Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Сон

9 апреля´05 0:07 Просмотров: 380 Комментариев: 4
Стою. Шматує вітер часу живе єство
На лезі вічності між «буде» і «було».
Розчахнута душа і квилить розум.
А тіло хоче сонця і тепла.
Чи може забуття.
Пливу. Стискає океан буття
Грудей нечутний подих.
Подив
Тріпоче у сполоханих очах.
Жах.
Зринає у напівзабутих снах.
Там, де крило зламав далекий птах.
Де в нікуди веде стежина
І божевільний дід блукає
З німим оскалом на вустах.
Пожаловаться
Комментариев (4)
Отсортировать по дате Вниз
Виола    31.05.2005, 13:09
Оценка:  0
Виола
Я не аноним:) я Виола.
walnut    31.05.2005, 13:09
Оценка:  0
walnut
:)
  (аноним)  31.05.2005, 13:09
Оценка:  0
Это собственное сочинение?
walnut    31.05.2005, 13:09
Оценка:  0
walnut
Да
Реклама
Реклама