ДНЕВНИКИ

Вона любила музику Баха Йогана Себастьяна і захоплювалася творами Баха Річарда.

Вона вірила у спорідненість душ і шукала свою половинку: чоловіка який здатен розділити її  інтереси та погляди.

Вона безліч раз помилялася, але віра її не зменшувалася.

От одного разу на просторах Інтернету, Вона натрапила на чоловіка, який так писав! Чим більше Вона читала, тим більше розпалювалася її уява. Вона переконувала себе, що це вже точно Він!

Вона почала писати йому листи, і чим більше Він давав знати про свою не зацікавленість у ній: тим більше Вона зацікавлювалася ним. Вона наполягала на зустрічі. І тут її чеколо певне розчарування, яке Вона не видала: ні його зовнішність, ні манера триматися і говорити не були такими як Вона увляла...

І коли Він наступного разу запросив її назустріч, Вона це сприйняла без особливого ентузіазму. Розмова в кафе, в якій в нього почався раж від самого себе,  була їй нестерпно нудною, але Вона намагалася не подати вигляду і якось її підтримати її... І коли Він запропонував її розрахуватися за себе це її не здивувало, але все таки неприємно вразило...

Вийшовши з кафе Вона поспішно направилася і до метро, і майже впихнула його в потяг і облегшено видихнула, що їм в різних напрямках...

Це була їх остання зустріч, після якої Вона остаточно вилікувалася від хвороби безглуздиого і поспішного самонакручування...

 П.С.

Це істрія про мадам Л - дуже даня історія ще задовго до того як вона стала мадам;))