншими прибамбасами. Можна вже не сумніватися, що там всередині є і джакузі, і вихід у Інтернет. Місцеві кажуть, що на Різдво сюди любить приїжджати сам Віктор Ющенко. У Подобовці за рік побудували дві однакові невеличкі хати, а всередині досі роблять ремонт. На подвір’ї – автомобіль з київськими номерами, на стіні наклейка “Так! Ющенко”... Можна не сумніватися, що новому президенту тут також подобається – подібних райських куточків в Україні залишилося зовсім небагато. Але і сюди семимильними кроками проникає цивілізація...

У цьому, на перший погляд, немає нічого поганого. Можливо, саме звідси буде починатися закарпатська Швейцарія? Ось тільки беруть сумніви – чи буде вона для всіх, чи тільки для обраних.
Карта-запрошення 1997 року

На будь-якій масовій зацікавленості зараз намагаються заробити грошей. Майже всі молодіжні тусовки зараз мають оформлений характер. Це, наприклад, фестиваль “Пепсі-Сігет” в Будапешті, де за вхід треба сплатити сотню доларів, або ж “Арена” на березі Боржави на Берегівщині (відбудеться з 8 по 14 серпня, день – 25 гривень). Тут є своя охорона, біотуалети, бари з напоями і сцени з гучними колонками. А головне – паркан – символ нашого суспільства. Будь-який паркан чомусь нагадує мені Берлінську стіну. І я не хочу бути “another brick in the wall” – ще однією цеглинкою у цій стіні.

На Шипоті всього цього поки що немає. Тут важко без сокири і казана. Звісно, не всі слідкують за порядком. Але останнім часом стали забирати з собою сміття, аби викинути внизу. Дехто навіть спеціально приїжджає сюди восени під гаслом “Приберемо Шипот!”.

Тут розумієш, що для того, аби послухати музику, не обов’язково потрібні підсилювачі. А замість світла є вогнище. Так гарніше, приємніше. Тут музика єднає, а не роз’єднує. Тут ходять босоніж, бо так хочеться. І так важко звідси повертатися назад – у пекельно-задушливі міста.

Насправді Шипот ніколи не закінчується. Бо він живе у душі кожного, хто сюди потрапив хоча б на декілька днів. Це як вічний кайф, якого насправді не буває. Це час спілкування, котрого так не вистачає внизу. Це жива музика, за яку не потрібно платити гроші. На Шипот також поки що не продають квитки. Хоча таку спробу зробила минулого року Пилипецька сільська рада – встановила шлагбаум і брала за вхід на водоспад по гривні (з іноземців – п’ять). Цього року, на щастя, шлагбаум зник.
А це веселе шипотське весілля...

На Шипоті можна за півгодини знайти сотню нових друзів. А можна і побути наодинці з природою – ніхто не заважатиме.

Сюди не запрошують усіх, а тільки найкращих друзів. Тому до кожного можна звернутися за допомогою. Бо друг мого друга – мій друг.

Може, тусовка Шипот – це той міф, якого так прагне наше стомлене суспільство? І тому його так хочуть найшвидше розтоптати – бо він не вписується у загальноприйняті норми...

Читати ще про Шипот:






_________________________________
Вот так друзья скоро уезжаю автостопом на этот замечательный фестиваль) Вернусь в середине июля) Или вобще ближе к концу) Так что можете пожелать мне попутного ветра)
Пожаловаться
Комментариев (6)
Отсортировать по дате Вниз
Lakota    25.06.2008, 15:37
Оценка:  0
Lakota
Хипяра, развлекайси....
Да будет лето!!! Аминь! :05:
Странник___    25.06.2008, 15:37
Оценка:  0
Странник___
Peace)))
АфигениЯ    25.06.2008, 14:14
Оценка:  0
АфигениЯ
Эх и я бы поехал.... Если бы не обязанности( :09:
Ветер в крылья тебе)
Странник___    25.06.2008, 14:14
Оценка:  0
Странник___
Все обязаности условны) Спасибо))
Голос_дождя  (аноним)  25.06.2008, 13:01
Оценка:  0
:1: :4:
Странник___    25.06.2008, 13:01
Оценка:  0
Странник___
) Вот так вот)))
Реклама
Реклама