<![CDATA[bigmir)net :: персональный дневник :: МаVка]]> http://dnevnik.bigmir.net/show/dnevnik/1740056/ Персональный дневник http://i.bigmir.net/logo-small.gif <![CDATA[bigmir)net :: персональный дневник :: МаVка]]> http://dnevnik.bigmir.net/show/dnevnik/1740056/ <![CDATA[Тааа...вчора...]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/803600/ Концер був просто чудовий...Тінь Сонця дуже класий гурт. Але я більше хаєром не буду мотиляти - шия болить. Ще мені подарували тяги)))гі))) І ще отримала чудовий букет квітів від однієї людини, дякую за це йому. А ще я досі жахливо втомена...на такому кумарі...випила 3 горнятка кавиі нічого не допомагає...(]]> 2008-11-21T15:56+02:00 Fri, 21 Nov 2008 15:56:37 +0200 <![CDATA[Хеппі берздей ту мі...]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/803095/ Якось навіть в гарному натсрої прокинлуась...І саме цього Дня я чекала. Може просто я дійсно щаслива, пори всі негаразди і цього не помічаю...)
Ще й сьогодні іду на Тінь Сонця. Взагалі, кльовий день)

))))]]> 2008-11-20T14:33+02:00 Thu, 20 Nov 2008 14:33:22 +0200 <![CDATA[омм...]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/802768/ 2008-11-19T19:14+02:00 Wed, 19 Nov 2008 19:14:59 +0200 <![CDATA[історія]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/802279/ яка я все-таки втомлена...
виступила, зате тепер не буду курсову писати з ідіотської теми...все-таки Північна війна на багато цікавіша за розвиток авіації в 1960-х - 70-х роках...]]> 2008-11-18T19:45+02:00 Tue, 18 Nov 2008 19:45:24 +0200 <![CDATA[музика...ля ля...]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/801831/ а ще мені не подобається різноманітність стильових смаків у музиці...Басист і гітаристи тягнуть на Арію, а мені занадто це...ммм....якби так...заїжджено-попсове, бо вже стліьки зіграно в такому роді, що розгорнутись неможливо...вокалістка тягне на щось повільне, щось типу готік металу....В неї офігєнний оперний вокал....а я....а мені також готика подобається, але...але...в мене виходить, якщо я щось пишу, то щось таке ммм...чи то середньовічне, чи то ще щось в такому плані...
А от драмера ще я не вивчила...якийсь він, як на мене дивний...
Але я не думаю, що я довго з ними протримаюсь...
Вцілому....піду грати на піаніно...ямаха ср33...моє велике чудо)))]]> 2008-11-17T20:02+02:00 Mon, 17 Nov 2008 20:02:24 +0200 <![CDATA[Eins, zwei, drei....Walzer]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/801354/
Раз два три....раз два три....ммм...ммм...ммм....давно я не танцювала вальс...]]> 2008-11-16T19:51+02:00 Sun, 16 Nov 2008 19:51:50 +0200 <![CDATA[Ничего нет прекраснее смерти...]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/791597/ чому так доля склалась, що ми живемов різних містах? ці кілометри так заважають...так складно...
Я чомусь себе в цій ситуації відчуваю винною, він картає себе за те, що він в чомусь винний. Каже, що боїться мене втратити, часом доходить до його думка, що я варта кращого. Ну чому він так думає? Чому?
Не можу...так боляче, так якось жорстоко поступила з нами доля....а що далі то буде? що робити?
Не побачу його блакитні оченята, не відчую його смак, запах.
Але я чекатиму...Бо тут нічого не поробиш...А може просто опускають в мене руки? Може я слабка? Чисто пливу за течією...А ЩО ТУТ РОБИТИ?? Мозок не працює...відчуваю себе слабкою, сірою мишкою...
Чи дотягну до весни?

"Значит вера в душу и человека, значит сопротивлятся преградам.
Значит ждать. Значит весна. Значит чувства..."
(писав мій друг)

А ще якась параноїдальна думка провини...
А ще хаос....хаос...поглинання мого космосу, руйнування всього правильного, всього впорядкованого...
А то реально, що життя чорно-біле як зебра...Ось навіть сьогодні знаю, що було багато плюсів, а от вечір весь просто зруйнований, просто знищений...

Пи.си."Ничего нет прекраснне смерти..." (с)С. Калугин "Радость моя"]]> 2008-10-24T18:35+02:00 Fri, 24 Oct 2008 18:35:31 +0300 <![CDATA[Вбивство]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/790730/ Руки холодні;
Кров засихає –
Очі скляні…

Паніка в мозку,
Ступор у серці,
«Що ж наробила це я?!»
Дикого болю
Завдала я врешті,
Тихне жертва моя.

Світло з-під пальців,
А темряву ріже журба.
«Що ж наробила?!
Що ж надіяла?!» -
Плакала з серцем душа.

Тихо…не чутно
Крапання крові по склу…
Дихати важко.
Розум холодний лювлю.

Болі немає –
Руки холодні,
Кров не засохла –
Очі скляні…(мої)…]]> 2008-10-22T18:09+02:00 Wed, 22 Oct 2008 18:09:51 +0300 <![CDATA[Відчай...]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/789887/ Занапастив єси вбогу
Сироту Украйну!
Т. Г. Шевченко

Знапастили!
Серце крається від того, що робиться на Україні.

