Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

1

29 июня´08 1:18 Просмотров: 215 Комментариев: 0
так...нарешті докопався до нету...хоча насправді тут робити нічього))
треба вже щось і нацарапати...щось віршики в мене вже не пишуться( мабуть натхнення немає...крізь тільки всі бігають, щось мелять))) Настільки все остогидло...В житті стільки хламу, я маю на увазі не речі, а людей...бє))

Пробач мене - бо я чекав занадто тихо.
І пошепки гукав тебе вночі,
зробив тобі сліпе й самотнє лихо,
серденько твоє спік я у печі.

Пробач мені бо я не можу спати,
я знаю ти забула все давно.
Але мій птах не може вже співати,
не може він летіти все одно.

Пробач мені що не скажу у очі...
Бо твої очі мов вогні горять,
блищать в моїм вікні уночі.
Хоча насправді, мабуть сплять.

Пробач мені, що ти не прочитаєш цього,
пробач, що не впізнаєш тут себе.
Ти даш мені упасти на підлогу,
забути даш мені тебе.

Може не десь немає рифми але це повинно мати зміст лише для однієї людини яка скоріш за все цього ніколи не прочитає...сумно



Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама