<![CDATA[bigmir)net :: персональный дневник :: Vedmeduk_bo_bo]]> http://dnevnik.bigmir.net/show/dnevnik/1949106/ Персональный дневник http://i.bigmir.net/logo-small.gif <![CDATA[bigmir)net :: персональный дневник :: Vedmeduk_bo_bo]]> http://dnevnik.bigmir.net/show/dnevnik/1949106/ <![CDATA[Hо я веpю, что ты скоро скажешь эти несколько слов. ]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/681541/ Снова скажешь эти несколько слов.
И тогда я готов
Оставить след на зтом снегy.
И я знаю, что мне
Hе долго осталось ждать,
Чтобы снова yвидеть сосны на моpском беpегy.(с)

]]> 2008-03-21T00:11+02:00 Fri, 21 Mar 2008 00:11:03 +0200 <![CDATA[я майбутня зірка! ]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/674569/ пішли до нього додому, там вирішили записати пісні!
я грав імпровізацією на гітарі, він співав на ходу придумував слова і це все записували(тільки пісня "Бухло" була з готовим текстом)
грали, співали, потім він сказав, що придумає мені паганяла на все життя, і я з ним помру.
він сказав що з цієї хвилини я буду Лучь, ми плюнули один одному на куки і потиснули їх! обтерли один об одного.
і так вийшов на світ альбом "Лучегзазый свит" гурту "Лучь и Кеп"

СКАЧАТИ АЛЬБОМ МОЖНА:
http://upload.com.ua/direct/900141521/Лучь енд Кеп.rar

http://upload.com.ua/get/900141521]]> 2008-03-11T19:51+02:00 Tue, 11 Mar 2008 19:51:24 +0200 <![CDATA[Я слышал об одном сумашедшем доме...]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/671812/ Счастливы те влюбленые, которые не получают своих волзлюбленых!