Просто немає слів. Боляче дивитись на те, що є, точніше, чого немає. Такі вже сльози злості....]]> 2008-10-20T21:13+02:00 Mon, 20 Oct 2008 21:13:06 +0300 <![CDATA[Дежавю]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/786705/ Серед пам’яті книг
Я вже чула ці дивні звуки
Серед листя по пожовклого – з губ.
Розкриваю полички чуток –
Тихий подих пилу часу
Я відчула цей чистий смуток
У ту давню теплу весну.
Бачу небо високе – осіннє,
Бачу листя журливе – моє,
То є попіл дивних лілій,
Що з коханням мене віднайде.
В дивну воду дивлюся холодну –
Дежавю, дежавю, дежавю.
Я це бачила, я це чула,
Тільки де я його віднайду?
Розбиваю осіннє проміння
Гучним пострілом із долонь,
А у грудях важке каміння
Теплих вибухів літніх злив.
Я тебе дожену, згадаю,
Я тебе віднайду, зловлю.
Я тебе знову кохаю,
Весно, весно – ти дежавю. ]]> 2008-10-12T21:00+02:00 Sun, 12 Oct 2008 21:00:48 +0300 <![CDATA[Жертва Осені]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/779690/
Осінь пливла на будинки, наче вишукувала, кого заплутати в свої золоті тенета і принести своїй жертві мінорний неспокій.

От саме Жертва. Я є жертвою цієї осені, заплутала вона мене, заворожила. Оцей осінній смуток - моя поезія і моя мелодія. Пальці по клавішам піаніно не натиснуть мажорний лад, бо ніби тоненькі ниточки ведуть від кожного в руки Осені. І вона, мов лялькар, править ними.

Обожнюю саме цю погоду. Осінь лагідну, Осінь не злу вітрами і дощем, а тихим шепотом вітру в жовтих листочках і лагідним нежарким промінням сонця...]]> 2008-09-26T15:40+02:00 Fri, 26 Sep 2008 15:40:07 +0300 <![CDATA[Осіннє сонце]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/779689/ Розкажи про пташиний спів,
Чи про шепіт листків вже мертвих,
Чи не треба цих дивних слів…

Я бліда у промінні смерті
Літа теплого серед злив,
А мені то все-одно, серце,
Я лиш попіл у записі снів.

Я лиш те, що залишило літо
Сиротою обламаних крил;
Я лиш те, що зігріло осінньо
Жовте полум’я мертвих листків.]]> 2008-09-26T15:38+02:00 Fri, 26 Sep 2008 15:38:29 +0300 <![CDATA[Сонце і Осінь]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/779219/ Хтось любить літо, а я Осінь. Осінь тиху, осінь таку як в Чайковського, таку як в мені.
Я люблю осінь за її непекуче Сонце, за її смуток, за її золото.

]]> 2008-09-25T17:06+02:00 Thu, 25 Sep 2008 17:06:11 +0300 <![CDATA[Осінь]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/777792/ Вношу в квартиру осніь разом з мокрою парасолькою і налиплим на бєрцаки листям.
Можу сказати, що ненавиджу метро. Всі ці люди, які штовхаються, матюкаються і витрушують на тебе свої парасольки. Чи то осіння депресія у всіх чи то просто така от суцільна злоба на всіх напала.
Сиджу собі вже вдома, п*ю каву, коли наступає пора навчання в мене якась залежність виробляється від неї.
Відчуття повного спустошення. Зараз не маю нічого такого, щоб радіти. Немає серед нових знайомих, старих друзів таких людей, яким би я могла все довірити. Нічого серйозного в мене, але все-одно треба все виказати., бо так буде легше.
Їздила в інше місто до свого хлопця. Була щаслива. А тепер от ніби залишила свої нутрощі по дорозі до дому. Коли їхатиму туди знову, вони самі до мене повернуться (божевільна уява). Знову частини мене немає.
Ніби є 2 мене, і є 2 світи. Можна сказати задзеркалля. Зараз сидить і пише це все пуста оболонка мене. Якась меланхолія, сірість, а ще ностальгія за минулим. Слухаю пісеньку, з якою виступала на сцені з другом. Такі яскраві моменти, ніби не мого життя.
Все дощить сірістю....
От не можу писати я послідовно, бо думки переплітаються в такі візерунки, які й не намалює мороз на шибках.]]> 2008-09-22T19:46+02:00 Mon, 22 Sep 2008 19:46:51 +0300 <![CDATA[О так.....ммм]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/775581/ просто не можу.....моє цифрове сценічне піаніо yamaha cp33


]]> 2008-09-17T20:56+02:00 Wed, 17 Sep 2008 20:56:57 +0300 <![CDATA[Можливість]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/773383/ Крізь простір і бажання не одне,
Можливість мандрува краями
Вона ось так одна й помре.

Я лиш арканом втримаю її одну,
Вдержу в руках і витримаю муки.
І це бажання, мрії я зловлю,
Щоб радості почути звуки.

Я досягну мети, вловивши хвилю,
Я дотягнусь зірок, злетівши ввись,
Я з радості пройду ще не одну тривалу милю,
Я буду оленем, який уникнув рись.

Я буду нести цю здійсненну мрію
До твоїх вуст, твоїх долонь,
Я у твоїх очах з коханням не зітлію,
Я розпалю священний цей вогонь. ]]> 2008-09-12T18:52+02:00 Fri, 12 Sep 2008 18:52:44 +0300 <![CDATA[Таке-собі, але стало легше...]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/765543/ В течії чудесних снів,
Рознесу вогонь в долонях
Тихих променів дощів.

Буду наповнятися грозою,
Буду пити талий сніг,
Буду радістю й журбою,
І від щастя падатиму з ніг.

Заповняю свій же вакуум
Щирим світлом без зірок.
Стану кольором з ними однаковим
І зірветься спів думок.

