Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Я вчилася науки розставань...

18 мая´05 2:10 Просмотров: 584 Комментариев: 1
"Щось зрушилося в світі:хтось кричав
Крізь ніч моє ім'я, неначе на тортурах,
І хтось на ганку листям шарудів,
Перевертався і не міг заснути.
Я вчилася науки розставань:
Науки розрізняти біль недужний
І біль животворящий(хтось писав
Листи до мене й кидав їх у грубку,
Рядка недописавши).
Хтось чекав чогось від мене, але я мовчала:
Я вчилася науки розставань."

Вчися, не вчися... Яка різниця? Не можливо звикнути, не можливо примусити себе забути, якщо кожна клітиночка тебе викрикує його ім'я. І так і живеш, кричиш внікуди і вимагаєш допомоги. Але ні, нема тобі її. Добре, спробую самостійно!
Що зробити? Вбити себе зсередини? Нема питань, спробую!
Спробувала...Себе вбила, пам'ять та біль залишились. Ось так і живеш: тебе нема, давно вже зникла, але вони залишились, тепер вони-це ти. Ти перетворилась, ти змінилась, тебе більше не впізнати. Твоє ім'я-Біль. Приємно познайомитись.
Пожаловаться
Комментариев (1)
Живая_    18.05.2005, 16:23
Оценка:  0
Живая_
Знаєш. Науки розтавань... Так, розходитися боляче, знаю сама. Пречудово знаю. Тобі ніхто зараз не допоможе, ти нікого не почуєш і не впустиш до себе. Спочатку треба час. Я ненавиджу це слово, але воно має певний сенс. Усьому свій час. Усьому своя пора. Просто треба бути. І, можливо, вчитися. Та краще б такої науки не знати.
Реклама