На самом деле если мы чего-то не добились, то надеемся добится и продолжаем жить с надеждой. Но когда мы достигли того, чего хотели, надежды наши разбиваются и мы становимся опустошенными. (с) ОШО]]> 2008-03-07T19:21+02:00 Fri, 07 Mar 2008 19:21:52 +0200 <![CDATA[Зимові канікули. Київ-Львів-Ужгород]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/669499/ стояли під Києвом десь 2,5 год, потім під Житомиром десь годину і під Ріним десь 45 хв) але водії були круті) майже рот не закривали. про подорож до Львова і про Львів я не буду роповідати, бо це не так цікаво, що трапилось з напи після ьлго, як ми вирішии вийти на трасу Н-13, яка їде через Самбір в Ужгород) нам потрібно було доїхати до села Кострино(якого нема навіть на карті) там знаходилась трбаза і Юрчега дівчина, і наша вписка на ніч. село знаходилось за 60 км від Ужгорода. до Ужгорода було десь 200-300км(здається).
нам потрібно було виїхати на початок траси(але на початок траси не ходила ні одна маршрутка, автобус і т.д. їхали приміські маршрутки до невеликих міст, які знаходяться на цій трасі.
Спочатку я домовивяс здається за 3.50 ком за двох доїхати до Вел. Любень а по дорозі нас вадій довіз вже до м. Рудки(ціна поїздки до Рудок коштує 14 грн з двох). Вийшовши з міста ми майже одразу застопили машину до Самбора. Водій нас довіз до ЖД вокзалу.
Дурга проблема була в тому, щоб вїхати з міста на трасу, так як Самбір - велике місто(50тис населення) то піти з нього пішки зайняло б багато часу і щоб вийти на трасу треба було сісти мінімум на маршрутку, яка їде в Старий Самбір(коштує 12 грн на дох),але я домовився з вождієм за 4 грн, але у нас найдрібніші гроші були - це 5 грн, але я вторгував ще гривню здачіГг)
Вийшовши в Малому Самборі ми пройшли десь 10хв по трасі(бо були щ в місті) і застопили машину, яка повезла нас приблизно 1-2 км. Водій виявився минулим автостопером, розовів нам деякі історії, проводив екскурсію по місцям, які ми проїзджали(ми бачили будинок який стоїть з 16ст. і "жидівський цвинтар")
Коли ми вийшли з машии, йшли десь 15 хв прямо по трасі і бачимо їдуть 2 чорні іномарки і за ними їде Газель(фургончик), ми починаємо голосувати. Газель обганяє 2 іномарки і зупиняється біля нас. В машині їхало 2 хлопця і 1 дівчина. слухали Шансон. Місця майже не бло, але ми светаки влізли в машину.
Водій нам сказав, що навмисно обігнав 2 машини, щоб ми сіли до нього і він нас повіз. Ще сказав, зл їде в М. Турка.
їхавши в машині, ми почали помічати засніженя гори, місцями засніжену трасу.
Коли нас вже висадили, траса була застніжена повністю. Машина забуксувала в снігу і ми з Юрчегом відразу почали її штовхати, на що водій нам посигналив взнак подяки)
Вже темніло. пройшовши трохи далі по трасі ми сфотографувались. був неймовірно гарний краєвид) Дістали хліб з майонезом, вирішили поїсти, тілкьи відламали хлібину, як бачимо машину, яка дуже повільно їде в нашу сторону. ми починаємо голосувати і вона зупиняється.
Я підбіг до машини, відчиняю двері і бачу, що тільки 1 вльне місце, бо взаду все забите яблуками...
звертаюсь до водія:
- добрий чевір, ви б не могли нас скільки-небуть провести прямо по трасі?
- я довезу вас до роз"єднання доріг і поїду в село, а ви будете чекати іншої машини і поїдете в Ужгород
- ага, дякую)
- ну сідай спереду, нехай твій друг сідає тобі на коліна.
і так ми їхали десь пів години з швидкістю приблизно 10-20 км/год. через 5 хв їхди в мене оніміли ногиГг) в машині ще було тріснуте лобове скло)
після цієї поїздки я зролзумів одну істину: якщо водій захоче тебе взяти, якзл навіть не буде де сісти в машині, то він тбе в будь-якому разі візьме)))
Було вже досить темно і з нашою швидкістю нас за ці 30 хв, які ми проїхали обігнало десь 2 машини. водій сказав, що вже на Ужгород по цій трасі вже машини не ходяь і ми так до ранку стояти будемо.
Висадили нас біля місцевої заправки. Машини вже дісно не їхали в сторону Ужгорода. Їхало тільки таксі, яке просило 80 грн до найближчого села, але ми відмовились.
Місцеві сказали, що до Волосянок(ми туди їхали, щоб сісти в електричку і на ній доїхати до села Кострино(цього села навіть на карті не було, але там є якась турбаза і там нас чекала Юрчего дівчина у якої ми повинні були переночуати)) залишилось 30км. Ми вирішили, що підемо пішки, але місцеві нам сказали: "не йдіть туди хлопці, ви там заблукаєте, бо трасу замело снігом і там один ліс. вас там вовки з"їдять".
Потім ще сказали, що тут буде їхати маршрутка до Львова і буде проїзджати через Турки(село, яке ми проїхали) і там є вокзал і звідти ми поїдемо в Село, якого теж нема на карті, Сянки, там перечекаємо і буде пересадка на електричку на Ужгород.
Ми гарно розспілкувались з чоловіком(який чекав маршрутку у Львів) і здається його дружиною. На Турки маршрутка коштувала 4 грн на двох. у нас залишалось Юрчего 200грн і мої 100 однією бумажкою і 1,54коп. Сівши в маршрутку я домовився з водієм,щоб проїхати за 1,54. до Турків. коли їхали в маршрутці в моєму портфелі ролився сік, яким ми запивали хліб з майонезом, і все там забрудив(
Коли вийшли з маршрутки Юрчег сказав, що той мійсевий дядько, який їхав у Львів сунув йому в карман 5 грн. Велике дякую йому за це. Дуже приємно знати, що є добрі люди)) я сам теж азвжди даю роші мандрівникам, або людям, у яких все вкрали і їм потрібно кудись доїхати. от і ам на шляху трапляються добрі люди)
Було десь сьома вечора. ми пішли на вркзал. Там дізнались у мсцевого, коли буде електричка на Сянки, сказали, що приблизно в 22:30. Ми сіли і закурили біді. Потім я пішов і у місцевого пацана стрільнув 2 червоні "прими" щ фільтром. Ми ще раз покуили(гидкі були сигарети, але хоч які) і пішли в вокзал поїсти. Попили, поїли, я свої мокрі шкарпетки(запасні) і укавиці повісив на батарею(яка майже не гріла) висихати.
через декілька хв вирішили трохи поспати до електрички. Так, як ми добу не спали, я думав, що засну швидко. Заснути не вийшло, бо було холодно, але хоч трохи подрмав. Коли відкрив очі, було неймовірно холодно. Я не знаходив собі місця, бо не знав куди сховатись від холоду, а вдягнувся я дуже тепло. ще як доторкнувся до голови, вона удже боліла(мабуть наелектризувалась, бо я довго не знімав 2 капюшони і шапку). потім взяв у Юрчега ЮМС і подзвонив мамі, сказати, що зі мною все добре і що ми на вписці, щоб вона не звилювалась) Згодом голова почала трохи меше боліти. подивились нагодинник, я кинув в мокрий портфель мокрі шкарпетки і кукавиці(які ніхуя навіть не підсохли на ітй батареї) і ми зайшли в електричку, яка їхала до Сянок. Зайшовши в середину ми побачили багато бидла, яке пило горілку.
в електричці було тепло і я встиг трохи і ще десь 30 хв поспати. Сянки була кінцева зупинка. Доїхали ми безкоштовно.
Коли вийшли з електрички бло десь 23:00. в Сянках був великий сніг. ступивши на нього, нога провалилась під сніг десь поколіногГ). останній раз я такий сніг бачив коли був малим(десь в 96-97році) і жив в Закарпатті. Зайшовши в середину вокзалу касирши не було на касі, сам вокзал був набагато гірше ніж в Турках. на сидіннях спали бомжі і вкривались якимись мішками з під картоплі. в Турках нам сказали, що біля Вокзалу є місцеве каФе, де можна попити кави. Ми спитали і пішли шукати цей заклад. "МРІЯ" - побачили ми таку табличку, перед входом в це кафе. Зайшовши туди відразу до нас заговорив стрьомний таксист:" хлоці, таксі не нада? Куди схоччте відвезу". ми відмовились. пройшовши трохи далі ми побачили десь 5-6 биків, які пили пиво, багато пива.
"хлопці сідайте до нас", - звертається, побачивши нас, один із биків. не дочекавшись відповіді додає: "БЛЯТЬ СУКА СІДАЙТЕ СЮДИ БО БУДУ ПИЗДИТИ НАХУЙ!!!" при цьому грюкає кулаком по столу так, що все пиво, яке там стояло, аж підскочило.
не довго думаючи я йому відповідаю:"ми на вокзал, і до вас"))
Чекати електрички до Ужгорода нам на самому вокзалі не дуже хотілось і ми вирішили попросити місцевих працівників, які прибирають електрички, почекати у них, в відділенні для працівників. нам дозволили.
Намагались ми знов заснути, але не вийшло. Холод був ще більше ніж на вокзалі в Турках. Ми сиділи на лавиці спиною до батареї. Потім я ходив десь пів години по цьому приміщенню. Чекати нам залишалось десь 1,5 год до 3:30 ночі. Тоді повинна була прийти електричка.
Згодом ми перевернули лавицю і сіли обличчям до батареї. Поклали на неї руки і обличчя. Ми трохи зігрілись і задрімали.
Коли наша електричка вде прийшла, нас розбудила жінка(працівник вокзалу) і скащала, що вже чс іти. Цієї електрички я чекав, як води в пустелі.
Ми забігли в електричку. Вона ще була не натоплена. Ми Випили сік, який у нс залишився і трохи перекусили хлібом з майонезом. Після цього я ліг на лавицю і заснув. прокиувшись в Ужгороді я зрозумів, що це був найкращий мій сон в житті. Лавицю дуже натопили і я спав неначе на пічці. Весь цей шлях із Львова до Ужгорода я наспівував пісню Цоя "пачка сигарет".]]> 2008-03-04T18:01+02:00 Tue, 04 Mar 2008 18:01:06 +0200 <![CDATA[я сьогодні розширив свій світогляд) вирішив біьлше не пити і не ]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/658577/ потрохи відучуватись матюкатись, плюватись і відрікатись від матеріальних потреб!
і тоді я на крок ближче підійду до істини!!!]]> 2008-02-19T21:51+02:00 Tue, 19 Feb 2008 21:51:28 +0200 <![CDATA[початок моїх зимових канікул ]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/658574/ все почалось з того, як я вирішив поїхати на Зимову Ельбу(фестиваль автостоперів країн СНГ). з Києва мене ніхто не підтримав і довелось їхати самому. доїхав до Дніпра я на 3 машинах за 6 годин. стояв максимум 10 хв на трасі, що дуже круто. тим паче 2 машина була 600 мерседес)))
доїхав до Дніпра, зустрівся з друзями і пішли неа вписку до найрапрекраснішого дніпровського мобера Кашакі!)) переночували і поїхали на Ельбу. в електричці грали на гітарі, співали пісні, пили наливку, курили і т.д.. дуже кльово було. не доїхавши до кінцевої нашої станції нас висадили контролери в Новомосковську. ще сподобалось, що взагалі невілома людина запропонувала нам переночувати у неї(чоловіку 50 років) але ми відмовелись бо наш шлях був на Ельбу. йшли ми в якісь дупі по снігу, так як були п"яні то шлях здався не такий і важкий, який міг би здатись у тверезому стані... в той момент я відчував себе дуже щасливою людиною) на шляху до Ельби ми познайомились з Пітерськими стоперами Каспером, його дружиною і Славіком(які потім виявилось їздили в Китай і взагалі не один екватор об"їхаили)
розмовляли про автостоп, про Кротова(виявилось, що до нього на ельбі ставляться не дуже дружелюбно, бо він підар(це було пояснення Каспера, чому він так ставиться до Кротова)).
приїхавши на Ельбу ми впершу чергу грали в Дєбашир бол(буцали 1,5 л бутилку дуже смачногго напою, щоб прозбовтати її) потім я почав спілкуватись з однією дуже гарною людиною на прізвисько Пажарнік(завдяки цій людині у мене змінилось ставлення до життя).
виявилось, що він колись був військовим, служив в Пагранвійськах і ми дуже добре зрозуміли один одного. я,Пажарнік і Славік спілкувались першу ніч в основному про армію. були деякі недорозуміння, але взагалі в кінцевому результаті виявилось все чудово, ми всі знайшли спільну мову. перший вечір я мойже провів у спілкуванні з цими людьми. спати взимку виявилось не холодно, навіть дуже комфортно і тепло.
вранці наступив тупінг9так завжди буває). найбльше я радий був бачити вранці Пажарніка, ми з ним навіть обінялись шапками на 2 дні)))
в обід ми пішли проваоджати Ніксоїда і Бузу на електричку. чекали електрички майже годину, але кли вона приїхали і від"їзджала я, Мишь, Кашака, Гарячька проводжали електричку з голими дупами, які дивились прямо у вікно електричкигг)
потім ішовши щдодомук ми знайшли озеро, і написали на снігу(цього озера) СТРУКС, СІСЬКІ(прицьому намальовали сіські на снігу)наальовали 9 кружечків(хто не знає це символ флешмобу) і МИШЬ)
потім взяли собі по камишу і були типу шаманами)) ішовши до Ельби їхав якийсь потяг і Кашака побіг показувати йому дупу)) я, Мишь, Гарячька підтримали це і знову наші дупи побачили багато людей))
потім почали цим камишом кидатись у друг друга типу списом і т.д(почали Жечь) за 2 хв до того, як прийшли на Ельбовський Лагкрь Гарячька знайшов палицю і пртягли дівчину, яка проводжала з нами електричку(як бабуїни в мультиках притягували людей, щоб з"їсти їх).
в Лагері ми пили традіціонний ельбовський напій Дєбашир, ми тоскали дрова, несли пічьку для того, щоб зробити баню) Баню ми всетаки зробили, потім я пішов туди паритись)) круто побувати в лісі в Бані))