Розчиняю душу в серці
В кислоті неосяжних мрій,
Розіллються мегагерці
В потоках прохолодних злив.]]> 2008-08-24T21:57+02:00 Sun, 24 Aug 2008 21:57:26 +0300 <![CDATA[Хочу його дуже сильно]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/764213/

• 88 клавиш молоточкового действия (GHE);
• 50 базовых + 480 XG звуков;
• 12 наборов ударных;
• Полифония: 128 нот;
• Реверберация, хорус;
• Мастер EQ, variation и 3 insertion эффекта;
• AWM динамические стереосэмплы;
• 4 зоны;
• 2 колеса;
• ЖК дисплей с подсветкой;
• Секвенсор 16 дорожек;
• Стерео система 2х30Вт;
• Блокировка панели управления;
• Цвет: черный.]]> 2008-08-21T10:42+02:00 Thu, 21 Aug 2008 10:42:53 +0300 <![CDATA[Лунна Соната]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/762710/ Над містом палаючим – спи…
Лиш промені білі
Так ніжно світять згори.
Пишу до луни,
До проміння рясного,
До ніжних і лагідних зір.
До всього небесного, всього ясного…
І нитки проміння
Припали до пальців,
Сказали тихенько: «Пишіть…»
Я буду писати –
З думками моїми лишіть.
Дивлюсь я на повню:
Якби була вовком,
Завила б від всього,
Що є на душі.
Завила б від ніжності,
Кричала від муки,
Й тихенько скулила від сліз.
Я чую ці звуки –
Луна шепоче: «Не злись…»
Сховаюсь у зорях,
Щоб було де помовчать,
Заплутаюсь в кронах
Дерев…
З промінням блакитним
І з дивним потоком ідей.
Розлилась вже ніч
Потоком не сірим
По всіх забутих кутках.
Співа колискову
Луна все до мене
Й огорне світлом білим мене.
Засну на руках в неї
Й буду в коханні горіть.

]]> 2008-08-18T09:02+02:00 Mon, 18 Aug 2008 09:02:15 +0300 <![CDATA[12.08.08]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/760429/ Тримаю в долонях;
Дивлюсь я на світло в очах,
Дивлюсь я на хвилі,
Що з моря і з неба
Не сказані будуть в словах.

Душевні пориви
Крізь попіл і вітер
В очах донесу до небес.
Я мрію про світло
І лагідні хвилі,
Про світ нескінченних чудес.

І ніжність крізь пальці
Й вуста і долоні,
Крізь небо і хмари –
Політ…
Я падаю в просинь,
Я зорям шепочу: «Ловіть…»
12.08.08]]> 2008-08-12T08:28+02:00 Tue, 12 Aug 2008 08:28:26 +0300 <![CDATA[7/08/08]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/759231/ Ви коли-небудь відривались від буденних турбот хоч у вечері? Чи ви просто плюхались на диван перед телевізором і безупинно та без всякої мети переключаєте канали? Або ж вперіщили свої очі в монітори комп’ютерів?

Відірвіться і підніміть очі до неба, на захід. Зробіть це в серпні. Вдивіться у цю останню літню блакить дотліваючого цьогорічного неба. Зрозумійте, що дні вже давно в часі зменшились. Подивіться як сідає сонце: як у хмари – на дощ; як червоне ніби кров’ю залите – на сильний вітер; а як жовте з помаранчем – на ясну теплу погоду.

Пишу це у останньому промінні сонця, не вмикаю світла – не хочу втрачати ниточки думки, втрачаючи час.

Серпень – це такий місяць, у якому бачиш і відчуваєш останні тижні, дні літа. Після нещодавнього похолодання знову прийшло тепло і сонце пробилось крізь хмари. Але вдихніть на повні груди і, у вас з повітрям увійде запах осені.

Осінь. Я вже її відчуваю. Вже закрадається якийсь сум крізь лагідну посмішку. Люблю часом цей сум. Він надихає на роздуми…

Сьогодні останній день в Чернігові. Славне місто з довгою історією за 1300 років (приблизно зараз 1318). В ньому ніби застиг час. Місто не поповнюється молодими обличчями, воно дихає давниною Я його уявляю старезним дідом зі зморшкуватим обличчям. (А по статистиці то воно так і є: середній вік жінок Чернігівщини складає 44,5 років, тобто найстарші по всій Україні). Він зі своїми легендами, таємницями завмирає і очікує приходу осені, про яку вже сповіщає те повітря, яке бринить прохолодою.

Осінь, чекаю тебе…

Розчиняється в повітрі
Тиха прохолода,
І гуляє в давнім вітрі
Чиста насолода.

І бринить у пахощах
Мила серцю осінь,
У фруктових ласощах
Сади мліють в просинь.

Ще серпом колише літо,
Та закінчиться воно,
І земля дощем умита,
Сонце в хмарі спить давно.

Смуток, серцю вже знайомий,
Душу наповняє все,
Та любов усе заповнить,
І усмішка не помре.

Люблю осінь за зітхання,
За пожовклі пелюстки,
І за ранні вже смеркання,
І за спалені мости.

Твоя Оленка....7.08.08
]]> 2008-08-08T19:45+02:00 Fri, 08 Aug 2008 19:45:27 +0300 <![CDATA[Правда]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/756530/ Я не хочу цих лестощів-слів,
Тільки правди від тебе я прошу.
Жорстка критика –
Пташиний для мене є спів;
А брехня –
То для мене є мука.
В цьому світі лиш змій і жахів
Я шукатиму правди багаття.
Цей маленький вогонь
У долонях несу,
Щоб донести до когось це щастя.
Щоб знав і ще хтось,
Що залишилась правда у світі,
Не боялися слів
І казали лиш правду щомиті.

