Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

..

10 июля´08 15:33 Просмотров: 271 Комментариев: 0
час тече повз.
життя кипить десь далеко.
в моїй кімнаті не відчувається зміна дня і ночі.
не зрозуміло, чи це ще ніч вчора, чи вже ранок завтра.
багато думок, паперу, олівців і книжок.
дуже мало людей. мінімальна кількість людей і слів.
купи, гори ідей і задумок.
відчуття, що я колись розучусь говорити.
всередині щось сильно тріпоче.
це щось боїться, що світ зовнішній останочно викине мене. запхає у світ всередині по самі вуха.
я щось створюю знову і знов, показую, тичу це іншим і знов ховаюсь у себе.
власне це не має сенсу.
якщо я перестану тикати всіх в своє носом, від цього воно не перестане існувати.
а чи хтось прийде в мою кімнату, потурбує моє ізольоване існування і спитає, що в мене вже є нового подивитись?
питання не в "комусь". а саме в "них". в тих, чия думка важлива.
хто я?
а ти...
що є?
те, що вчора, чи те, що сьогодні?
бачу то величну ідилію, то нездоланну прірву.
мені так іноді хочеться читати думки....
ну хоч на одну хвилину...
щоб дізнатись, яке до мене ставлення...
якщо.... - то я дам, що завгодно і стільки свободи й уваги, скільки необіхдно...
а якщо ні.... - то в чому сенс........
тому сенсу нема
і...


Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама
Реклама