хто знає, з моїх друзів, у мене є маленький прапор України, який завжди зі мною був в найскрутніші моменти в житті, подорожував постійно зі мною і все теке.. ось і я вирішив цей прапор подарувати Пажарніку, бо ми з цією людиною дуже гарно зрозуміли один одного і це такий чоловік, заради якого хочелться даля жити. ось, і я подарував йьму свій прапор, а він подарував мені хрестик, який теж був на йому в найскрутніші моменти в житті. він надгнув його на мене і в той момент в мене майже потекли сльози... було настільки приємно, що це не мождна аписати словами...
я взагалі з 8 класу перестав вірити в Бога, але після того моменту, коли мені наділи це хрестик, я відчув, що Бог є) і цей момент мені дуже запам"ятається в житті, бо він є дуже важливим, тьой момент я відчував настільки неймовірне щастя, яке я навіть не відчував на концерті Блудхаунгенг(хто був на цьому концерті, той зрозуміє)... мені не хотілось чухати яйця при повній тиш в 6 ранку і слухати звук "шурх" "шурх" "шурх" і т.д..
я з Пажарніком сказав йому до зустрічі останнім. ми ще обов"язково знайдемось, зустрінемось, але ця людина стала для мене длуже важливою в житті. Щиро дякую йому за те, що він є)
коли ми джобігли до електрички я почав обдзвонювати найближчих меін людей, і казати їм Величезне Людське спасибі за те, що вони є) декому не додзвонився, але бажання було.
зараз я сиджу у Кашакі і друкую цей пост в 1:13 хв) відчуваю неймовірно щасливою людиною)
всі хто не поїхав на Украхнську ельбу багато втратили і я неймовірно щасливимй, шщо туди потрапив. обов"язково ще приїду весною! доречві я був єиний представник Києва.
особливо дякую: Паждарніку, Кашакє, Миші, Гарячьке, Ніксоїду, Бест Френду, Славє, Мар"яше, 3-ом чувакам з Новомос що підтримали мене у такий момент і внесли свій вкладок в моє життя! Щиро дякую!
]]> 2008-02-19T21:50+02:00 Tue, 19 Feb 2008 21:50:55 +0200 <![CDATA[Пост присвячуєть наближенню Нового Року!!!]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/603391/ Наступіл апять нахуй блядь
Будєм бухать под йолку срать
Піздюлєй Дєд марозу
Утром блєвать