02.08.08]]> 2008-08-03T09:37+02:00 Sun, 03 Aug 2008 09:37:39 +0300 <![CDATA[танець]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/756383/
Танцюю у хмарах,
По далі від бруду.
У темних примарах
Шукатиму чуда.

Танцюю над містом,
Де сірі всі люди,
Де душі не чисті,
Де я все забуду.

Танцюю в пустелі
Нікчемних здогадок,
Торкаюся стелі
Своїх же вигадок.

Танцюю по лезу,
Хай кров холодіє.
Надіюсь на тезу:
Любов все зігріє.

Я рухаюсь в танці
Хаосу буття;
Прокинувшись вранці,
Знайду забуття.

]]> 2008-08-02T21:04+02:00 Sat, 02 Aug 2008 21:04:11 +0300 <![CDATA[Я крапка в просторі зізнання]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/754217/ Я лінія у вирі див,
У площині мої зітхання
Геометричних дір.
У кубі апокаліпсис залишу,
Щоб у квадраті віднайти.
Бо не втечеш від того,
Що я пишу,
Чим дихаю і чим мовчу,
Про що я думаю і чим живу.
Я слухаю цю неймовірну тишу
У колі спокою світів.
Я відпочину – буду вище
За висоту тригранників,
Я буду вільна,
Наче хмара,
Бо в геометрії не я:
Лиш та земна мара-примара,
Оце ось тіло – це не я.
Я не звикаю до кубізму,
Бо знаю, то лише на мить.
Мої малюнки по всяк часу
До неба полетять у вись.
Я звільнююсь від лінії і крапки,
Я пишу букви криво-вкіс,
Я у площинах розведу багаття,
Щоб виріс тут зелений ліс.]]> 2008-07-30T10:16+02:00 Wed, 30 Jul 2008 10:16:24 +0300 <![CDATA[Чому ти так далеко, милий?]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/748994/ Я відчуваю дихання легке,
Лиш шепіт, милий голос,
Та це видіння не тривке.

Ті кілометри України –
Я скорочу думками їх,
Я пролечу під небом згадок,
Щасливих днів – дарунків тих.

Думки несуть у вир печалі,
Бо то лиш мрії, лиш мара.
Я відкриваю всі свої зізнання,
У серці щирі ці слова.

Ти подаруй хоч мить щасливу,
Коли в очах твоїх лиш я,
У тій блакиті, серцю милій.
Я прошепчу: «Кохаю я…»

Почуй і ти, закривши очі,
Мій порух вій, мої слова,
І дихання легке, немов на крилах.
Прислухайся у тишу – там твоє і‘мя.]]> 2008-07-19T19:01+02:00 Sat, 19 Jul 2008 19:01:12 +0300 <![CDATA[Спалюю картини]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/747812/ Щоб все-все забути;
Малюю картини,
Щоб вільно заснути.

Картини минулого –
Дихати важко.
Картини забутого –
Думати тяжко.

Все буде по-новому,
Все буде без болю,
Все білим по чорному –
Не знатиму долю.

Картини я спалюю,
А попіл крізь пальці,
Думки все розжарюю –
По лезу всі танці.

Цілую у губи,
Прощаюсь із болем,
Сховаю у грудях
Ридання і горе.

По вітру пускаю
Душу і серце,
Із вітром зітхаю,
Мені стане легше.]]> 2008-07-17T11:14+02:00 Thu, 17 Jul 2008 11:14:48 +0300 <![CDATA[цей спів присвячений дощу]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/746453/ Як же я тебе чекала. Чекала як коханця, чекала як земля чекала цього прохолодного трунку.
Дочекалась. Буду вслуховуватись у тебе, буду насолоджуватись твоїм тихим шепотом. Ти розповідаєш мені про сонце, про птахів, про метеликів. Розкажи...Розкажи мені казку. Пести своєю прохолодою моє тіло. Все. Віддаюсь тобі, бо ти моя живильна сила, моя насолода.
Оживаю. Нарешті можу відсунути штори, яки захищали мене від пекельного сонця. Тепер мене захищають ці фіранки-хмари.
Нарешті можу дихати, нарешті можу дивитись на небо...
Жива...

Краплина впала на долоню,
Застигли хмари в грозовій пітьмі,
Чекаю зливи, мов коханця з неба,
Закрию очі в вітряній імлі.

Вода із неба витікає.
Так прошу, дай мені її!
Я прохолодою обтікаю,
Вона уже в моїй крові.

Ти шепочи, як шарудять сторінки -
Сторінки давніх, мудрих книг.
Ти розкажи мені, чарівний,
Про дам і лицарів не злих.

Ти проспівай і про метелика й світання,
Про милих жайворонків, риб...
Підніму до гори свої зізнання,
Закрию очі і порину вглиб.

Пролийся над пекельним містом,
Пролийся - дай душі любить,
Закрий вогонь гарячий сонця,
Дай серце розумом ловить.

Ти знову породив писати вірші,
Ти надихнув, збудив від сну,
Що дало сонце - вічна мука...
Цей спів присвячений дощу.
]]> 2008-07-15T20:49+02:00 Tue, 15 Jul 2008 20:49:56 +0300 <![CDATA[Мавка]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/737502/ Розплітала русу косу
Мавка чорноброва,
Карі оченята
Опускала до долу.

Скинула сорочку
І пішла купатись
До русалоньки-сестрички
Вродою милуватись.

Та нема покою, гарній,
Думки все турбує:
Козак серце викрав,
Аж світ очі не милує.

«Ой сестричко-русалонько,
Покажи мені долю,
Чи приїде козак милий,
Чи бути горю?»

«Не чекай, ясноока,
Не чекай край діброви,
Не приїде козак любий,
Та не суп брови.

