Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги
холлі_морріЛента заметок группы: Вампіри

"ФАВОЛЕ" розділ 1

9 мая´12 20:01 Просмотров: 343 Комментариев: 0

Я сиділа вкімнаті і сумно дивилася у вікно. Чекала сама не знаючи кого. Можливо чекала надиво, але яке диво може трапитись осіннім вечором? Певно ця осінь, впринципі  так як і всі 17 попередніх,нічого цікавого не обіцяла принести. Вітер на вулиці чим раз дужчав. Коли в маленькомукоридорчику що вів в мою  кімнату рипнулапідлога, на це ніяк я не зреагувала, оскільки жила в старому-престаромубудинку. Хтось може думати що в день і особливо в ночі по темних закуткахколишнього панського маєтку розгулюють привиди, намагаючись налякати того, хтотрапиться їй на дорозі. Однак його мешканці вважають, що час дає про себе знатиі всі ті підозрілі звуки котрі подекуди лунають – це означає, що деякі речівідслужили своє і потребують капітального ремонту,або заміни:

 

 

–Олю, тизбираєшся вечеряти? –я здригнулася від несподіванки, але коли почула знайомийголос за спиною відразу заспокоїлась.

– Так-так...Вже спускаюсь!

–Сестричко…

–Настю,скільки можна тебе просити не називай мене так!

–Чому ми жсестри. Чи ні? Ти дещо знаєш, того що не знаю я? Невже я нерідна дитина всім’ї, а я це підозрювала. Мамо!

–Тихо! Мала,нажаль ти моя рідна сестра. – схопила я Настю за руку і потягла в низ сходами.

–В такому разіне розумію чому не можу тебе називати сестрою? – дівчинка ніяк не моглазаспокоїтися.

–Тому що вмене є ім’я. Зрозуміло! Хоча ти надто мала, щоб зрозуміти це!

–Тоді, тоді…не називай мене малою, в мене теж є ім’я.

–Звичайно є:Настьоха, ха-ха!

І на цьомупрекрасному моменті мені прийшлося зупинитися, оскільки моя молодша сестра вжезамахнулася своїм маленьким кулачком  намою голову:

–Окей, я мовчу.

–От і правильно! – Настя вже була червона від злості.

 

Моя молодша сестра певно була тою, на кого кажутьпроблемна дитина. Принаймні мені так здавалося.

–Олю, допоможи мені, візьми салат на столі і віднеси вїдальню. – наказала мама, щойно ми спустилися на кухню.

–Ага. Несу-несу, – кивнула я натомість, – але нехай вамМала також допомагає, чому тільки я?

– По перше, не називай мене Малою. А по друге післязавтрамені виповнюється 15, тому у зв’язку з днем народженням тиждень відпочиваю, –десь з’явилася Настьоха.

–Ти бач як заговорила, день народження в неї, коли в менебуло то ти на це не зважала:  «Прибери вкімнаті, помий посуд…», – дражнила я сестру.

–Досить! Ти мене достала, – закричала Настя.

–Не лізь до мене! – крикнула я у відповідь.

З цього, можна сказати, в нас на кухні розпочаласямаленька бійка між мною і сестрою. Пройшла лише якась мить і я з салатом вруках, лечу донизу. В останній момент тарілку підхопив Сергій, а я так ігримнулася на підлогу:

–Давай руку, все нормально? – допоміг підвестися брат.

–Угу, бачу ти не сам!

–Так не сам. Познайомся це моя дівчина Катя.

–Оля, сестра Сергія, –відрекомендувала себе.

–Тобі потрібно причесатися, – кинула мені Настя, –Анастасія, молодша сестра Сєрого, рада знайомству, –представилась вона Каті.

–Взаємно, –холодно відповіла дівчина.

–А ви давно зустрічаєтеся? – не заспокоювалася Мала.

Катя на це навіть не відповіла, а попрямувала назапрошення мами в зал де стояв накритий стіл.

– Не лізь куди не треба! – пригрозив Сергій, схопившиНастю за руку.

–Я ж просто спитала, – обурилася Мала і мовчки пішла заним до столу.

Коли я прямувала вечеряти, хтось постукав в двері. Цим«хтось» виявилася моя старша сестра Софія:

–Оля, давно не бачилися.

–Дуже давно, від обіду, – сказала я пригніченим голосом,– а ти чому своїм ключем не відчинила?

–А я його десь загубила. –відповіла Соня.

–Як? – поцікавилася я, – відкого-відкого, а від тебетакого не очікувала. В тебе все на своїх місцях лежить, а тут таке! Ну йдемо довсіх?

