Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Про спілкування в паркурі

7 июля´08 9:06 Просмотров: 507 Комментариев: 2
Я почав займатись паркуром десь в середині грудня 2006 року, тобто на даний момент – один рік і майже сім місяців. Це довго? Ні. Мало? Не дуже. Чого я досяг за цей період? Дуже мало, принаймні мені так здається. Може людина яка цим не займається скаже, що в мене досить не погано виходить, але я то знаю що є люди які займаються менше а навчились більше. Я звісно знаю, що кожен розвивається своїм темпом і це твердження по відношенню до мене в перший рік виглядало досить справедливим. Зараз же воно виглядає як відмазка.
Я почав займатись зі своїм однокласником, власне від нього я дізнався що є така штука як паркур. Я просто заніс йому диск з грою яку я в нього взяв, сіли про щось балакали, потім він мені показав кілька відео роликів які він скачав з інтернету. Я був просто приголомшений тим, що робили ці люди. Потім, як виявилось, в той же день він збирався зустрітись із одним хлопцем з нашого району, щоб він йому показав базові елементи. Я вирішив просто з цікавості піти з ними. От того дня все і почалось. Я досі точно не знаю чому я вирішив цим зайнятись. Людина яка більшу частину часу проводила за комп’ютерними іграми, регулярно прогулювала уроки фізкультури (про що я зараз дуже шкодую) раптом починає стрибати де тільки можна, разом з цим працюючи над своєю фіз. підготовкою.
Перші півроку я маже кожного дня тренувався з тим хлопцем. Не думаю що ми тоді могли один одному правильно вказати не технічні помилки, але кожен з нас мав моральну підтримку. Якщо щось не виходило підбадьорювали, коли бачили що хтось із нас збирається зробити щось, що зараз йому не під силу то могли зупинити і сказати, щоб він ще раз добре подумав. А найголовніше те, кожен з нас в будь-який момент, якби щось пішло не так, міг спертись на плече друга, як в переносному так і в прямому сенсі. Потім десь літом ми стали менше тренуватись разом, а потім наші зв’язки чогось обірвлись, ми майже не контактували, тільки іноді по телефону чи асьці. Приблизно місяць назад я з ним зустрівся, не озброєним оком помітно що він набрав кілька кг. Я не впевнений чи він тренувався той рік, коли я його не бачив. Але він був сказав, що хотів би знов почати тренуватись. Після того я його знов не бачив, тільки пару раз пререписувався по асьці, він казав що іноді вечором виходить потренуватись, але чомусь мені здається, що якщо він ще не повністю покинув паркур, то скоро це станеться. Я його не звинувачую в цьому і тим більше не хочу сказати що він слабак чи щось таке. Просто його життєва дорога пішла в іншому напрямі де для паркуру не має місця і це цілком нормально, не виключено що колись я буду в тій же ситуації.
Так от, вже приблизно рік я тренуюсь сам. За цей час значного приросту в кількості елементів які я вмію не відбулось. Щось трохи покращилось, щось залишилось на тому ж рівні, якщо не погіршилось. При вивченні нових елементів я обов’язково стикався з тим що не повністю розумів виконання, і робив помилки, а поруч не було нікого хто міг би правильно вказати на них. Звісно кілька разів я зустрічався з іншими трейсерами, але як на мене вони не ставились до тренувань досить серйозно, мені здається що для них це просто ще одна розвага, а може це я до всіх занадто придираюсь. Я дость леко міг би знайти кількох людей для того щоб з ними тренуватись в себе на масиві, але це знову ж таки не те. Для них паркур складається в основному з елементів акробатики, в той час коли я вважаю що основна ціль в паркурі – це якомога швидше подолання перешкод з мінімальною витратою енергії і максимальною безпекою. Я знаю, що який-небудь паркан можна перестрибнути боковим чи переднім сальтом. Але чи є це швидше? Ні бо після приземлення витрачається трохи часу на те щоб визначити своє положення в просторі. Ну а про безпеку я взагалі мовчу. Коротше кажучи з людьми на масиві в мене не склалось із-за різних поглядів на одну й ту саму річ.
Десь тиждень тому вирішивши, що сам я якщо і навчусь робити той елемент, то це буде ще через рік. Я вирішив звернутись за допомогою до трейсера в якого, судячи з його постів на форумі, було максимально близьке до мого розуміння паркуру, і ще коли я раніше його бачив на тренуванні, то звернув увагу що він не якийсь безбаш, а просто людина яка працює над собою і на тренуванні нічого не робить на ризик, чи на публіку. Серед трейсерів він відомий як Сенс. В мене було питання по двом елементам, він мені відразу вказав на ті помилки які я сам знав, і на ті про які я навіть не здогадувався, і дав рекомндації по тому як їх виправити. Я не скажу що я відразу ті елементи почав робити ідеально, але я вже знаю що мені треба зробити щоб до цього дійти. Після того як він мені це все пояснив я тренувався собі, а він собі. Тренувались ми на тому місці, яке в даний момент є для мене основним. Так от, він у своєму тренуванні задіював елменти навколинього середовища так, як мені і в голову не приходило.
Я зрозумів одну річ: важливі як самостійні тренування, коли ти відточуєш елемент, так і тренування з іншими, бажано більш досвідченими за тебе трейсерами.

Для чого я це все написав? Хз, написав той написав :)
Пожаловаться
Комментариев (2)
Отсортировать по дате Вниз
Timing    10.07.2008, 19:20
Оценка:  0
Timing
:62:
Тренуйся, йди до цілі, і ти її досягенш.
Ivan_ST    10.07.2008, 19:20
Оценка:  0
Ivan_ST
дякую за підтримку
Реклама