Покохав козак іншу,
А тебе покинув,
Не плач, не ридай,
Вітер вже полинув.

Не довго гарному
Голову зносити,
Не довго чорнявому
Інших дівчат любити.

Поляже молодесенький
Край дороги, в полі -
На війні загине…
Ось такі ваші долі…»

Засумувала мавка,
Сльози покотились.
Тай щось собі думає:
Чом на світ народилась.

«З цим прокляттям на світі
Нема чого робити:
Серце віддала
І сльози доводиться лити.

Помираю я без бою,
Помираю без любові,
Скільки парубків згубила,
Скільки випила я крові…»

Не змогла так жити,
І втопилась,білолиця,
Метелики закружляли –
Затріпотіли крильця.

Русалки витягли на берег,
Вуста цілували,
Прикрасили квітками –
Спати не лягали.

Лежить гарна,
І природа плаче
Дощем рясним,
Кришталем неначе.

]]> 2008-06-27T20:55+02:00 Fri, 27 Jun 2008 20:55:11 +0300 <![CDATA[Завтра випускний]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/733536/ Сиджу з бігудями на голові і думаю: "Як же я буду спати???" Ну можна половину ночі не спати, іншу якось перекантуватись....
Нервую...
Аби зачіска вийшла нормально, аби мені в сукні не заплутатись, аби не йобнутись з підбор, аби не вивихнути на них ноги, аби дощ ніфіга не зіпсував....Вцілому: аби не виглядати завтра як лузерна свиня...
Моя випускна сукня:

]]> 2008-06-19T21:24+02:00 Thu, 19 Jun 2008 21:24:55 +0300 <![CDATA[Розуміння всього]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/732094/ Торкнись долоні,
Рука моя ще тепла.
Це поки що,
Бо я вже мертва.

Я втратила усе,
Щоб щось лиш мати.
Я дихала лиш тим,
Щоб все життя когось чекати.

«Я не твоя…» -
Почуй віддалений мій голос.
Я вже далеко,
Я не поруч.

Так мало статись.
Я це знала.
Ніщо не вічно,
Хоч я душу мала.

Не бачу те,
Що покохала,
Не маю вже,
Що я до того мала.

Пробач і зрозумій,
Що все минуло.
Я так далеко,
Але я не забула.

Хоча немає тої пристрасті,
Повір,
Я пам’ятатиму усе.
Все понесеться в вир.

Скляні мої вже очі,
Ти сам побачиш пустоту.
У них, у теплих,
Мою душевну наготу.

Немає, лише темінь.
Без почуття любові –
Це вже омана.
Я вже напилася твоєї крові.

Пробач за те,
Що набридала,
Що вічно мені
Чогось не вистачало.

Хоча не пробачай –
Вини не відчуваю,
Бо я казала –
Я це знаю,

Що так все мало бути,
Я вже не та,
А ти, тим паче,
Я вже мара,

А ти неначе
Янгол білий,
Та лиш моєму серцю
Вже не милий.

Лети у небо,
Залиш мене – каміння.
Я краще відпочину,
Де не розріджене повітря.

Знайди собі щось легше,
Я буду лиш радіти.
Я на землі не буду
Сльози лити.

Ти, прощавай, забудь,
Засни.
І тебе прошу:
Більше мене не лови.

Я заховаюсь
У воду,
Я відійду до себе
У природу.

Я буду там,
Де вже тебе нема,
Я буду там,
Де не надійде гроза.

Без неба проживу,
Я знаю,
Тому я інших слів
Від себе не шукаю.

Я вже пливу
У глиб води,
І не проникне
Світло сонця вже туди.

Так хороше,
Тихенько тут, спокійно.
І почуття, що скоро відійде…
Так дивно…]]> 2008-06-17T10:04+02:00 Tue, 17 Jun 2008 10:04:47 +0300 <![CDATA[Відьма]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/730670/ Пащею іде піниста слина,
Очі, як прожектори горять,
Зуби так відточені,як бритва.
Тихо серед ночі, бо всі сплять.

Серед мороку на повню
Вовкулака виє.
Вийшла дівчина в садочок,
Зілля варить, мріє.

Вовк тихенько підбігає,
Хвостом маше, лащиться, вищить.
Дівка косу розплітає,
Нічка довга, вона не спішить.

Хмар немає – зорі видно,
Скоро зілля закипить.
В зубах вовка дитя мале,
Він до відьми аж біжить.

Скоро вовк під чарами
Перетвориться у парубка,
Скоро очі стануть карими.
Скоро губи стануть вабити.

Він торкається вустами
Білих персів відьми,
Вона пестить його тіло
В тихім білім світлі.

Змилося прокляття.
Хоч і через жертву,
Бо пристрасті на заваді
Не стануть навіть мертві.]]> 2008-06-13T21:24+02:00 Fri, 13 Jun 2008 21:24:55 +0300 <![CDATA[Доля по зорях]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/730608/ Відкрий очі, дивись вгору,
Глянь на небо в глиб простору.
Побач хмари, місяць, зорі,
Торкнись прірви, поринь в море.

Сфінкс стоїть без руху, жестів.
Не розплутати нам древніх текстів,
Не розкрить труни прокляття,
Не розквітнуть квіти щастя.

Темінь кличе - линь до неї,
Світла не побачиш - не в твоїй ідеї.
Нехай, йди, пізнай таємницю,
Настане час, і я тебе покличу.

Ти пізнаєш як час настане,
Ти побачиш долю в тумані,
Ти відчуєш порух думки,
Ти почуєш як течуть трунки.

