http://dnevnik.bigmir.net/show/dnevnik/958624/ Персональный дневник http://i.bigmir.net/logo-small.gif http://dnevnik.bigmir.net/show/dnevnik/958624/ http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/288000/ прочитається в ньому один куплет,
Дивлюсь на людей терзає мене жах
що не бачуть вони мене, тільки один брак,
відчуваю себе в’язнем на свободі
наче замкнули люди своєю критикою мене у собі,
Один вважає що я похожий на емінема
Другий що я закосив під сліма
вдивляюсь людям пильно в їхні лиця ,
розмови з ними - здається , що все сниться ...
Слухи за спиною, усмішки перед самим тобою
Хтось обговорює тебе між собою,
Хотілось би втекти далеко туди
Де зможуть твою думку правильно довести,
Як можна жити у цьому світі
Якщо ніхто не хоче тебе розуміти...
Раз я помалювався, це не означає
що я на емінемі помішався,
хтось його не уважає, таке уж їх ставлення
але він відкрив репу друге дихання,
та я надаю перевагу російському репу
а не одому білому емінему...]]> 2006-12-09T22:11+02:00 Sat, 09 Dec 2006 22:11:04 +0200 http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/252610/ Так часто у моєму житті
на шляху попадаються люди люті,
до моїх слів не прислухаються
таких як я реперів цураються,
мене уже нічого не цікавить
хочу реп читати, він мене цікавить,
я зв’язав з ним своє життя
тільки ви не розумієте це поняття,
реп б’є по моїх вен та об’єм,
пройдених моїх років вважається марним
став таким зайвим, людям не зрозумілим,
коли для мене, спиртне, шмаль, за гроші секс
не проявляють ніякий інтерес,
чорна картина, сльози одинокості
але й можу проявити право жорсткості,
заді мене залишається не чіткий слід
коли я іду чорними вулицями мого міста
міняється що разу у мині погода,
мій страх, це біль мого Духа
я живу на вулицях жаху,
коли ти щось не знаєш – не підкажуть
коли тобі погано – не поможуть,
хвилина година минають
12 годинники програють,
за часом, думки що миті минають
моя душа читає
думку, душу злість у репах розсилає
на зовнішній світ викидає,

Приспів
Чого вартують мої дні
Куди ідуть мої години

ІІ.
я залишаюсь один, із своїми думками один на один,
я один, навколо мене тільки холодно
не хочу наслідувати роль тіньового,
дивлюсь у вікно, за яким все ясно
кожний грає засклену роль, свою роль
програну дияволу тупорилу роль,
їхні ролі проти моєї
тільки який смисл ролі тієї,
молодь не знає в які ігри грає
хтось себе продає
хтось свого друга здає
Я задаю собі питання, Чому таке життя?
я не живу а існую
на колінах стою, тупо стою
на моїх губах читається молитва
з усім злим вона би мала бути як битва,
з кожним завтра рано встану
очі протираю
бачу хоч щось обмірковує моя голова
те що хоче моя душа,
з кожним днем стає якось важко жити
хочу по новому жити, але що для цього зробити,
крок за кроком, темнота за темнотою
від мук не відчуваєш болю,
не розумію смисл цього життя
продовжую за сенс життя битися,
не беру для цього в руки свою біту
межі мого слова, означають межі мого світу,

Приспів
ІІІ.
HIP-HOP у мині всередині
HIP-HOP просто не існує, він існує в людині
я получив назву ValDeMar,
все решта сон і кошмар
став кислотний
став нікому зрозумілий, я тіньовий,
але не похожий на звіра
пропала до всіх у мене довіра,
серед таких як я, вам мало місця
у цьому поколінні немає місця
тут існує розуміння, появляється чуття
що у людей нема такого уміння,
щоб правильно жити,
може хоч у чомусь вам ризикнути,
це може виглядає тупо
але в житті проявляється чисто.
малюю картину, вона у чорних тонах
мене скрізь душу поїдає жах
хочеться бути для когось любимим
я до свого життя став одиноким, хочу стати іншим,
але не можу все так взяти й залишити
я не дам нікому своїм життям правити,
не можу себе заставити, поправити,
та з дороги не повернути, не завернути,
скрізь біль та сльози треба дальше жити

