Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

мої перші однокласники

5 июля´10 0:17 Просмотров: 1798 Комментариев: 4
а ви давно бачили своїх однокласників? особливо ще з початкової школи?
а от у мене час від часу виникає бажання їх побачити...саме ЇХ - тих, самих перших, найдобріших і найрідніших... бо ми тоді всі були схожими, все робили разом...це був чудовий час, коли клас був цілісним і не мав своїх угрупувань... щось схоже було в одинадцятому класі, коли нас залишилося 12 і ми трималися разом, але кожен вже був індивідуальністю і тримав дистанцію.... а тоді ми разом пізнавали світ, разом проводили багато часу, ми були сім'єю. Тоді ще не було між нами великих відмінностей, ми плювали навіть на гендерний поділ - серед моїх найближчих друзів були як хлопці, так і дівчата...і нікого з них я не виділяла більше.
Після третього класу я перейшла в іншу школу - більш сильну - але там був новий колектив, у який мені було дуже важко влитися, там кожен був сам за себе і мені це було незвичним. Після сьомого класу відбулася профілізація і знову новий клас (правда, частину однокласників я вже знала), і знову "притирання". На щастя, склалося так, що з 40 осіб в восьмому класі залишилося 12 в одинадцятому, і я цьому дуже рада - то був найдружніший клас за все моє навчання в цій школі.

Отже, я знову влаштувала зустріч однокласників з початкової школи. Це була третя зустріч за рік. Влаштовувала за допомогою "ВКонтакте", спочатку зголосилося прийти 14 однокласників, та прийшло 9. Але це були саме ті люди, яких я найбільше хотіла бачити. З ними знову відчувалася та "сімейність" наших відносин, яка була в дитинстві. Лише з цими однокласниками я можу бути "майже собою" - відкрито усміхатися, а якщо стаю серйознішою, то це одразу помічають і веселять. Приємно було відчувати те братерсько-сестринське ставлення до інших (а ля "Почеши мені спинку"), яке граничило з залицяннями ("Я тебе дуже люблю").
Спочатку ми півгодини чекали, поки всі зійдуться. За цей час ми ні на мить не замовкали - все сміялись, щось розповідали. Потім пішли в кафешку, трохи позгадували минули та поговорили про теперішнє. Далі я кинула ідею провідати нашу класну керівничку. Довго кликати не довелося - встали, купили торт і пішли в гості. Десь з годину пробули в неї на подвір'ї - розповідали про себе, знову згадували минуле. Виявила деякі факти зі свого життя, про які я вже не пам'ятала.
Після цього зайшли на територію нашої початкової школи - місце, де ми були щасливі і разом. Там трохи пофотографувалися і посиділи на турніках, де колись займалися фізкультурою. Так приємно було згадувати найкращий час з минулого у колі "людей того часу".
Коли настав час мені іти додому (мала ще попрасувати), однокласник Костя сказав, що проведе. По дорозі ми гарно поспілкувалися, а я позгадувала його залицяння до мене ще 10 років тому. Правда, тепер він став дуже гарним хлопчиком, що складається з суміші гламуру (рожева сорочечка з верхніми розстібнутими гудзиками), спортивної фігури (під цією самою сорочечкою) та відкритих почуттів. Але мене це не дуже спокусило, хоча була приємна його увага.
 
фотка з того часу
Теги: школа, любовь, фото
Мне нравится! Понравилось: 3
Пожаловаться
Комментариев (4)
Отсортировать по дате Вниз
КАПЕЦЦ    05.07.2010, 11:54
Оценка:  0
КАПЕЦЦ
а ми всі живемо в одному дворі.. в сусідніх будинках. час від часу десь бачимось, то на зупинці транспорту, то в черзі за хлібом :) прямо таки без можливості посумувати та щоб ось таке бажання їх бачити як в тебе :)
foolish_love    05.07.2010, 13:18
Оценка:  0
foolish_love
ну а ми живемо на розтягнутій площі нашого міста...і в рідному місті, як і більшість однокласників, буваю лише на вихідних, але тоді маю мало часу для прогулянок містом... тому і використовую канікули для таких от зустрічей
КАПЕЦЦ    05.07.2010, 17:38
Оценка:  0
КАПЕЦЦ
а ми скопом жодного разу не бачилися.. ех
Deep_like_ocean  (аноним)  05.07.2010, 08:28
Оценка:  0
долго искала тя...)) вроде нашла)) така буба)) смешнаааааааая))
Реклама