Карту прочитав по зорях,
Все дізнався в наших долях.
Не журись, що вона темна,
Світло є - воно безсмертне.]]> 2008-06-13T18:54+02:00 Fri, 13 Jun 2008 18:54:52 +0300 <![CDATA[Одна ніч]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/728175/ Сьогодні мене мучила insomnia. Спочатку божевільні сни, які не приносили відпочинку моєму тілу, вони були на грані реальності і страху.
А ви знаєте що таке страх? Це так, коли тіло все ніби сковує, ти не можеш поворухнути жодною частинкою тіла, бо воно стало мов мішок з картоплею.
Сни…Важкі сни без сенсу і змісту…Такі сни схожі на величезне колесо, яке обертається зі скрипом, воно так важке, здається, важить тон 200.
Цей страх…він сковує все: фізичне тіло і те, що знаходиться у вісні – всі фігурки його ховаються і стискаються від страху…
00.26 – Все!!! Не можу!!! Прокидаюсь…ніби полегшало…Тиняючись по квартирі, заходжу на кухню за чаєм. Не може нічого не робити. Читаю.
1.34 – Закриваю книгу, очі і намагаюсь заснути. Знову це колесо…Намагаюсь думати про щось інше. Все-одно все перетворюється в ці ідіотські фігурки з якоїсь дурнуватої гри!
1.54 – Прокидаюсь. Кухня. Чай з медом. Книга.
2.46 – Відчиняю балконне вікно. Дорога…Як завжди…Навіть так пізно, а скоріше вже рано, ще хтось мчить по ній…Шум колес – я так до нього звикла, що часом, коли опиняюсь десь в тихому місці, то вуха заповнюються тишею, ніби водою…
3.00 – З кімнати повідомляє старий годинник тата. Стою, дивлюсь на безлюдну вулицю. Термометр показує 17°С. Клаптик неба..Добре, що я ще його можу бачити крізь ці височенні новобудови…Небо. Воно вже не чорне – кольору темної блакиті.
3.28 – ось…Чую перших пташок. Високо в небі полетів літак, залишаючи по собі довгий білий хвіст. Люблю цю пору: повітря здається таким свіжим, аж бринить. Здається, воно очистилось за ніч від всього негативу, що накопичився за день. Холоднувато…
03.37 – Повз пронеслась парочка кажанів.
4.00 – Змерзла. Пішла грітись під ковдру і нарешті….нарешті…заснула…]]> 2008-06-09T14:00+02:00 Mon, 09 Jun 2008 14:00:04 +0300 <![CDATA[Трошки бруду]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/725738/
Витікає серце з кров'ю
З міста-людожера,
Нутро на бруківці
Міста-ненажери.

Для повішаних нещадно,
Шибениці в центрі
Стоять собі, маються,
Ніби постаменти.

Кістки, шкіра -
Все в квартирах.
Нема нікого - тиша.
Чума в місті прокотилась -
Ось тобі і лихо.

Над здобиччу своєю
Крук сміється, кружляє,
Гієна плоть рве, виє -
Голову здіймає.

Гидко-бридко -
Місто мертве.
Що ж тоді робити?

Кров засохла,
Труп згниває,
А сонце заходу червоне
Промені вмиває...
]]> 2008-06-04T16:36+02:00 Wed, 04 Jun 2008 16:36:31 +0300 <![CDATA[***]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/725735/ Біліє дім серед зеленого потопу,
І хмари темні відбиваються у склі,
А сонце вже не миле оку,
Засліплене у серці, пригнічене в душі.

А, може, просто степ широких злив
Так вабить прохолодою і вітром,
Щоб дотягнутися до мрій, до див,
Щоб насолоджуватись темним світлом.

Зникає сонце у пустелі хмар,
Червоним променем прощається на тлі,
Зникає там глибоко, ну, а далі -
Закрию очі в дощовій імлі...]]> 2008-06-04T16:31+02:00 Wed, 04 Jun 2008 16:31:45 +0300 <![CDATA[Пам'ять]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/725728/ Сторінки пам'яті ведуть
У безвість тіней страху,
Туди, де все, що ти забув,
Де сповнювався жаху.

Веди себе в пустелі світ,
Де є ілюзій самота,
Куди не проникає весни цвіт,
Куди веде ця боротьба.]]> 2008-06-04T16:20+02:00 Wed, 04 Jun 2008 16:20:33 +0300 <![CDATA[...]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/722274/
Матеріальність ні до чого,
А ми все молимось на Бога,
Кричимо, все плачемо:
«За що?!»
Та знайте, то все-все брехня,
Ви зрозумійте суть життя:
Війна, торнадо,
Буря, гради…
І ще, і ще – нескінчене писання,
Та «святі духи» кажуть нам зарання,
Що буде з нами: помремо,
До Бога в Рай, до Чорта в Ад потрапимо.
Та звідки? Звідки вони знають,
Коли навколо бідні люди так страждають?
Зажерлись пани: «Дайте на церкву,
Щоб замолить гріхи подайте вашу жертву,
Віддайте грошики за рай –
Живи ти далі і гріхів не май!»
Постали ідоли навколо,
І не на Бога, а на гроші молем.
Всі стадом стали, як телята,
А хто ж це породив вас, де ваша мати?
Хто ваш пастух?
Коли проріжеться ваш слух?
Коли побачите, що вас зомбують,
І, що за гроші вас купують?
Всі так привітні, ну, а, люди,
Що ж нас в душі на злочин буде?!?!?!
І риторичних запитань у цьому світі
Щоразу постає у кожній миті
Мільйони, тисячі мільярдів,
І ви, повірте, це уже не жарти…
]]> 2008-05-28T20:37+02:00 Wed, 28 May 2008 20:37:36 +0300 <![CDATA[Абстракції]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/721140/
Хмари в небі вітром розхристані,
Давлять на душу важким сном,
І ще тіні в світлі темнім розмитому
Виявляються диким злом.

