Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Сенс

19 апреля´05 13:46 Просмотров: 338 Комментариев: 3
Невже так довго не писати
Можливо в світі і для мене?
Це наче часто помирати
і дихати лише для себе.
Невже це треба для кохання?
Не треба... це лише омана...
І лиш побачити востаннє
Ті пасма білого туману.
Як часто вже стає весною
Мені погано, тихо, сумно,
І, наче талою водою,
Все змиється - уже безлюдно..
Як поступ долі до зірок -
Так волі поступ до кохання.
Та от іще один рядок -
І бачимось уже востаннє..
Не знаю я навіщо сум
Для долі людства - це безглуздо
І тільки звуки дивних сурм
Не роблять в нашій долі пусто.
Я так змарніла, та жива,
І довго ще на цій планеті
Я буду деяким зіркам
Яскраво заважать світити.
Не хочу тиші забуття -
Хочу злетіти феєрверком!
І вже не буде вороття -
Хоч як не плач тоді посмертоно...


Оленко, зірки з вірша - це не ти. Вибач за вимулений повтор... так вийшло...
Пожаловаться
Комментариев (3)
Отсортировать по дате Вниз
  (аноним)  20.04.2005, 01:36
Оценка:  0
Дуже гарний та приємний вірш!
А ти, україночко, не хворій!!!
Dreaming_girl    20.04.2005, 01:36
Оценка:  0
Dreaming_girl
Дякую всім!!!!!!!
Живая_    19.04.2005, 23:18
Оценка:  0
Живая_
Ти ростеш! Ти сягаєш висот! Скоро вже поперепльовуєш усіх. Мені дуже сподобалось. Дуже!
Реклама
Реклама