Я люблю секс
Я люблю секс
Я люблю секс
Я люблю секс
Но Новий год люблю больше
Патаму што он чящє]]> 2007-12-20T23:02+02:00 Thu, 20 Dec 2007 23:02:21 +0200 <![CDATA[Ангелы тихое принесли утро Розовых облаков перья]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/587242/ Ангелы тихое принесли утро
Розовых облаков перья
Сонного перламутра
Сняли с груди моей ожерелье
Молчали
Сердца моего стук слушали с тишиной ровняя
Билось оно в ладонях небесных рук медленно остывая
Легкие покидая хрипел. Выдох последний бесстрашием полный
Радовался я смотрел в глаза любви чистоты бездонной
Плакали ангелы крыльями теребя собственного испугавшись чуда
Отпускала их пухом выстланная земля взявшимся ниоткуда (с)




взагалі я людина така, яка дуже часто закохується, але кохати по справжньому мені доводилось тільки 1 раз в житті
я сьогодні відчув це почуття вдруге!
я освідчився в коханні гарній дівчині і дуже щасливий))
аааааааааааа!!!

]]> 2007-12-03T22:40+02:00 Mon, 03 Dec 2007 22:40:45 +0200 <![CDATA[Всі люди думають тільки про блага земні]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/558156/ 2007-11-03T23:11+02:00 Sat, 03 Nov 2007 23:11:10 +0200 <![CDATA[А мне приснилось: миром правит любовь, А мне приснилось: миром правит мечта. ]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/556013/ Ті, що вчора горіли, – де вони?
Куди зникли? Що з ними сталося?
Та які їх скрутили демони?
Кожен марить ефектом відсутності,
Уникаючи відповідальності,
І, питаючи правди в підступності,
Вибирає престижні спеціальності.
Відділяє себе від кореня,
Відриває себе від рідного.
Прапор свій пофарбує кольором,
У який фарбувати вигідно.
Кров не точиться свіжими ранами,
Дух потух за мурами-гратами.
Поставали усі ветеранами,
Хоч не встигли побути солдатами.

Залишилися знов, наче сироти,
При дорозі, якою не ходжено.
Хіба можна в своє не вірити?
Хіба ж нас такими народжено?
Заплітаємо слова у речення
Так, що змісту шукати даремно.
Від матеріального забезпечення
У душі стало зимно і темно...


]]> 2007-11-01T21:38+02:00 Thu, 01 Nov 2007 21:38:53 +0200 <![CDATA[А не спеши ты нас не любить...]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/553821/
А не спеши ты нас не любить,
а не считай поюеды по дням.
Если нам сегодня с тоблй не пpожить
то кто же завтpа полюбит тебя.



sunshine (19:55:54 30/10/2007)
взагалі як воно?

Коля (19:56:18 30/10/2007)
могло бы быть и лучше


sunshine (19:57:26 30/10/2007)
воно завжди так.. завжди хочеться чогось кращого..
але треба знахоидти гарне в тому, що у тебе є, бо у іншого і того нема


Коля (19:58:17 30/10/2007)
от я і намагаюсь...


sunshine (20:00:37 30/10/2007)
прост коли втрачаєш те, о в тебе було, тді тільки цінуєш те, що в тебе було. а так не помічаєш цього.... будь-яка
дорога тобі людина може вмерти просто завтра і тільки тоді ти зрозумієш, що ти і не встиг сказати їй спасибі, і що ти не цінував ї так, як міг би цінувати


Коля (20:06:13 30/10/2007)
да, это точно(((


sunshine (20:07:48 30/10/2007)
я коли про це думаю, аж сльози навертаються....
як тільки подумаю, що завтра чи сьогодні мое померти моя мати, друзі.... це пиздець просто... ось прийде сьогодні мати додому, і обніму її сильно-пресильно і скажу їй, що дуже її люблю!



Коля (20:08:32 30/10/2007)
прикинь, только что папе позвонили и сказали что его знакомый умер


