Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Who wants to live forever?

6 февраля´10 1:13 Просмотров: 1127 Комментариев: 9
Я просто ніякий. Загублений і хворий. Вже чотири дні веду себе як шизофренік, що втік із лікарні і намагається шифруватися, проте його єство бере своє. Граю у якісь тільки мені зрозумілі ігри, жартую лиш мені зрозумілі жати, всіх дивую, іноді розважаю, іноді лякаю. Я це роблю, бо мені страшно самотньо, а їм подобаються мої ігри. І всі кажуть, що я якийсь не такий як зазвичай, проте щоб хоч один запитав у чому справа… Вчора бачився із Нею. Побачились, попили кави/чаю, поговорили, розійшлися… Ми різні. І справа не в тому, що я не вона, вона не я... У мережі ми не такі як у реалі. Вчора я був сам собі неприємний, коли був із нею, хоча, здається, нічого дивного я не зробив, я був собою, проте у її контексті я наче перевтілювався на своє чорне єство… З нею взагалі добре, але вчора... Це можна пояснити та виправдати усіма її бідами, проте в мене закрадається думка, що справа зовсім не у ній, а радше в нас – ми можемо бути гарними і розумними, підходити одне одному, добре виглядати разом, але… Скільки ми вже так поводимось? Як так? Так це ніяк! Це вже досить тривалий час і здається нам обом уривається терпець… І все це було б саме так, якби на завтра усе не повернулося на старі позиції…
Телефон знову глючить, тільки тепер вже інакше, тому гарантія напевно не діє – курва, він такий оригінальний і різноманітний в мене.
Самотність, як же вона мене з’їдає. Вона обійняла мене і не хоче відпускати – хоч чіпайся руками за інших, хоч дивився у мікроскоп на свої брудні руки… 
А найстрашніше, що нічого не змінюється… Стараюся, щось вигадую, пишу, читаю, ламаю комедії, а все так само… А мрії вивітрюються, а дні йдуть… Куди не кинься – усе руйнується, а щось вже давно зруйновано, і немає надії: ні кохання, ні фінанси, ні дружба, ні щось інше… Є лиш мрії, але це все більше нагадує мені міраж у пустелі, ніж потенційну реальність… Складається враження, що Господь мене випробовує, знову і знову даючи щось зрозуміти, і воно не скінчиться само собою, а я просто не тямлю, до чого саме я маю дійти…
Буває таке, що душа болить. Я не знаю де саме вона, але я її відчуваю. При чому відчуваю найчастіше саме тоді, коли мені або дуже добре, або дуже погано; рідше, коли вириваю мить із часо-простору і смакую нею. Душа це наче орган, який не має пасивного чи лімінального стану, – він завжди має вириватися з тіла, а решту часу просто спокійно спати, наче його і не існує. Коли щось усередині болить і цю біль не спинити, не перебинтувати, не замазати, не зашити, не втамувати алкоголем, мастурбацією, дурненькими/закоханими дівчатами чи навіть шоколадом, то знайте, це душа болить. Якби існувала хвороба рак душі чи душевна імпотенція, то це були б найбільші епідемії в сучасному світі. Що мені потрібно для одужання? Жодних антибіотиків, стероїдів чи випромінювання із хіміотерапією. Рак душі лікується лише часом. Тривалий час у нормальній атмосфері, у нормальному стані… Усю свідому частину свого життя, навіть відпускаючи якісь біди чи проблеми, навіть відмовляючись та скидаючи тягар, я все одно знаходив і переживав негаразди, тож це наче та рана, яку знову і знову розколупують, це та рана, яка ніколи не затягнеться рубцем, бо на мертвих рани не заживають…


Мне нравится! Понравилось: 3
Пожаловаться
Комментариев (9)
Отсортировать по дате Вниз
Ivan_ST    06.02.2010, 18:09
Оценка:  0
Ivan_ST
Самотність... Іноді я думаю, що є люди які просто не створені для спілкування з оточуючими...
Timing    07.02.2010, 00:59
Оценка:  0
Timing
так чи інакше, але людина істота соціальна...
Роман_Андреевич    06.02.2010, 16:48
Оценка:  0
Роман_Андреевич
в тебе, як завжди, проблеми (
Timing    07.02.2010, 00:58
Оценка:  0
Timing
чи то карма, чи то янголам сумно... як би я хотів щоб проблеми нарешті скінчилися, не знаю навіть чи ти собі уявити то можеш, як сильно)
Роман_Андреевич    08.02.2010, 19:49
Оценка:  0
Роман_Андреевич
кожному дана своя цистерна (с) скоро в тебе все буде добре )
Timing    12.02.2010, 00:27
Оценка:  0
Timing
Це тому що я видаюся милим малим, чи тому ща замахав уже всіх своєю меланхолією?)
А може іноді люди заслуговують на це, хай якими б гарними чи смішними людьми вони і не були?...
Сартр колись сказав, що усі є Ад (пекло), нам же лишається лиш додати, що усі є Ад, і Сартр теж...
Роман_Андреевич    12.02.2010, 12:16
Оценка:  0
Роман_Андреевич
Ну скажемо так: хороших, позитивних заміток в теба мало)) в основному ниття якесь. Треба ж позитивніше до життя відноситись, навіть, коли все заїбало)
gone_B4_daylight    06.02.2010, 01:33
Оценка:  0
gone_B4_daylight
Інколи, відповіді і рішення ховаються у нас самих, але ми їх не знаходимо,бо шукаємо їх в чомусь іншому.

Загоїти можна будь-які душевні рани, тільки треба знайти СВОГО "лікаря"...
Timing    07.02.2010, 01:00
Оценка:  0
Timing
дякую
Реклама
Реклама