Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Весняний нарис

22 марта´10 10:21 Просмотров: 490 Комментариев: 0

Сьогодні ввечері хлопців виряджали в армію, мене скрізь запрошували, та мати не пустила, відчим її навуськав, добре що заснули вже. В хаті  спекотно, задушливо,  а ще тільки ж травень добігає кінця. Вже  майже все одцвіло з дерев, а квіти пахнуть солодко як на дощ ніби. Ще ці  жаби на річці кумкають про щось своє.

 Потихеньку вийду на свою гойдалку, вдень гойдатись соромно, дівка вже, а вночі, ніхто не побачить.

О, як холодить вітерець, заглядає під довгу сорочку, розвіває  довгі чорні коси.  Десь далеко грає музика, виряжання…

З старої груші дички, до якої причеплена гойдалка,  осипаються  останні пелюстки, іделічна картина… Не вистачає лише якогось з залицяльників, та що їм вони всі гецають на виряжанні, а я тут, маленька відьмочка з розпущенним волоссям

на гойдалці в довгій нічній сорочці.

             І він таки прийшов, той хлопець з другого краю села, його мусили, забрати до армїї за тиждень, вправно перемахнув через паркан, стояв поруч, розгойдував гойдалку, потім зупинив різко, що я заточилася і просто впала йому в обійми, мов стигле яблучко...

На мить притиснулась, відчула собою його збудженність, що навіть через джинси припекла мою ногу, заставила сердце зойкнути і скотитись вниз, а там розтектись приємним теплом..    Так же різко вдштовхнути його від себе, відчувши тільки легкий поцілунок у скроню,  бач що здумав - крутнула хвостом і притьмом в хату.

Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама
Популярные заметки