Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Карпатська легенда

19 июля´08 19:18 Просмотров: 847 Комментариев: 12
Одного разу, подорожуючи Карпатськими горами, довелося мені потрапити в страшну негоду. Оскільки вийшов я рано-вранці, коли не було жодного натяку на майбутню зливу, то навіть парасолька здалася мені зайвою. Проте погода змінилася миттєво – вітер надмухав величезні темні хмари, на горі почалися завчасні сутінки, знялася важка злива із громом та блискавками.
За деякий час, мені таки вдалося дійти до хатинки знайомого лісничого, діда Пилипа. Він зустрів мене з усмішкою та запросив до теплої кімнати, грайливого тріскотіння вогню у каміні та міцного гарячого вина. Старий був щиро радий, що я, хоча й раптово, проте все ж таки завітав. Йому не вистачало компанії. А більше за все, йому не вистачало слухачів. Адже він знав безліч місцевих легенд, проте бавити або заколисувати ними було майже нікого: два його сині давно вже були дорослими самостійними людьми, а онуки жили у місті й нечасто приїздили у гості до свого дідуся.
Я ж, трошки зігрівшись та прийшовши до тями після двобою з грозою, вирішив зробити старому приємність:
- Діду! Ви ж стільки всього знаєте про ці краї. Розкажіть щось, якщо на то є ваша ласка.
Старий Пилип лише посміхнувся у довгі свої вуса, наче тільки на це й чекав, витримав паузу і почав свою неквапливу розповідь…
* * *

Знаєш, друже, що чарівною є сьогоднішня гроза? Не знаєш… Ну то я розповім.
Колись давно жили два закоханих серця. То було два чистих, чудових серця, що зустрілися ще в дитинстві. Їх носіїв звали Марічка та Петро… Коли вони були ще зовсім малі, він врятував їй життя – вона мало не потонула у стрімкій та скаженій гірській річці. З тих пір і починається ця історія…
Йшли роки, діти перетворилися на прекрасних юнака та дівчину. І однієї весни з новою силою спалахнуло їхнє кохання. Теплими ночами вони тікали на пахучі луки, ніжилися о соковитій траві, милувалися зорями. Там їхні вуста вперше вимовили слова любові та подарували перший ніжний цілунок… Вона заплітала квіти у його волосся, а він шепотів, що немає очей чарівніших. ніж у його коханої, не існують вуста миліші, ніж у неї, немає в світі іншої такої рідної та близької, такої шалено коханої. А місяць та ясні зорі були йому свідками…
Проте жодне щастя не може бути вічним. І на їхньому небосхилі почали з'являтися хмари. Стала Марічка красунею, яких світ не бачив. І захтів одружитися з нею Вадько Лихвар, зла та підступна людина, яка нічого не цуралася, аби лише задовольнити свої забаганки. Так сталося і цього разу, коли Марічків батько мало не вилами вигнав з хати його сватів. Зв'язався Вадько з силою нечистою, пішов до знайомої відьмарки до хащі лісної. Забажав він вбити суперника підступом…
Заманив він Петра на вершину гори, що зараз Петровою і зветься, сказавши, що у небезпеці його Марічка. Коли вони дійшли Вадько вилив на закоханого зілля, що його зготувала відьмарка…
Грім прокотився горами, що аж у вухах загуло. Прибігли хмари, замерехкотіла блискавка у своєму скаженому танці… а парубок стояв, наче вкопаний, ніби не помічаючи, що сніг, який зненацька влітку став ховати під собою все навкруги, за декілька хвилин вкриє і його… Так лише здавалося. Хлопець все бачив, проте не міг ворухнутися…
Наступного дня тільки й балачок було, що про грозу та про зникнення молодого Петра. Все селище гуло, наче вулик зі стурбованими бджолами. Декілька разів збиралися люди шукати Петра, проте все марно…
А Марічка з горя виплакала собі всі очі, а одного дня теж щезла…
З тих пір існує повір'я, що душа Петра ще й досі жива, проте зачаклований сніг не пускає її на волю і коли він розтане, закохані знов будуть разом на небесах. А ще кажуть, що Марічка перетворилася на хмару. Вона літає світом у пошуках свого коханого, але так і не може його знайти. Так, облетівши цілий світ навкруги, вона повертається до цієї гори та плаче з відчаю… Дощ – то її сльози, грім – то її зітхання, вітер – то її подих…
- Спробуй краплини на смак, – сказав мені казкар. – Вони солені…
Пожаловаться
Комментариев (12)
Отсортировать по дате Вниз
Луна_в_ладошках    24.07.2008, 15:01
Оценка:  0
Луна_в_ладошках
Дуже гарна мова...Вишукана. Але не схожа на карпатську)
Cuentista    24.07.2008, 15:01
Оценка:  0
Cuentista
Спасибо:)
А это даже и не попытка подражания карпатській говірці. Мне и на простом литературном или скорее относительно литературном украинском писать нелегко:)
kukuruku_fish    20.07.2008, 00:35
Оценка:  0
kukuruku_fish
Да, я когда сама узнала, то же удивилась :01:
Cuentista    20.07.2008, 00:35
Оценка:  0
Cuentista
=))))
kukuruku_fish    20.07.2008, 00:13
Оценка:  0
kukuruku_fish
Почему же "кошмар"? :05:
Cuentista    20.07.2008, 00:13
Оценка:  0
Cuentista
Ну... Может и не кошмар... Но это так неожиданно))
kukuruku_fish    19.07.2008, 23:49
Оценка:  0
kukuruku_fish
Боже упаси! переводить песни гиблое дело :01:. Мне очень понравилось, хоть и намучалась, но я наверное мазохистка :01:
Cuentista    19.07.2008, 23:49
Оценка:  0
Cuentista
Какой кошмар узнать такое про родную Крестную!)

Спасибо...
kukuruku_fish    19.07.2008, 23:37
Оценка:  0
kukuruku_fish
Нет-нет, стилистически прекрасно написано. Как песня просто, только мне читать было тяжело - я ж не знаю украинский :01:
Cuentista    19.07.2008, 23:37
Оценка:  0
Cuentista
Ну, значит и читай как мелодичные созвучия...))
Хочешь, переведу?)
kukuruku_fish    19.07.2008, 22:50
Оценка:  0
kukuruku_fish
Ясно, Ты хочешь меня научить украинскои мови. :01:. что-то там поняла :01:. Все умерли, но.. не до конца. Есть повод не оставлять свои мечты. Хоть капли дождя всё таки сладкие :01:
Cuentista    19.07.2008, 22:50
Оценка:  0
Cuentista
Угу)) вышло не оч... Это так, была проба пера рідною мовою) как заявили авторитетные источники, не оч...

Ну, а эти вот солЁные!)))))
Реклама