Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Old habits die hard

25 июня´08 12:43 Просмотров: 253 Комментариев: 0
Шукаю автобус. Третій тиждень шукаю автобус. Стомлена як собака. Бажання є, нема сили. Нема досвіду.Сиджу пусто дивлюся в екран. Не те, що б я чекала його дзвінка.Італійська котиться в найчорнішу прірву, для чого романтика? котиться коту під хвіст.
Хочу собаку. Лайку.
Чесно мені хочеться в Верону, але не хочеться після двох днів немитій негламурній неготичній тусуватися по Вероні. Я вже нічого не хочу. Вірніше хочу, але я вже здавалося б стільки сил потратила.
Вчора був гарний день, здається я когось налякала своєю експресивністю. Хоча вчора я собі здавалася неперевершеною.
Grand Finale!!
Скільки сміття в моїй голові. Треба відфільтрувати мозги, хоча ні, бо половина львова ходить відфільтрованими даунами.
Здаєтсья виспалась, але спати далі хочеться.
Курва, я здається реально чекаю листа-дзвінка і ненавиджу себе за це. І не тільки за це. Розщебеталася вчора, розпустила хвіст, пахла найкращими парфумами, пів кілограма штукатурки.

На Домініканах висіла мертва паташка. Зачепилася лапкою під куполом і билася не в змозі звільнитися. Вольдемар хотів її пристрілити, я ж стояла і незворушно дивилася. Спочатку ми подумали, що це кажан, а потім розгледіли в кажані пташку.Щось було жахливе в цій агонії вирватися, трепеті крил. Вона і зараз там засохла, театрально і граційно розкинувши мертві крила.
Він знається на мистецтві, що вчора обламало мене. Югендштіль і я випадаю. Дзеркала його не гребли, все було бліц швидко.
Шукаю розклад поїздів і хочу реально спати. Чи гуляти?
Знімаю босоніжки, що розтерли шкіру на ногах до крові. Споглядаю мовчки.
Я й не думала, що вмію так кричати на людей. Всі аж прифігіли.
Як казав Вольдемар: "ти стаєш реальною сукою, за шо тебе і хвалю".
Навчилася просипатися і засипати так, як це робить він - встати напів сонній тинятися, шось співати, слухати музику.
Дивлюся в порожній мейл. Меседж фейсбук.Фак зем ол.
Це фк перебігати київськау магістраль на три полоси в один бік і три в інший. Вольдемар тоді не думав, просто біг зі мною за руку. Задоволення я отримала за двох, адреналіну теж, страху він отримав за двох, мені не було страшно. Мені було цікаво.
Чи то з дуру я вчора перлася по зеленій, хоча мені було не в той бік.
Якшо мсьє напише мені на фейсбук -я не відповім.Набридли предяви і клятви в вірності. Я нікому нічого не обіцяла.
Хоча все має свою ціну, для мсьє я не продаюсь. Смішно було, коли я сказала, шо кожна з нам має свою ціну. Боже, які вони були resentful,готові кинути каміння в мене розуміючи шо я сказала правду. Може просто ніхто не пропонував ціни?
Всі цінують лиш те, за що платять. Хтось платить нервами, хтось часом, хтось грошима.
старі звички всіх порівнювати.
Чекаю дзвінка на жаль.
Пожаловаться
Aida_Luciferi ограничила круг пользователей, которые могут комментировать заметку
Комментариев (0)
Реклама