Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Может ли любовь быть неразделённой?

24 февраля´05 19:40 Просмотров: 315 Комментариев: 0
И всё-таки те древние греки были молодцы: у них есть «эрос», «филео» и «агапе». А у нас только «любовь». Правда, выручает наше двуязычие – ведь в укр. языке есть «кохання» и «любов». Не совсем, как у греков, но уже лучше .
Звичайно, це моя особиста думка. Я думаю, що кохання може належати тільки двом. Тобто, якщо я «кохаю» дівчину, а вона мене – ні; або я «закохався» і не освідчився у цьому їй, я не можу називати це коханням. Це симпатія. Це приязність. А «нерозділене кохання» - це егоїзм. Якщо дівчина мені тільки симпатизує, згодна товаришувати, то чому я маю дошкуляти їй своїм «коханням»? «Насильно мил не будешь.» Звичайно, є й інша крайність – апатичне очікування, фаталізм. Але мова не про це.
А якщо навіть не симпатизує? Одна дівчина колись мені сказала: «В любви, как на войне – все методы хороши.» Я з нею не згоден. Кохання – це як дитина у двох батьків. Не може хлопець виносити дитину. Не може дівчина завагітніти сама по собі. Дитина зачинається у спільному бажанні, спільному русі двох душ. Коли Він і Вона зрікаються себе, свого егоїстичного бажання лише брати та відроджуються задля обопільного збагачення в одному душевному тілі, як той Фенікс. (Дитина, безсумнівно, і має бути плодом саме такого кохання.)
Ось що я хотів сказати всім цим: кохання –"перша дитина", життя якій дають батьки. Він і Вона.
Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама
Реклама