–Ти йди, а ще хочу переодягнутися.

–Тоді я тебе тут зачекаю.

–Чому? – запитала сестра.

–Ну просто там Сергій зі своєю дівчиною…

–Ясно, що вже трапилося?

–Нічого. Ти просто глянеш на ту Катю і сама всезрозумієш.

–Катю? Може Світлану, –заперечила Софія.

–Та ні саме Катю. Я думаю він зі Свєтою розстався.

–Як розстався? Я щойно з нею по мобільному розмовляла,вони вроді завтра в кіно збиралися.

–Хто вони? – заплуталасяя.

–Хто-хто –Свєта і Сергій. Мені цікаво хто така ця Катерина. Нічого про неї раніше нечула. Чекай мене тут, через хвилинку буду, – сказала Соня, а я залишиласячекати в холі.

Не встигла я й оком змигнути, як Софія спускалася внизсходами.

–Сестричко, ти неперевершено виглядаєш, – сказала я.

–А як по іншому може виглядати вчителька біології? –розсміялася Соня.

–Певно всі хлопці в школі твої? – поцікавилася я , – хочби мені одного залишила.

– Добре, залишу, але тільки одного. – І ми сміючись пішлив зал.

Як на диво усіїли мовчки,не було тієї веселої атмосфери як завжди, коли моя сім’я збираєтьсяза одним столом.

–Дівчата, деви так довго пропадали? – поцікавилася мама.

Я кинула окомна присутніх і мій погляд зупинився на Каті. Вона глянула мені в очі – ажмурашки пробігли по шкірі.

–Оля, я їїбачила. Вона сьогодні цілий день біля школи ходила, коли зайшла в середину, явже якраз збиралася йти,  – шепнула меніСофія.

–Дуже дивнаперсона. Ти глянь на батьків, вони з неї очей не спускають.

–Цікаво-цікаво,вона ж нічого до речі не їсть…– продовжила розмову Соня.

Я хотіла щосьвідповісти, але знову відчула той погляд на собі, стало моторошно.

Гнітючу мовчанку, що панувала з столом вирішив порушититато:

–Я збігаю завином в погріб, якщо ви не будете проти.

Усі стверднопокивали головами. А батько продовжив:

–А ти Катюшояк? Ти така бліда, не захворіла часом?

–Ні всегаразд, а від вина я не відмовлюся, але тільки червоного, – відповіла дівчина.

Одна кроткамить цього сімейного обіду здавалася вічністю. Хвилинна стрілка годинника, щовисів над каміном, немов зламалася, і вже ніколи не зрушить з місця.

«Де мій МР3?Певно в комоді, точно не згадаю, потрібно піти пошукати». – такі думки роїлисяв моїй голові. Але шосте чуття підказувало, що потрібно залишитися за столом. Ічому я лише її (тобто інтуїцію) послухала?Незабаром вернувся батько зпляшкою________ ___року в руках. Події після цього відбувалися дужешвидко,  я навіть  не могла усвідомити, що відбувалося навколомене.

       О, _______________ це один з кращих сортів, можнасказати, мій улюблений, –сказала Катя.

       Ну що ж  вип’єм зацю молоду красиву пару – Сергія і Катерину, – промовила тост мама.

Щойно келихвина торкнувся вуст Каті, з дівчини вирвався несамовитий крик. Усе що булодалі, виглядало, як у страшному сні. Меблі від ударів полетіли в різні сторони, і я ледве встигала ухилятися від них. Вираз обличчя Каті і моїх батьківзмінився до невпізнанності.

       Твоє справжнє ім’я? – викрикнув тато.

       Катрін, – холодно відповіла дівчина скрививши вуста впотворній посмішці, і голосно грюкнувши дверима, покинула наш дім.

Здавалося цейжах повинен був закінчитись, але нажаль не так сталось, як гадалось. Сергій…Щоз ним? Він почав перетворюватися. На кого? Його очі налилися кров’ю, тілопочало обростати шерстю… Невже Сергій ВОВКУЛАКА?

До мене ледьдоносилося голосне хлипання Насті в кутку, крики мами, щоб ми швидко йшли посвоїх кімнатах. Останнє що я побачила, це була велика волохата постать, якарухалася в сторону дверей, але ж на їх шляху стою я. Лише одна секунда і я лечув сторону каміна. Удар … і суцільна темрява.

Группа: Вампіри
Теги: Вампіри
Пожаловаться
Комментариев (0)
Популярные заметки холлі_моррі
Реклама