Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Муракамі.

22 июля´08 15:31 Просмотров: 432 Комментариев: 7
Я так і не змогла полюбити Муракамі.
Хоча вкотре вже чесно спробувала.

Збірку ранніх оповіданнячок року так 1980-83го я читаю в транспорті та на обіді. Тільки через те, що слабо уявляю, як гризтиму котлету і читатиму Оруелла чи Переса Реверте.

Оповіданнячка схожі на тушені кабачки з цибулькою, горошком та сельдереєм, які вже кілька днів є єдиною моєю їжею вдома.
Смачно та ароматно, і в процесі поїдання пробуджує найприємніші відчуття й найдобріші асоціації.
Із натяком на зміст.
Проте лише з натяком. У кабачках так натякають на присутність м"яса цибуля і чорний перець.
Але в підсумку - жодного відчуття, що наївся.

Печально, коли в тексті нема нічого цікавого, окрім особистості автора. Значить, авторові самому нічого, окрім себе, не цікаво.

В цих оповіданнях живе чоловік - цілком ординарний, віком 30-40 років, врівноважений і достатньо занудний, проте не без проблиску фантазії й образного мислення. Недарма його із твору в твір переслідують тюлені й Чоловік-Вівця.
Він постійно пригадує своє минуле і переконує, що воно було кращим, ніж сьогодення, - хоча занудою він тоді був таким самим. Але чомусь у 20-річних завжди все врешті виявляється краще, ніж у 40-річних.

"Где мои 17 лет" - це єдина річ, якої людина не може досягти у 40-річному віці. А надто - якщо вона вже досягла всього іншого.

Ну то й що. Колись і мені буде 40, і я буду занудна, як Муракамі.
Я підійматимусь цим же ескалатором на Шулявці, і буду пригадувати, як піднімалася ним же... коли?
О, сотню років тому.
Тоді я писала щоденник.
І не шкодувала свого часу на Муракамі.
І могла собі дозволити розкіш вважати, що читати книжки важливіше в житті, ніж зустрічатися з хлопцем.

А в травні 2008-го (начебто 2008-го, на якому ж я була курсі?) в Києві проходив фестиваль сербського кіно. Ми з А. теліпалися вдвох з останнього сеансу о першій ночі. Він провів мене на метро до цієї ж таки Шулявки, і навіть піднявся зі мною на нижчому (довшому) ескалаторі. І ніяк не хотів відпускати мої руки і мій погляд, а я сміялася і казала, щоб він вже тікав, бо запізниться на останній поїзд - ночуватиме з бомжиками в метро...
"Ну, бувай. Слухай, правда ж запізнишся! От чудак..."
Мне нравится! Понравилось: 1
Пожаловаться
Комментариев (7)
Отсортировать по дате Вниз
МатериалистЪ    24.07.2008, 10:38
Оценка:  0
МатериалистЪ
За що ж мені любити "Самураїв"?
Насправді до Японії я ставлюсь досить таки нейтрально, бо полюбляю їхні товари :01:
charodijka    24.07.2008, 00:18
Оценка:  0
charodijka
сьогодні я читала твої нотатки.я так завжди роблю.довго не читаю.а потім читаю все разом. і подумала..що твоє життя складається із слів. постійно.писати писати писати.ніби все можна розкласти в написане. писати писати..літерки..літери..літерища ..життя..якось відчула..трохи боляче...може перебільшила..може відчула себе...
не знаю.
якось так.
Пустельник_    24.07.2008, 00:18
Оценка:  0
Пустельник_
...а ще є щоденникотерапія.
Розкласти все у стопочки по поличках і прикрасити бантиками. Ніщо інше так не допомагає.
У всякому разі, гарний вихід, коли хочеться гвалтувати близьких людей своїми особистими проблемами....
fert_animus    23.07.2008, 00:13
Оценка:  0
fert_animus
и буду солидарна...я не люблю Харуки...а пост - красивый)
Пустельник_    23.07.2008, 00:13
Оценка:  0
Пустельник_
начиталась красивых слов.. навеяло))))))
МатериалистЪ    22.07.2008, 21:52
Оценка:  0
МатериалистЪ
Мені Муракамі також не сподобався. Якийсь він химерно-депресивний.
Пустельник_    22.07.2008, 21:52
Оценка:  0
Пустельник_
З вами і так все ясно, пане)) не любите ви Японію.....))))))
Реклама