Неможливо тут дихати легко,
Неможливо зайти за межу,
Щоб побачити зорі лотосу,
Щоб торкнутись листків споришу.


Простягаю руки до стелі,
Ніби бачу Венеру сумну,
Ніби хочу до Сонця торкнутися,
Ніби в жмені тримаю Луну.

Полечу у безкраю темінь
По казках невідомих мрій,
Щоб дізнатись де серце сховано,
Де ще світ мій досі живий.


Серед пам’яті дір в пустелі,
Де збивається нафти фонтан,
Я зірву квітку-маківку,
Я прийму цей солодкий дурман.


Буду пити солодкий вакуум,
Буду бігти я за межу,

Щоб побачити зорі лотосу,

Щоб зірвати собі споришу.
]]> 2008-05-26T20:15+02:00 Mon, 26 May 2008 20:15:37 +0300 <![CDATA[Дивний сон]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/720441/ Знаю місце це, але воно мені не миле.
"Сховатись, зникнути..." - думки...
А з неба дощ ллє як струмки.

Так самотньо ніби осінь,
А може весна -
Земля так тепла просить.
Не дам тепла -
Сама холодна як кришталь;
Не дам любові,
Бо нема, на жаль.

Ще й парасолька зламана від вітру
Не витримала брехні моєї гніту.
А далі все змінилось:
Ось вулиці знайомі знову.
Іду я до Дніпра,
Дивлюсь: дерева голі,
Навколо снігу по коліно
Зима....я знаю, я прокинусь...
]]> 2008-05-25T17:16+02:00 Sun, 25 May 2008 17:16:58 +0300 <![CDATA[Накликала дощу]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/720316/ Сонце заховалось там.
Не побачу більше синіх гам.
Я накликала, наворожила
Холод, темінь, пустоту.
Я забула все, що було,
Я не бачила, не чула,
Я хотіла, шепотіла,
Дощ все кликала, молила:

"Засни, засни, Сонце.
Не дивись у віконце,
Не пали мою шкіру,
Не убий мою віру
У морок і в холод,
У темінь і в зло.
Прийди, прийди, зливо,
Прийди, щоб з душі вогонь змила.
Прийди, щоб легше було,
Прийди,щоб я все забула..."

Темінь пекуча хмари розлила,
А я її щиро так зустріла:
Душу відкрила, серце віддала.
І що з того мала?
Сонце згубила, забула, нехай.
За хмарами в небі грай.

]]> 2008-05-25T12:34+02:00 Sun, 25 May 2008 12:34:46 +0300 <![CDATA[Спека...]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/716756/ Мне вчера мерещилось лето -
Все обезображено светом,
Сожжено сиянием дня.
Снова это пугает меня...
(Dust Heaven "Невидимки")
Знову мій жах..
Знову спека: нещадне сонце, на небі ані хмаринки...
Місто знаходиться в імлі спеки...
Намагаюсь знайти притулок прохолоди, намагаюсь продовжити своє нормальне існування (без головного болю, без жахливої слабкості) морзивом, холодною водою, підставляю обличчя вітру...Нехай, нехай заплутує моє волосся, розпатлує його до такого стану, що на моїй голові можна зробити гніздо)...Але мені аж легше...
Не уявляю, як я переживу спеку...треба готуватись (запасатись морозивом)..для мене починається пекло...Х(
]]> 2008-05-18T19:34+02:00 Sun, 18 May 2008 19:34:34 +0300 <![CDATA[Мовчання]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/716272/ Не треба слів багато,
Не треба часу, щоб чекати.
Я хочу лиш мовчати,
Я вже не хочу так співати.
І ти помовч, посидимо,
Ми тихо каву поп'ємо.

Десь у квартирі сваряться,
Хтось у квартирі мириться,
А ми все сидимо...
Хтось задихається від болю,
А хтось кричить від горя,
Хтось захлинається від щастя,
А хтось біжить - по далі від ненасті...
Хтось щось будує,
Десь руйнуюсь...
І хтось у ліжку сам,
А хтось удвох не спить...


А ми все мовчимо:
Так тихо дивимось,
Я чую порух вій...
Зламай годинник свій.
Яка різниця скільки часу?
Можливо в нас не буде шансу
Ось так тихенько посидіть...]]> 2008-05-17T19:10+02:00 Sat, 17 May 2008 19:10:39 +0300 <![CDATA[Марево хворої уяви або просто брЄд]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/715775/ Марево часу, марево сну...
Крізь попіл і біль я іду.
Волосся розпатлане,
Серце спаклюжене,
Душа розхристана,
Рана роз'ятрена...

У сірому небі
Струмочки від крові;
У сірому небі
Білий птах долі
Сяє між хмарами,
Ніби в пустелі,
Бавиться чарами,
Ніби зі стелі
Падають роси,
Капають сльози.


Струмочки розлились,
Кров'ю залили
Сіреє небо -
Я скажу: "Так треба..."


Душа моя плаче
У небі багряному,
А я лежу гарная
На траві скошеній,
Моєю кров'ю зрошеній...
Не плач, душе моє.
Не плач, я з тобою,
Не плач, я щаслива....
Напевно....
Даремно
страждала,
На землю упала,
Крила зламала,
Кров'ю стікала....