Коля (20:08:37 30/10/2007)
сослуживец


Коля (20:08:41 30/10/2007)
ты прикинь


sunshine (20:10:55 30/10/2007)
ех чувак.. я і не дивуюсь... тому і треба цінувати людей при житті, бо потім буде пізно...]]> 2007-10-30T20:42+02:00 Tue, 30 Oct 2007 20:42:44 +0200 <![CDATA[Я вирву звідти біль!...]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/546409/ Не гідна чистих сліз!
Втікай із моїх снів
У свій дрімучий ліс!
Я більше не люблю! -
Лунає звідусіль...
Я серце простромлю -
Я вирву звідти біль.
Я вирву звідти біль!
Я вирву звідти біль!!!
Я ВИРВУ З ВІДТИ БІЛЬ!
Я ВИРВУ З ВІДТИ БІЛЬ!!!]]> 2007-10-23T19:45+02:00 Tue, 23 Oct 2007 19:45:44 +0300 <![CDATA[Снова в ночь летят дороги, День в рассвет менять. Кому чья, а мне досталась Трасса E-95. ]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/541557/ вже зібрав потрібні речі. перевіряв погоду, в ніч з п"ятниці на суботу буде дощГГг від цього мені тільки веселіше стало)
ще буду Їхати з nCuX'ом. його зовсім не знаю, але думаю що з ним здружуся + він, як і я дуже любить Фліт і Тартак, а це круто) якщо бдуе все добре, то може ще й потіг встигнемо зустріти з друзями, які теж їдуть в Миколаїв і будуть там в 5:30 ранку)
люблю це легке напряження в грудях перед стопом)
ну все, побажайте менім, точніше НАМ успіху)
]]> 2007-10-18T22:38+02:00 Thu, 18 Oct 2007 22:38:24 +0300 <![CDATA[Неділя. 7 жовтня. Львів. Найдовший і наболючиший день у моєму житті. Неділя]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/530699/ Екскурсовод сука блядь йобана тварь єбана хачями в жопу, нечесна падлюка! Бабуся, яка до нас приєбалась, слухати екскурсію і з"єбалась потім, нічим не краще! я на них не в образі, бо сука блядь їм ця хуйня ще вернесться! їхня нечесність ще виль"ється в їх ддолі. це мені не сподобалось у Львові.
сподобалось найбільше це 5 година ранку, коли ми з Юрчегом тільки приїхали у Львів, як куртли біді! Сподобались Хотдоги на вокзалі, якіми ми відсвяткували вдалий автостоп до Львова. сподобалась пісня Цоя "Стук", яка грала у місті. сподобався світанок, який ми зустріли у Львові, потяг з одногрупниками, ще глюки в дорозі, від недосипання, водій-дальнобійщик, з яким я їхав, його ахуєнні сторії з життя, анігтоти про потоп Блядєй, про німецький підрозділ SS...
у самому місті ще сподобався пам"ятник посмішці:)
P.S довбана, блядь кав"ярня з хуйовою музикою, але гарними офіціантами(вони тільки і втілюють позитив сюди)
Кав"ярня "Дзига" 14:35

Зараз найблючиший момент у Львові. Мене з середини рве на дрібні частинки. Зараз грає пісня Другої ріки "3 хвилини" вона мене навіяла у цей сум...
Сука блядь, дуже хуйово... я скоро все це. але цей біль коштує цієї поїздки, я тут не дарма. Сука, хочеться напитися в дупу, взяти, втікти звідси, поїхати стопом прямо зараз в Київ, до неї... Але алкоголь не допоможе втікти від себе, я повинен подолати цей біль в собі, інший а мене це не зробить. Як жеж болиь серце... Скоро я її побачу і буде на декільки хвилин легше, біль на деякий час мине, але настане ніч і знову... Знову буду хотіти шкрябати стіну, рвати на собі волося, так рвати, щоб зі скалпелем, щоб фізичний біль трохи перебив сердечний.. руки трусяться, все тіло трясеться, хочеться побачити її...
Я боюся лягати спати, бо буде дуже хуйово, думки будуть не давати мені нормально почувати себе. Я не спв вже більше доби, але спати не хочеться, хочеться вити від болю.
Площа Ринок 15:32

Пішли в музей Зброї, там цікаво, але мені треба в еьому бути в іншому настрої. Звідти я вийшов першим, викурив 1 біді і вирішив не чекаи друзів, щоб не створювати їм сливовий настрій. Недочекавшись їх я пішов на Високий замок, щоб побути на самоті. Довго підіймався, коли прийшов на вершину це місце стало для мене другим з наулюбленіших місць у Львові(після 2 лавочок на окраїні місця, де нас висадили дальнобійщики в 5 ранку). Трохи посидів на вершині, подивився на сонце... Вирішив піти до Площі Ринок і дочекатись пісні Другої ріки "3 хвилини"(яка повинна була грати через 120 пісень). Знаю, що від неї мені стане ще гірше, але не можу себе стримувати. Зараз хочеться слухати і слухати, аоки всі сили не покинуть мене.
Почався дощ, я подивився ще раз на місто і пішов до центру.
Високий замок 16:52

Почалася злива, я закрив парасольку(не люблю парасольки), зняв з голови кепку. На деякий момент я відчув повну свободу, гармонію, але думки всеодно були про одне і те саме...
Дійшов до центру, наспівував пісню Дельфіна "серебро". Кріз тучі почало трохи пробивати сонце. Я став посеред площі і десь 5 хвилин дивився на сонце, між мною і сонцем відчуся контакт.. було тільки я і сонце, я нічого не чув, не бачив крім сонця. вже майже знепритомнів...
Пішов чекати свою пісню. замість Другої ріки грав Тартак "Стільникове кохання". Це наштовхнуло мене написати одній людині те, що я відчуваю. Можливо я здійснив велику помилку. Але жалкувати я не буду, бо все що змінюється то тільки на краще. треба подзвонити друзям, зараз мені дуе потрібна їх підтримка...
Площа Ринок 17:40

Нарешті вони прийшли. Макс, Коля і Юрчег. добре, що мене зрозуміли і сильно нічого не розпитували. Звісно вони хвилювались, за це я вибачаюсь перед ними, але я сказав їм, що зі мною все нормально і що мені треба було побути на самоті.
Зараз ми в піцерії, наспівую пісню Дельфіна "Июнь". Біль посилився. Скоро вже треба буде проводжати одногрупників на потяг і з Юрчегом будемо чекати свого.
Це один з найдувших днів в моєму житті, а попереду ще ніч... страшно... Хочеться прокинутись від цього кошмарного сну, але це не сон. Завтра повинно стати легше.
Піцерія "Челентано" 18:50

