Вітер змін тихо дме на схід. Та він тхне старими матрацами. Цей вагон... Він тісний як світ І я чую його вібрацію.
Грошей обмаль, тому плацкарт. Я не знаю, коли помру. В мене лише колода карт. Що ж, зіграймо в жорстоку гру?
Дама пік я, чи дама треф? Ти король? Ні, ти власне джокер. Я, ти знаєш, суцільним блеф. Я і ти. І це гра у покер.
Цей вагон не зійде із рельс, Доки я цього просто хочу. На що граєм? На серце? Кейс? На минуле? На палкі ночі?
Ще одну. Карт удосталь ще. Ти скажи, чи я тебе варта? Чи підставиш мені плече, Як програю тобі у карти?
Чи напишеш мені листа, Коли я на наступній станції Зійду боса і знов пуста? Чи триматимеш ти дистанцію?
Що за виграш в мене візьмеш? Ну, показуй, що тобі впало? В мене, котику, роял флеш... Це ще я на початку знала.
Вітер змін тихо дме ледь-ледь. Він теж блеф... Він пісок у очі. На наступній ти зійдеш... Геть! Ти - мій виграш і я так хочу. Группа: СтихоплётыТеги:
покер