Приспів
]]> 2006-10-08T23:06+02:00 Sun, 08 Oct 2006 23:06:53 +0300 http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/165717/ за це надається найвища кара.
Respect тим у кого заді не пусті сліди
зациклився на чомусь одному заспокойся по сиди,
та у кого не пусті сліди, важкі думки,
не може зрозуміти людські закони,
поважаю, поважаю тих хто не привик
все готове від життя ловити,
так жалко, що більша частина людей
привикла фігньою страдати,
та жалко тільки в бджілки,
ніхто не хоче мене розуміти
уміють сраками махати,
хапати та шниряти.

Хто зазнав втрат і не втрачав надію
І ця втрата залишилася трагічною подією
до тебе я поставлюсь з великою повагою
для не звичайних людей цей реп читаю
і не для якихось там
а нашим людям, реальним пацанам
Не люблю фальшивих еМСі
які хочуть біти у нашій масі.
Поважаю Хіп-хоп – це мій стиль життя
між іншим не розумію нове покоління
пропала до них у наших серцях надія,
надія нашого майбутнього покоління
ти запитаєш, а хто тоді такий я?
із задоволенням відповім на це питання
я проявляю до правдивих реперів уважне ставлення
не залишаю без уваги протилежне ставлення,
хіп-хоп культура мій стиль життя
моє майбутнє, власне умонастроїння
тут власна музика, стиль одягу, язик,
прийми до уваги відчайдушний старик,
за найбільш оптимістичними оцінками
репери як не дивно є екстравагантними.
Виявляти до всього якийсь інтерес – це є ми,
а що ти тут робиш? От хто є ти?
з нашої сторони повага, з твоєї понти,
кажу всім скінхедам, шакалам,
сектам, комуністам,
ви не заплутаєте нас,
бо ми з іншого тіста
научені найменше уважати,
а словами в точку попадати.

Я вільний як птах у небі,
хіп-хоп дає віру в собі, хіп-хоп це не хобі
та не для мене жити на 7-му небі
я не хочу бути ангелом на небі
та й не болотом під ногами
щоб бачити поступки людей мізерними
та не логічні висновки робити правильними.
Respect тим
хто у житті може щось зробити,
знає як правильно до цілі дійти
і розкривши справжню суть,
намагається дати правильну відповідь.
Не хочеш щоб камінь бив по склу
уважне ставлення усуне небезпеку,
найдорожче знайдеш уже поза небезпекою,
і те найдорожче поставиться з повагою.
Тепер по новому, інакше, не так як раніше,
ти хочеш, щоб вернулось те найдорожче,
повага до себе, більше ніщо інше.

(промова)
Не всі думки доводи до язика
думок не зрілих не виводи у діло,
тримайся просто, але і межі знай.
]]> 2006-03-05T11:15+02:00 Sun, 05 Mar 2006 11:15:55 +0200 http://dnevnik.bigmir.net/view_article/dnevnik/164162/ у цій країні, нема чого жити все більш
на вулицях проходить страшний грабіж,
темні вулиці без ліхтарів, насильство, вбивство.
Тут людьми керують гроші,
вони міняють свою роль на суворі закони
шум, битви, порушується тишина,
вистріли, мусорська сирена.
Люди заручники темноти,
тут нема морального проміння світла
у темних стінах, сірих стінах лабіринту життя
Ну скажи! Хіба не в жопу свобідний світ.
Білий день – один із днів чорного майбутнього
та із цього ми не отримаємо нічого путнього.
]]> 2006-03-01T09:05+02:00 Wed, 01 Mar 2006 09:05:12 +0200