Вже проводили одногрупників на потяг, наш тільки в 22:47. Вирішили поспати на вокзалі, бо ще дохуя часу. І все б здавалося чудово, але як тільки заплющую очі то бачу перед собою її і серце калатає, здається що ось-ось вилетить з тіла...
Взагалі Львів дуже гарне місто, але у мене з ним покищо не дуже приємні спогади. Цей день був тут для мене за 5 днів, за 5 довгих і болючих днів.
Треба сюди ще раз приїхати, але вже коли в мене буде біла полоса життя. Тоді це місто дял мене не буде таким страшним, як зараз, потім Львів мені сподобається. Треба тільки бути в іншому настрої.
Є надія хоч в поїзді засну(бо не спав з суботи з 5:50 ранку). я дуже виснажений і фізично і морально...
закриваю очі, бачу її...
Міський вокзал 20:37
]]> 2007-10-08T22:06+02:00 Mon, 08 Oct 2007 22:06:37 +0300 <![CDATA[боляче....]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/512172/
Я тебя буду жать, вечность - это не срок.
Времени не оторвать от жизни моей кусок
Таят бессмертия дни, лицо, превращая в хлам
Сможешь если то сохранить, все что принадлежало нам
Буду всегда с тобой, стану собакой твоей
Чтоб по тебе с тоской скулить у закрытых дверей
Поторопись ко мне, ты можешь еще успеть
В собачьих глазах на дне слезы мои рассмотреть.


]]> 2007-09-19T20:56+02:00 Wed, 19 Sep 2007 20:56:12 +0300 <![CDATA[завжди так...]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/508714/
задється я знайшов людину, яку б міг сильно покохати... добре це, чи пагано покищо я не знаю... хочеться їй сказати:" я в тебе закохинй, дуже закоханий і мабуть я тебе зможу покохати", але навіщо? скоріш за все ці почутя не є взаємними, а дати волю своїм почутям, відкрити їх і покохати її це не добре і не пагао. не добре, бо якщо я покохаю її, а вона мене ні, то я буду довгий період страждати від цього.. буде боляче і все таке... не пагано це те, що краще відчувати біль ніж нічого не відчувати.
ще ця людина бля мене не байдужа, як гарний друг, а якщо я всетаки їй відкриюсь то її відношення зміниться це точно, вона вже буде дивитись на мене не так, як раніше, а я цього не хочу. мабуть буду мовчати і приглушу свої почуття. думаю так буде краще для нас обох...

]]> 2007-09-16T01:09+02:00 Sun, 16 Sep 2007 01:09:01 +0300 <![CDATA[все може бути без мене....]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/503397/
останніми днями я почав помічати, що роблю боляче близьким та нелзьким мені людям... і все це виходить із-за тупих моїх жартів або просто із-за якоїсь хуйні, яку сказанув не втему. Коли я роблю боляче людям, це мені не приносить ні втіхи, ні радості, ні якого позитиву, та і якщо роблю щось неприємне, то роблю це не навмисо... Ці люди мене мабуть вже пробачили, але я сам собі пробачати не вмію... цей біль, він мене буде їсти дувго-довго, поки не вижме з мене всі соки, всю енергію, щоб я дуже гарно зрозумів, що я коштую в ццьому житті і що так робити не треба... і це правильно! так мені підару і треба, нєхуй молоть якусь хуйню не подумавши перед цим, що я цим можу зробити комусь буляче, неприємно...
Можливо мені потрібно значно менше спілкуватись з людьми, щоб не робити ї біи, або просто ізолюватися від них... Сидіти собі дома, і читати літературу. Все може бути без мене...

Не будем спорить кто праведен, а кто грешен
Никто не найдет себе спокойную старость
Просто каждый поступок должен быть взвешен
Хотя бы чуть-чуть, хотя бы самую малость.(с)
]]> 2007-09-10T02:30+02:00 Mon, 10 Sep 2007 02:30:11 +0300 <![CDATA[Країна Мрії]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/450677/

Любіть Україну, як сонце, любіть
як вітер, ітрави, і води...
Вгодину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.

Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі...
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі.

Юначе! хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину.
не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну.

Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну...

Любіть у труді, у коханні, в бою,
як пісню, що лине зорею...
Всім серцем любіть Україну свою -
і вічні ми будемо з нею!
]]> 2007-07-11T00:19+02:00 Wed, 11 Jul 2007 00:19:43 +0300 <![CDATA[допоможи...]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/445193/ Тысячи белых ежат...
А по дороге идет человек,
И губы его дрожат.

Мороз под шагами хрустит, как соль,
Лицо человека - обида и боль,
В зрачках два черных тревожных флажка
Выбросила тоска.

Измена? Мечты ли разбитой звон?
Друг ли с подлой душой?
Знает об этом только он
Да кто-то еще другой.

Случись катастрофа, пожар, беда -
Звонки тишину встревожат.
У нас милиция есть всегда
И "Скорая помощь" тоже.

А если просто: падает снег
И тормоза не визжат,
А если просто идет человек
И губы его дрожат?

А если в глазах у него тоска -
Два горьких черных флажка?
Какие звонки и сигналы есть,
Чтоб подали людям весть?!

И разве тут может в расчет идти
Какой-то там этикет,
Удобно иль нет к нему подойти,
Знаком ты с ним или нет?

Падает снег, падает снег,
По стеклам шуршит узорным.
А сквозь метель идет человек,
И снег ему кажется черным...