Лети, моя душе.
А я на землі лежати мушу.
Помру серед поля,
Полетить пташка долі
З тобою до краю,
І я не зітхаю,
Я лиш помираю....]]> 2008-05-16T18:48+02:00 Fri, 16 May 2008 18:48:51 +0300 <![CDATA[Чорнобильський дзвін]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/705718/
Прислухайся, забуть шум міста,
Забудь міраж про те, що все довкола чисте.
Прислухайся у тишу - місто мертве!!!
Немає вже людей, машин, тварин,
Немає звичних вулиць, подорожніх і картин.
Бо все під попелом урану.
Як пилом покриваються сторінки старого роману...
Нема! Все зникло! Все - мара, омана!!!


Дівча маленьке квіточку зривала,
Дівча маленьке квітку цілувала,
В пучечок клала, в коси заплітала,
До мами несла - мати пригортала.

Довкола сяйво, марево блакитно-зеленеє,
Довкола цезій, попіл смерть несе,
І сонце сяяло не лагідно, а грубо -
Вже як наган пекло....

Дівча маленьке хворе помирало:
Рак шкіри - лікарі казали.
Рак шкіри - сонце принесло.
Рак шкіри - чи коли таке бувало,
Щоб у дитини милої....

А мати квітку в цезій цілувала,
А мати квітку дончину все пригортала,
А мати плакала, а мати помирала:
"За що? За що, скажи ти, Боже?
За всі гріхи людські? За що?..."

За віщо? Хто? І що?
За всі гріхи...
А хто? Сам Бог не знає.
А, може, й знає, але ж уже нема,
Вже пізно тих судить, бо час минає...
Піврозпад довгий - ми ще живемо...

Чорнобиль-дзвін усе лунає
Над кожною могилою людей.
Чорнобиль-дзвін усе гуде, скликає:
"Вам смерть! Вам біль! Я не минаю!..."

Дівча маленьке у труні лежало,
Дівча маленьке квітку ту тримало.
Дівча маленьке, миле, спи спокійним сном....


]]> 2008-04-26T22:03+02:00 Sat, 26 Apr 2008 22:03:19 +0300 <![CDATA[Вірш за віршем. Прийшла весна - мозок розморозився.]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/697503/
У долонях тримай своє щастя,
А я буду йти крізь ненастя,
А я буду бігти, шукати життя,
Та ти не бійся каяття.

Ти просто живи і радій,
Тримай у руках птахів сповнених мрій.
А я все забуду, занедбаю, засну,
Не треба ні світла, ані вогню.

Треба лиш спокій у світі тіней,
Треба лиш душу у світі людей.
Сховай свою ківтку по далі від них,
Допоки не стопчеш широких доріг,

Допоки не знайдеш оту, лиш єдину,
Оту споріднену душу-людину.
Та тільки не сплутай, бо будеш як як -
У світі пітьми без квіток, де журба....
]]> 2008-04-12T20:33+02:00 Sat, 12 Apr 2008 20:33:59 +0300 <![CDATA[Час]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/696498/ Додаю хвилини до життя,
Секунди спадають з нього як листя...
Години...куди ви, стривайте!
Не женіть, не поспішайте!

Я тут і, ніби, не з вами,
Я поруч, та нема контакту між нами...
Час для мене застигне, засне,
Час забуде, сховає мене...

Ламаю хвилинам стрілки,
Щоб не вибухнули зірки.
Розбиваю вщент годинник,
Щоб не дзвенів смерті будильник.

Час, зупинись, постривай хоч на мить!
Перестань, Сонце, гріть!
Річко, застигни, не хлюпочи!
Дзвіночок маленький, не дзеленчи!


Тиша і спокій довкола у світі,
Все зупинилось для мене у миті...
Все завмерло, затихло, заснуло,
Ти не помітив, а я все забула!

Тихо, спокійно, ніщо не турбує -
На мить спокій в душі запанує...
А далі все знову, і знову - турботи,
Кожен продовжить почату роботу...


]]> 2008-04-10T20:38+02:00 Thu, 10 Apr 2008 20:38:05 +0300 <![CDATA[Ідіть до біса....]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/693906/ Ненавиджу обмеження,
Засунь у дупу свої застереження...
Я вчусь лиш на своїх помилках,
Мій мозок від ваших настанов у дірках....

Ненавиджу я ваші рамки,
Я роблю хід - і я виходжу в дамки.
Я буду битись за свободу -
І хай би скільки проти мене було б народу.


Ненавиджу стереотипи,
Як хочу, так і буду жити!!!
Я розірву на шмаття ваші довбані умови
Не допоможуть вам і проти мене змови!!!
]]> 2008-04-06T15:54+02:00 Sun, 06 Apr 2008 15:54:50 +0300 <![CDATA[Весняний грім]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/693886/ Ти чув весняний грім?
Ти бачив блискавиці перші?
Відчув краплини теплі?
Я чула, бачила, відчула!
Свою любов у них знайшла -
Те почуття, порив, бажання
Радіти, бавитись, кричать.
Відчула те тепло весняне:
Наснагу жити - не вмирать.
І те повітря лагідне,
Насичене озоном,
Надало крила,
Не дало забуть,
Що я живу, я мрію, я кохаю!
І дихать легко-легко стало -
Кайдани смутку з грудей поспадали...
Я вільна знову....
Душа моя омита
Дощем прозорим,
Радістю життя.
І темна хмара,
Зливами розлиє,
Дає наснагу на буття...]]> 2008-04-06T15:07+02:00 Sun, 06 Apr 2008 15:07:26 +0300 <![CDATA[....]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/691665/ ..................paranoia...................]]> 2008-04-02T20:26+02:00 Wed, 02 Apr 2008 20:26:30 +0300 <![CDATA[Lusus ]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/690939/ Lusus naturae
.
.
.
.
.
.
.
.
.
hate

.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.

myself.................................]]> 2008-04-01T19:31+02:00 Tue, 01 Apr 2008 19:31:56 +0300