Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Депресивно-психоделічна новела «Форель»

12 июля´08 21:03 Просмотров: 318 Комментариев: 1

Лезом, по юній блакитній вені… Достатньо тільки раз провести, і ти знаходишся десь там. Кров ллє рікою, твоє тіло, занурене в безмежну червонінь. Вже майже не відчуваєш своїх рук, кровотеча стає все сильнішою. Ті очі на пів закриті. Мозок відмовляється працювати. Темінь. Вона усюди. Потихеньку, і вже зникло зображення. Так… ти отримуєш від цього стану шалену насолоду. Бо ти хотів цього, але головною метою була смерть. Напевно й тому, ти зачинився в порожній кімнаті відчаю. Хтось кричить твоє ім’я. цього ти вже не відчуваєш. Бо ти лише насолоджуєшся своїм довгоочікуваним станом. «нє.. не-тре-бба. Не хочу.. » - дивно, що ти ще здатний вимовляти якісь слова. Все ж таки, врятували. Недоумки, ви ж не розумієте, що цим лише вбили…
Твої відчуття відсутні. Бо душа літає в небі, споглядаючи на кволе тіло, що везуть в лікарню. Вона не відлітає далеко, бо знає, що треба повернутися назад. Туди, до хворого мозку, хворої свідомості, бердових думок, і убогого світу. Не хоче.. змусять. Це лише перша твоя спроба дати їй волю. Вона не закінчилася успіхом. На жаль. Та все одно, не здавайся. В тебе все вийде. Ти отримаєш те, що хочеш. Смерть, най жаданий подарунок. Пам’ятай, ти робиш все правильно..


***
Лікарня. Над тобою стоять люди в білих халатах. Вже ти їх бачиш. А вона в тобі. Вона повернулася, твоя душа… сидить в тому тілі і плаче, бо в неї забрали довгоочікувану волю. «Фак. Фак. Навіщо? Навіщо ви чіпали мене?». Та відповідь проста, вони не хочуть тебе втратити, а ти бажаєш.. втратити себе.
Потім пішли тяжкі дні, тижні, місяці одужання. Весь цей час, всі твої думки були про неї. Про ту, якої ти прагнеш більш за все на світі. Ти хочеш її. Мрієш, бути з нею вічно, всю вічність. Це смерть. Так. Вона в твоїй голові вже давно.
«Я знаю, що я хворий » - кажеш ти знову і знову психіатру. Та всі лікарі вважають це лише грою гормонів, і впливом субкультури. То є найважчим, вижити після самогубства. Батьки не бажають з тобою розмовляти. Ніхто не хоче тебе зрозуміти, зрозуміти твої вчинки, дії, думки, світогляд. Та тобі на це байдуже. Бо ти звик, до цього вічного нерозуміння. Але це не є причиною твого бажання померти. Причин немає …

… Мікрочастинки відчаю, і тугою за нею, проникають в твій мозок, утворюючи там безмежні чорні квіти твоїх бажань. Бути там, десь в глибині синіх вод, і мати примітивні відчуття як в риби. Твоєї най улюбленішої форелі. Повна відсутність геть всього. Життя в первісному світі як раніше. Тоді було добре, а зараз панує відстійна цивілізація. Від якої смердить, наче від купи лайна, у яке ми зариваємо себе.
Хочеш вирватися звідси. В гори. Жити без людей. В справжньому житті. Та стіни одиночної камери псих лікарні тобі цього не замінять. Тому ти вдаєшся до брехні, яку ти ненавидиш більш за життя. Тепер ти нормальний хлопець. Звичайний цивіл, що ходить на пари, і слухається батьків. Немає депресивних текстів, вони замінилися на вірші про природу і пластикове кохання, немає важкої музики і чорного кольору… наче б то і не стало тебе. «Які ви всі примітивні! І ведетеся на все. Достатньо мені було стати таким же приземленно-примітивним, і ви повірили, що я як ви всі. Мені смішно! Ви дозволяєте мені все, бо я вам подібний. Недоумки… ви просто синтетичні і несправжні. »

***
Вже не буде насолоди. Бо твоя кохана смерть буде швидкою. Падіння з найвищого хмарочоса міста. Ніхто не завадить. Ти хочеш як найшвидше. Ти готовий. Ти все життя до цього готовий. Бо то найсильніше твоє бажання…
В кишені чорного плаща лежить клаптик паперу: «прошу спалити мої фізичні рештки, а потім випустити в воду… саме в ті води, де водиться форель. Не потрібно пхати моє тіло в ту землю, щоб потім воно згнило, і його з'їли хробаки. Смерть, це моя мати, що народить мене ще раз, в світ, де не буде вас.
Не кажу «до зустрічі там», бо туди, куди йду я, вам навіки зачинені двері. Тому, прощавайте. Живіть довго, і насолоджуйтесь вашим штучним щастям. Якого ніколи не існувало для мене. Бо я не бачу нічого штучного, а природного у цьому світі вже майже не залишилося… »

Посміхнися смерті, що тебе воскресить. Насолоджуйся своїм прекрасним початком. Квитком у вічність…


28.06.2008 Партеніт
Пожаловаться
Комментариев (1)
Devushka_    12.07.2008, 23:21
Оценка:  0
Devushka_
Партенiт так, там таке пишеться.
iнший свiт далеко вiд дому, а почуття тi ж.
Реклама
Реклама