И если встретишь его в пути,
Пусть вздрогнет в душе звонок,
Рванись к нему сквозь людской поток.
Останови! Подойди!...
]]> 2007-07-04T22:23+02:00 Wed, 04 Jul 2007 22:23:13 +0300 <![CDATA[Поюзанное сердце]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/443134/ Неожиданно из толпы вперед вышел старик и сказал, обращаясь к парню:
- Твое сердце по красоте и близко не стояло рядом с моим.
Тогда вся толпа взглянула на сердце старика. Оно было помято, все в шрамах, в некоторых местах куски сердца были вынуты и на их местах были вставлены другие, которые совсем не подходили, некоторые края сердца были рваными. К тому же, в некоторых местах в сердце старика явно не хватало кусочков. Толпа уставилась на старика - как он мог сказать, что его сердце красивее?
Парень взглянул на сердце старика и засмеялся:
- Ты, возможно, шутишь, старик! Сравни свое сердце с моим! Мое - идеально! А твое! Твое - мешанина шрамов и слез!
- Да, - ответил старик, - твое сердце выглядит идеально, но я бы никогда не согласился обменяться нашими сердцами. Смотри! Каждый шрам на моем сердце - это человек, которому я отдал свою любовь - я вырывал кусок моего сердца и отдавал этому человеку. И он часто взамен отдавал мне свою любовь - свой кусок сердца, которое заполняло пустые пространства в моем. Но поскольку кусочки разных сердец точно не подходят друг к другу, поэтому у меня в сердце есть рваные края, которые я берегу, потому что они напоминают мне о любви, которой мы делились. Иногда я отдавал куски моего сердца, но другие люди не возвращали мне свои - поэтому вы можете видеть пустые дыры в сердце - когда ты отдаешь свою любовь, не всегда есть гарантии на взаимность. И хоть эти дыры приносят боль, они мне напоминают о любви, которой я делился, и я надеюсь, что в один прекрасный день эти кусочки сердца ко мне вернутся. А если нет – что ж, зато мне есть что вспомнить. И эти воспоминания не тяготят меня – ведь и в них есть что-то хорошее, что-то, без чего жизнь была бы не столь полной. Теперь ты видишь, что означает истинная красота?
Толпа замерла. Молодой человек молча стоял ошеломленный. Из его глаз стекали слезы.
Он подошел к старику, достал свое сердце и оторвал от него кусок. Дрожащими руками он протянул часть своего сердца старику. Старик взял его подарок. Потом он в ответ оторвал кусок от своего избитого сердца и вставил его в пространство, образовавшееся в сердце молодого человека. Кусок подошел, но не идеально, и некоторые края выступали, а некоторые были рваными.
Молодой человек посмотрел на свое сердце. Оно теперь было совсем не идеально, но на самом деле стало гораздо более красивым, чем раньше...]]> 2007-07-02T23:09+02:00 Mon, 02 Jul 2007 23:09:11 +0300 <![CDATA["про щастя"]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/428948/
Треба дякувати долі за те, що вона нам дає. Кожна справа потребує твоєї душі. Те, що не приносить морального задоволення, що давить на тебе – це важке і непотрібне. Треба робити ту роботу, яка тобі подобається, яка тобі приносить задоволення до якої в тебе лежить серце, яка тобі приносить задоволення, якій ти радієш і тоді вона для тебе буде неважкою.
Найважливішим для людини є щастя, щастя воно в серці, серце в любові, а любов вона нескінченна, завжи існуватиму, отже щастя теж нескінченне.
Щастя не залежить від місця проживання, від грошей, від твоєї посади, від здоров’я ... безперечно це є складовими щастя, але кожна людина може бути щаслива з тим, що у неї є, головне захотіти цього, помічати те, що тебе оточує, тих хто оточує тебе. Наприклад людина без місця проживання може бути щасливішою людиною від міліонера, тому що внього є свобода, іі це головніше будь-яких грошей. Всі багаті люди – зайняті люди. У них дні розписані по секундах і вони в цих хлопотах не помічють того, що може помітити людина без житла...

«Ничего на свете лучше нету, чем бродить друзьям по белу свету,
Тем кто дружен нестрашны тривоги, нам любые дороги дороги
нам любые дороги дороги...

Мы своё призвание не забудем, смех и радость мы приносим людям,
Нам дворцов заманчевые своды незаиенят ниогда свободы,
незаиенят ниогда свободы...

Наш ковёр цветочная поляна, наши стуны сосны и лканы,
Наша крыша небо голубое, наше щастье жить таой судьбою
наше щастье жить таой судьбою»

Наприклад у людей(вдалих бізнемнів) все життя – це гроші, а насправді грощі потрібні тільки для прожиточного мінімуму. Якщо у людини все більше і більшей, то їй завжди цих коштів мало, хочеться щоб буле ще більше, і серце такої людини заростає цими грошима, воно каменіє... Одним словом - гроші не повинні стати сенсом життя.
Щастя не треба шукати в інших країнах, не ьреба його просити у людини. Грошима можна купити багато чого, але щатя не купиш, а щастя воно тут, навколо тебе, тільки треба намагатись його помічати. Недаром ти, нродився саме в цій країні, якщо людина хде на заробітки до іншої країни, то вона їе за грошима, а за гроші щастя не купиш.

«Сонце сяє, чудова погода
Примушує тебе рухатись у танці,
Рухатись на зустріч свободі.
А ось і я!
Хочу щоб ви знали, але чи зможете ви зрозуміти?

Якщо вранці збирається веселка,
Стаю веселкою і я,
Щоб стати свободним.
Ви повинні розуміти це.
Розумієте мене?

Сонце сяє, чудова погода
Примушує тебе рухатись у танці,
Рухатись на зустріч свободі.
А ось і я!
Хочу щоб ви знали, але чи зможете ви зрозуміти?

Тепер ви розумієте мене?
Чи ви вірите мені зараз?»

Бути щасливим – це легко, якщо захотіти. Нариклад прокинутись вранці, посміхнутись сонечку. Повітря(коли ти глибоко під аодою, тобі так не вистачає ковтка повітря і тоді ти дійсно цінуєш його, так чому не можна насолоджуватись коджним подихом повітря?), зорі(яке буває красивим ззоряне небо... треба тільки не соромитись, подивитись на нього, лягти десь на траву, лавицю і насолоджуватись життям!), сонце, вода(«ты понимаеш ценность воды, когда твой колодец пуст»),.. Цього всього в тебе ніхто не відбирав, воно твоє!
Все те, що втікає від тебе, воно не твоє, не вважай це за своє, воно тобі непотрібно, якщо б це тобі дійсно необхідно, воно ніколи від тебе не втечить!
Що ж для тебе є необхідним? Те, що найлегше. А що найлегше? О, товаришу у світі жє багато брехні, зла, паганого. Однак, що найлегше? Те, що потрібне! А що потрібне? Потрібне тільки одне: це те, до чого лежить твоє серце, те, що воно потребує. Наприклад якщо ти працюєш, то повинен працювати на тій роботі, спілкуватись з тими людбми, які тобі подобаються, не зовні, а у серці. Те, що тобі дійсно потрібне воно єдине, є всюди та назавжди.
Багато фізичних потреб є в тебе(їжа,..), але не там щастя. Щастя в глибині твого серця, воно недалеко. В серці і в душі твоїй!
Я бажаю, щоб душа повернулась до серця, до того, хто є в твоїм серці. Треба просто його пошукати.
Бажаю кожному знайти своє щастя! Миру вам та любові!


]]> 2007-06-16T23:51+02:00 Sat, 16 Jun 2007 23:51:33 +0300 <![CDATA[ "ТО что не убивает нас сегодня - завтра сделает сильней"]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/424002/ ця фраза... звісно це добре, якщо ти живеш цією цитатою.... вона допомагає людям, не дає їм згаснути, пояснює, дає надію на краще! це гарний висвів.... але іноді виникають питання:"скільки можна бути ще сильнішим? коли ти станеш настільки сильним, щоб не відчувати вже болю? скільки ще повинно пролити серце крові, щоб бути настільки сильним, щоб вже не довелося звертатися до цієї фрази?"
чому час іде, і тільки гірше і гірше? кажуть: "час лікує", так він лікує, але я цього не відчуваю! з кожним днем тільки гірше і гірше! скільки ще часу повинно пройти щоб все це пережити? так, звісно після чорної полоси в житті обовязково прийде біла...
"та біла полоса, я звертаюся до тебе, скільки тебе ще чекати? мені здається після чорної полоси прийде смерть, а не ти!"
серце.. воно пробито дірками, кров з нього вже майже витікла.... а коли вже не буде крові, щоб витікати, то серце закам"яніє, засохне а потім розіб"ється... і більше не буде ні радості не печалі.. бо серця не буде... воно не буде відчувати... чим плакати, якщо сльози скінчилися? я перетворююсь на істоту без почуттів....
вже не залишилось сил.. хочется взяти і порізати себе, порізати, щоб фізичним боле загоїти на час седечну біль.. хочаб на деякий час...
колись я був багаттям, а зараз з мене залишився тільки маленький вогник, який потроху згасає.... і скоро він згасне.. мені гидко на мебе дивитись в дзеркало, на кого я перетворився?
а мені навть себе і не жалко.. бо навіщо аліти жалгідних людей, типу мене?
у Цоя є цитата з пісні:"Ты должен быть сильным инче зачем тебе быть?".. ось і мені мабуть не місце тут... повинні залишитися сильні люди, а слаким тут не місце...]]> 2007-06-12T02:15+02:00 Tue, 12 Jun 2007 02:15:10 +0300 <![CDATA[ти була весела...]]> http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/423484/

"Ти була весела. В тебе палко горіли очі. Твоє серце палало пристастю. Ти була амбіційна. Ти завжди досягала мети. Ти була тепла. Ти була своя. Ти була рідна… А зараз… Подивись на що ти перетворилась зараз. Ти стала темна. Ти стала холодна. Ти стала чужа. Де поділись ті пристрасні очі? Те палке серце? Де поділись твої амбіції? Твоя особитість? Де? Куди все зникло? Чому ти перетворилась на ляльку? На дешеву ляльку… Твоє життя тепер набуло форми трикутника… Твоя темна кімната. Твої гламурні магазини. І театр… Ні! В тебе немає життя! В тебе лише дешевий театр. Лише кабаре. Ти стала такою пафосною. Такою передбаченою. Тепер ти банальна лялька в руках чужих і холодних дядьків з дуже великими кишенями. Ти забула що таке посмішка. І тепер, кожного дня ти там, в своєму кабаре, ти ходиш по темномній залі, де грає жахливий оркестр, де приміщєння просмалене димом дорогих сигар. Навкруги ти бачиш як ті, кого ти називаєш "подругами"(хоч кожна з них залюбки продасть тебе за, тепер модну, евопейську валюту) сидять на колінах, у своїх багатеньких "татусів", ти чуєш як ті нещасні сміються. А навколо ріками льється "Текілла" і "Кравава Мері".
Ти щойно зійшла зі сцени. Адже ти лялька, ти спіаєш коли тобі накажуть. Ти танцює при перші й же забаганці нового "кавалера". І кожен день це дешева гра, це дешевий театр. Тепер тебе постійно смикають за мотузочки. А при першій же спробі сказати:"Досить!!!", тобі закривають рота гламурним ганчір"ям від Жан Поля Готьє чи Джорджіо Армані. Тепер ти ходиш на дорогі вечірки, але не як VIP-персона, а як нова прикраса "татуся". Щовечора ти приходиш додому, взуваєш свої рожеві капці, сідаєш перед дзеркалом і… І в тебе винакає огида до самої себе! Всі ті каміцні перетворюються на вели купу сміття, а твої дорогі браслетики на кайдани. І ти починаєш ридати. Ти жахливо стогнеш ти благаєш на допомогу, ти чекаєш що ось-ось відкиються двері, в кімнату проникне запах дешевих, але рідних парфумів, що та тепла рука ввімке світло, а з найсолодших вуст прозвучать ті бажані слова.
Але потім, з жахом усвідомлюєш, що цього більше ніколи не буде… Бо ти зрадила…Бо ти продала…Бо тепер ти ОДНА…Бо тепер ти нікому не потрібна, адже ти лялька…Лялька з дорогого кабаре. Ти дивишся на годинник, а там вже 03:45 і розумієш, що треба спати, адже "татусикові" не сподобається, якщо його дівчинка буде вялою, чи не дай Боже будуть сині круги під очима. Ти встаєш, витираєш свої заплакані очі, лягаєш в пусту і холодну постіль і лише пригортаєш до серця пудушку, ака ще пахне тими рідними парфумами, ака ще зовсім нещодавно була теплою. "
]]> 2007-06-11T16:30+02:00 Mon, 11 Jun 2007 16:30:44 +0300